ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16675/14 15.10.14

За позовомНаціонального банку України

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська видавничо-промислова група»

третя особа -Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»

прозвернення стягнення на предмет іпотеки,

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська видавничо-промислова група»

до Національного банку України

про розірвання іпотечного договору та визнання зобов'язань припиненими

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача - Таболін О.С. (представник за довіреністю);

від відповідача - Кондратюк А.В. (представник за довіреністю);

від третьої особи -Чеброва Ю.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2014 року Національний банк України (далі - позивач або Національний банк) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська видавничо-промислова група» (далі - відповідач або Товариство) про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.03.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 156 (далі - Іпотечний договір), а саме: на штампувальний цех (адміністративно-виробнича будівля) (літ. Б), загальною площею 2738,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, для задоволення вимог Національного банку за кредитним договором від 04.06.2009 № 20/09/5 (далі - Кредитний договір), на загальну суму 82252140,12 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 77904218,17 грн., заборгованості за прострочені проценти у розмірі 4345649,88 грн. та нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 2272,07 грн.

Позивач просить визначити спосіб реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання позичальником за Кредитним договором своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, у останнього виникла заборгованість на загальну суму 82252140,12 грн., яка повинна бути погашена відповідачем за рахунок вищевказаного предмета іпотеки.

Ухвалою суду від 13.08.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк»).

Представник ПАТ «Брокбізнесбанк» пояснила суду, що у ПАТ «Брокбізнесбанк» було відкликано банківську ліцензію, внаслідок чого термін усіх грошових зобов'язань ПАТ «Брокбізнесбанк» вважається таким, що настав. Також підтвердила факт наявності у ПАТ «Брокбізнесбанк» перед позивачем заборгованості за Кредитним договором у вищевказаній сумі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Зокрема, він не погодився із запропонованим позивачем визначенням початкової ціни предмета іпотеки.

Крім того, відповідачем до початку розгляду спору по суті було подано зустрічний позов про розірвання Іпотечного договору в порядку статті 652 ЦК України, а також визнання наслідків розірвання Іпотечного договору, як припинення зобов'язань відповідача перед позивачем за останнім.

Зустрічний позов мотивовано тим, що прийняття Національним банком та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішень про відкликання ліцензій та здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» з метою виведення його з ринку, є істотною зміною обставин, якими керувалися позивач і відповідач при укладенні Іпотечного договору.

Крім того, відповідач вважає, що у зв'язку із ліквідацією ПАТ «Брокбізнесбанк» його зобов'язання за Іпотечним договором слід вважати припиненими.

Ухвалою суду від 08.10.2014 зустрічний позов прийнято до сумісного розгляду з первинним позовом.

Національний банк та ПАТ «Брокбізнесбанк» проти зустрічного позову заперечили з підстав недоведеності відповідачем обставин з якими закон пов'язує можливість розірвання договору у зв'язку із істотною зміною обставин. Зокрема, не доведено наявності одночасно умов зазначених у частині 2 статті 652 ЦК України.

Під час розгляду справи, відповідачем було заявлено клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи з метою визначення дійсної ринкової вартості предмета іпотеки з метою зазначення у рішенні конкретного розміру початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Національний банк та ПАТ «Брокбізнесбанк» проти призначення судової експертизи категорично заперечували, зазначаючи про те, що її метою є виключно затягування розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін з приводу зазначеного клопотання, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення судової експертизи, позаяк визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, запропоноване позивачем у позовній заяві, жодним чином не порушує прав сторін Іпотечного договору. Таке визначення початкової ціни не суперечить вимогам закону та не поодиноко застосовується у судовій практиці (пункт 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»; постанова Вищого господарського суду України від 25.02.2014 у справі № 5017/2309/2012), оскільки враховує інтереси й іпотекодавця, і іпотекодержателя, а також уникає затягуванню справи.

У судовому засіданні 08.10.2014 оголошувалась перерва до 15.10.2014.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

04.06.2009 між Національним банком (Кредитор) та ПАТ «Брокбізнесбанк» (Позичальник) було укладено Кредитний договір, відповідно до якого позивач надав ПАТ «Брокбізнесбанк» кредит у межах відкритої невідновлювальної кредитної лінії у сумі 700 000 000 грн., на строк з 04.06.2009 по 03.03.2010, під 16,5% річних.

У подальшому, у період з 18.03.2010 по 30.04.2013, між позивачем та ПАТ «Брокбізнесбанк» були укладені додаткові угоди №№ 1-8 (від 18.03.2010, 22.04.2010, 09.02.2011, 11.11.2011, 09.02.2012, 05.11.2012, 30.04.2013,) до Кредитного договору, відповідно до яких сторони, зокрема, змінювали розмір кредитної лінії, продовжували строк повернення кредиту, змінювали процентну ставку, встановлювали графік повернення кредиту та додаткові забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань.

Так, додатковою угодою № 8 від 30.04.2013 до Кредитного договору передбачено, що позивач надає ПАТ «Брокбізнесбанк» кредит на суму 429340000 грн. на строк з 04.06.2009 по 11.02.2015 (кінцева дата повернення кредиту), з графіком погашення кредиту (починаючи з 09.08.2013), встановленим у пункті 1.1 цієї додаткової угоди № 8, та з процентними ставками від 9,5% до 16,5% (у визначені в угоді періоди).

Факт видачі Національним банком кредитних коштів ПАТ «Брокбізнесбанк» у межах встановленого ліміту підтверджується виписками з позичкових рахунків Позичальника, оборотно-сальдовою відомістю, які залучені до матеріалів справи, а також не заперечується представниками сторін та третьої особи.

Таким чином, позивач, як кредитор, виконав свої зобов'язання перед ПАТ «Брокбізнесбанк» за Кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею), а також заставою.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування до правопорушника правових наслідків, встановлених договором або законом.

З пояснень представників позивача та Позичальника, а також матеріалів справи слідує, що у порушення умов пунктів 2.3.1 та 2.3.3 Кредитного договору ПАТ «Брокбізнесбанк» не повернуто Національному банку прострочену заборгованість за кредитом, прострочено повернення процентів за користування, не сплачено пеню за простроченими процентами.

Постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107 ПАТ «Брокбізнесбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Як убачається з матеріалів справи, за позивачем станом на 12.06.2014 обліковувалось 77904218,17 грн. непогашеного кредиту. Крім того, за період з 01.02.2014 до 10.06.2014 позивачем на підставі та з дотриманням умов Кредитного договору були нараховані ПАТ «Брокбізнесбанк» проценти за користування кредитними коштами в загальній сумі 4366608,78 грн., з яких 10.02.2014 було сплачено лише 20958,90 грн. Таким чином, станом на 07.07.2014 непогашена сума процентів склала 4345649,88 грн.

Також позивачем за період з 28.02.2014 по 02.03.2014 (за 3 дні, тобто до дати запровадження (03.03.2014) тимчасової адміністрації в ПАТ «Брокбізнесбанк») на суму прострочених процентів (2126429,91 грн.) на підставі пункту 2.3.6 Кредитного договору була нарахована пеня на загальну суму 2272,07 грн.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок нарахованих процентів за користування кредитом, суд встановив, що він відповідає порядку нарахування процентів передбаченому Кредитним договором, зроблений за процентними ставками, які були передбачені сторонами в Кредитному договорі (з урахуванням внесених додатковими угодами змін), а також відображає сплату процентів здійснену відповідачем у зазначений період), та є арифметично правильним. Судом враховано, що нарахування процентів здійснено до дати призначення уповноваженої особи Фонду з ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк».

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є також арифметично правильним, відповідає нормам чинного законодавства (зокрема вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», частини 6 статті 232 та частини 2 статті 343 ГК України, пункту 3 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), матеріалам справи та умовам Кредитного договору.

ПАТ «Брокбізнесбанк» та відповідачем вказаний розрахунок не оспорений, а представником ПАТ «Брокбізнесбанк» у судовому засіданні визнаний та підтверджений.

Відтак, за ПАТ «Брокбізнесбанк» обліковується заборгованість за Кредитним договором у загальній сумі 82252140,12 грн., що складається із заборгованості за кредитом у сумі 77904218,17 грн., заборгованості за процентами у сумі 4345649,88 грн. та пені за простроченими процентами у сумі 2272,07 грн.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання ПАТ «Брокбізнесбанк» своїх зобов'язань за Кредитним договором (Основного зобов'язання) між Національним банком (Іпотекодержатель) та Товариством (Іпотекодавець; майновий поручитель) було укладено Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є штампувальний цех (адміністративно-виробнича будівля) (літ. Б), загальною площею 2738,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 статті 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Національним банком відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку» було надіслано Товариству письмову вимогу від 12.03.2014 № 06-104/4022 про усунення порушення умов Кредитних договорів.

Станом на момент розгляду спору по суті, відповідачем зобов'язання, забезпечені Іпотечним договором, не виконано, грошових коштів на користь Національного банку не перераховано.

Враховуючи, що за наслідком відкликання банківської ліцензії термін виконання всіх грошових зобов'язань ПАТ «Брокбізнесбанк» вважається таким, що настав, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пункту 15.8 та пункту 20 Іпотечного договору Національний банк отримав право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що продаж предмета іпотеки повинен відбуватися шляхом проведення прилюдних торгів, із початковою ціною реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та направлення коштів отриманих від цієї реалізації на погашення заборгованості за Кредитним договором, що є предметом розгляду у даній справі.

На обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначив, що прийняття Національним банком та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішень про відкликання ліцензій та здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» з метою виведення його з ринку, є істотною зміною обставин, якими керувалися позивач і відповідач при укладенні Іпотечного договору, а тому Іпотечний договір повинен бути розірваний у судовому порядку на підставі статті 652 ЦК України. А за наслідком такого розірвання, просив суд визнати припиненими зобов'язання відповідача перед позивачем за Іпотечним договором.

Частинами 1, 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, виходячи з положення частини другої статті 652 ЦК України, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

При цьому, вимагаючи розірвання Іпотечного договору на підставі статті 652 ЦК України, відповідач, враховуючи положення статті 33 ГПК України, повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладання даного договору в тому, що така зміна обставин не настане.

Відповідач стверджує, що в момент укладання Іпотечного договору, він та позивач, враховуючи офіційні фінансові (економічні) показники діяльності ПАТ «Брокбізнесбанк», не могли передбачити можливість ліквідації останнього, та виходили з того, що вона не настане.

До даного твердження суд відноситься критично, оскільки враховуючи, зокрема, і кризу 2008-2009 років у банківській сфері, сторони могли припустити можливість віднесення ПАТ «Брокбізнесбанк» до неплатоспроможних, введення в ньому тимчасової адміністрації та його ліквідацію.

Враховуючи положення статті 546 ЦК України, сторони Іпотечного договору під час його укладення передбачали можливість порушення Кредитного договору ПАТ «Брокбізнесбанк» з будь-яких причин (що включає в себе і можливу неплатоспроможність ПАТ «Брокбізнесбанк»), та встановлювали порядок дій позивача та відповідача у разі такого порушення.

Враховуючи, що строк користування кредитними коштами для ПАТ «Брокбізнесбанк» складав 6,5 років, сторони під час укладення Іпотечного договору враховували та мали враховувати будь-які ризики, у томі числі, припинення юридичної особи позичальника з будь-яких підстав.

Обставиною, на зміну якої не розраховували сторони при укладенні договору, є обставина, незмінність якої закріплена законодавчо. Незмінність фінансових показників ПАТ «Брокбізнесбанк» на час укладення іпотечного договору не встановлена законодавством.

Будь-яке зобов'язання саме по собі не гарантує виконання боржником необхідних дій на користь кредитора. Невиконання або неналежне виконання зобов'язання може статися через вплив різних чинників, зокрема, в разі відсутності у боржника необхідних коштів/майна для належного виконання останнім свого зобов'язання перед кредитором.

Для попереднього забезпечення майнових інтересів кредитора, отримання ним гарантій належного виконання зобов'язання, а також в цілях запобігання або зменшення розміру негативних наслідків, що можуть настати у випадку порушення зобов'язання, використовуються засоби забезпечення виконання зобов'язання, до яких належить і майнова порука.

Таким чином, посилання відповідача на те, що укладаючи Іпотечний договір, він виходив з того, що неналежне виконання основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, не настане, суперечать змісту забезпечення виконання зобов'язань.

Статтею 652 ЦК України у якості однієї з обставин, необхідної для розірвання договору, визначено, що виконання саме цього договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто, відповідач повинен довести, що виконання Іпотечного договору порушило б співвідношення майнових інтересів його і Національного банку, і позбавило б Товариство того, на що воно розраховувало при укладенні Іпотечного договору.

Договір іпотеки має по своїй суті похідний (акцесорний) характер щодо основного зобов'язання і забезпечує виконання зобов'язань за Кредитним договором, укладеним з іншим суб'єктом правовідносин (позичальником), тому посилання на позбавлення іпотекодавця того, на що він розраховував при укладенні іпотечного договору, не є обгрунтованим.

Виходячи з вищевикладеного, відповідачем у супереч положенням статей 33, 34 ГПК України не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, а також не доведено наявності одночасно чотирьох умов передбачених у частині 2 статті 652 ЦК України та істотність зміни обставин.

Суд зауважує, що згідно з частиною 2 статті 104 ЦК України та частини 7 статті 59 Господарського кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Дані положення кореспондуються з частиною 2 статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої ліквідація банку вважається завершеною, а банк - ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Посилання відповідача на ліквідацію юридичної особи - ПАТ «Брокбізнесбанк» не підтверджено належними доказами (витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи).

Тому, твердження відповідача про припинення зобов'язань за Кредитним договором на підставі статті 609 ЦК України (ліквідацією юридичної особи), і відповідно припинення зобов'язань за Іпотечним договором на підставі частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункту 1 частини 1 статті 593 ЦК України (припинення основного зобов'язання), є надуманим та необґрунтованим.

За таких обставин справи первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а у зустрічному позові слід відмовити.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Національного банку України задовольнити повністю.

Звернути стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором від 18.03.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 156, а саме: на штампувальний цех (адміністративно-виробнича будівля) (літ. Б), загальною площею 2738,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, для задоволення вимог Національного банку України за кредитним договором від 04.06.2009 № 20/09/5 (укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк»), на загальну суму 82252140,12 грн. (вісімдесят два мільйони двісті п'ятдесят дві тисячі сто сорок гривень 12 копійок), що складається із заборгованості за кредитом у сумі 77904218,17 грн. (сімдесят сім мільйонів дев'ятсот чотири тисячі двісті вісімнадцять гривень 17 копійок), заборгованості за процентами у сумі 4345649,88 грн. (чотири мільйони триста сорок п'ять тисяч шістсот сорок дев'ять гривень 88 копійок) та пені за простроченими процентами у сумі 2272,07 грн. (дві тисячі двісті сімдесят дві гривні 07 копійок).

Встановити спосіб реалізації вищевказаного предмета іпотеки за іпотечним договором від 18.03.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 156, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська видавничо-промислова група» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 115-А, ідентифікаційний код 31753118) в дохід Державного бюджету України 73080 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень) судового збору.

Видати накази.

У зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська видавничо-промислова група» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.10.2014

СуддяСташків Р.Б.