ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 876/8529/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Клюби В.В.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: представника Васьківа І.В.

відповідача по справі: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» та Державної податкової інспекції в Стрийському районі Львівської області до якої приєдналась Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року в справі за позовом Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» до Державної податкової інспекції в Стрийському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2011 року №00000152303, №0000162303, №0000102303/0, 0000092303/0, 0000112303/0,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод» в червні 2011 року звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції в Стрийському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2011 року №00000152303, №0000162303, №0000102303/0, 0000092303/0, 0000112303/0.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на необґрунтованість висновків податкового органу про заниження валового доходу при реалізації готової продукції пов'язаній особі по цінах нижче собівартості, про нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Втордеревпром», Приватним підприємством «Критерій-100» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Метал». Позивач стверджує, що ним правомірно на підставі первинних бухгалтерських документів та податкових документів наданих постачальниками сформовано податковий кредит. Відображені відповідачем в акті перевірки господарські операції підтверджуються всіма необхідними документами. Висновки про нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, недостовірність записів у первинних документах, у встановленому законодавством порядку не встановлена. Щодо земельного податку на 2009 рік то зазначає, що підприємством розрахунок проведено згідно Листа Державного Комітету України із земельних ресурсів від 09.01.2009 року № 14-22-6/87 виходячи з середньорічного індексу інфляції за 2008 рік 125 %, відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» та становить 427 297,00 грн. Дана сума податку позивачем повністю сплачена у встановлені законом строки, таким чином вважає, що відсутні підстави для притягнення його до відповідальності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року в справі №2а-6572/11/1370 адміністративний позов було задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області від 10 березня 2011 року № 00000152303, №0000162303, №0000102303/0, №0000092303/0. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією в Стрийському районі Львівської області та Державним підприємством «Стрийський вагоноремонтний завод» подано апеляційні скарги в яких просять скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року в справі №2а-6572/11/1370.

Апеляційні вимоги податкова інспекція обґрунтовує тим, що відповідач здійснював продаж результатів робіт (послуг) за цінами нижчими від звичайних цін на такі роботи (послуги), а саме нижче собівартості. Як пояснює відповідач перевіркою зроблено висновок про нікчемність операцій по договорах, укладених між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Втордеревпром», Приватним підприємством «Критерій-100» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Метал». Стверджує, що вказані договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а відтак такі є нікчемними.

Апеляційні вимоги ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» обґрунтовує тим, що при обчисленні суми земельного податку та орендної плати за землі державної і комунальної власності нормативну грошову оцінку земель за 2008 рік необхідно індексувати на коефіцієнт 1,152 та додає, що ці обставини підтверджують правомірність дій позивача при проведенні індексації нормативної грошової оцінки землі на 2009 рік та сплати у 2009 році земельного податку в розмірі 427 297,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Стрийському районі Львівської області до якої приєдналась Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові необхідно задовольнити. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

В період з 29 жовтня по 09 грудня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 508/23-3/20770332 від 21 лютого 2011 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог:

1) п.п. 1.20.1, п.1.20, п. 1.26, п.1.32 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого із застосуванням «звичайних» цін встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11 727 374грн., у тому числі: за 2-й кв.2009 на суму 4 092 977 грн., за 3-й кв.2009 на суму 3 719 977 грн., за 4-й кв.2009 на суму 3 914 420грн.

- п.п. 1.20.1, п.1.20, п. 1.26, п.1.32 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого із застосуванням «звичайних» цін встановлено заниження податку на прибуток, у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 615 973 грн. у тому числі: за 1-й кв. 2010 року на суму 506 103 грн., за півріччя 2010 на суму 1 615 973 гри.(2-й кв.2010 року на суму 1 109 870 грн.)

2) п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8 670 грн., у тому числі: за 4-й кв.2009 на суму 8 670 грн.;

- п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, у періоді, що перевірявся, на загальну суму 829 587 грн. у тому числі: у тому числі: за 1-й кв.2010 на суму 196 810 грн., за півріччя 2010 на суму 829 587 грн. (2-й кв.2010 на суму 632 777 грн.)

3) п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого із застосуванням «звичайних» цін занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 576 058 грн. В тому числі: квітень 2009 на суму 412 890 грн., травень 2009 на суму 210 237 грн., червень 2009 на суму 195 468 грн., липень 2009 на суму 312 457 грн., серпень 2009 на суму 283 905 грн., вересень 2009 на суму 147 633 грн., жовтень 2009 на суму 206 518 грн., листопад 2009 на суму 379 754 грн., грудень 2009 на суму 196 612 грн., січень 2010 на суму 337 728 грн., лютий 2010 на суму 184 381 грн., березень 2010 на суму 149 002 грн., квітень 2010 на суму 408 938 грн.

4) п. 1.7, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 665 404,0 грн., в тому числі: за листопад 2009 в сумі 1 734грн., за лютий 2010 в сумі 18 191грн., за березень 2010 в сумі 139 258грн., за квітень 2010 в сумі 145 937грн., за травень 2010 в сумі 151 850грн. та за червень 2010 в сумі 208 434грн.

5) пп. 4.2.1 п.4.2 ст.4, пп. 6.3.2 п.6.3, ст.6, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8, абз. „а" п.17.2 ст.17, абз. „а" п.19.2 ст.19, пп. 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 1 270,55 грн.

6) статті 1,2,4,5,7,13,14,15,17,18 та 23 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено земельний податок в періоді, що перевірявся на загальну суму 65 449,49 грн. В тому числі по звітних періодах: квітень 2009 на суму 7 272,17 грн., травень 2009 на суму 7 272,17 грн., червень 2009 на суму 7 272,17 грн., липень 2009 на суму 7 272,17 грн., серпень 2009 на суму 7 272,17 грн., вересень 2009 на суму 7 272,17 грн., жовтень 2009 на суму 7272,17 грн., листопад 2009 на суму 7 272,17 грн., грудень 2009 на суму 7 272,17 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 09 березня 2011 року:

- № 00000152303, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 3 576 058,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 894 015,00 грн., а всього 4 470 073,00 грн.;

- № 0000162303, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій в розмірі 1 615 973,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 403 993,00 грн., а всього 2 019 966 грн.;

- №0000102303/0, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій в розмірі 829 587,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 207 397,00 грн., а всього 1 036 984,00 грн.;

- № 0000092303/0, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 665 404,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 166 351,00 грн., а всього 831 755,00 грн.;

- № 0000112303/0, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем плата за землю підприємствами і організаціями в розмірі 65 449,49 грн. та штрафні санкції в розмірі 16 362,36 грн., а всього 81 811,85 грн.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод» здійснило продаж результатів робіт (послуг) за цінами нижчими від звичайних цін на такі роботи (послуги), а саме нижче собівартості. В ціну продажу результатів робіт не враховано суму фактично понесених витрат з орендної плати, заробітної плати, нарахування на заробітну плату, комунальних послуг.

Колегія суддів вважає, що така позиція податкової інспекції заслуговує на увагу враховуючи наступне.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

За правилами підпункту 7.4.3 пункту 7.4 цієї ж статті Закону наведене положення поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Цією ж нормою Закону визначено, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону).

Відповідно до підпункту 1.20.1 (1) пункту 1.20 статті 1 Закону якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Як зазначає відповідач чиста вартість (згідно п.24 П(С)БО 9 «Запаси») - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію; справедлива вартість (згідно дод. До П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств») - ціна реалізації готової продукції за вирахуванням витрат на завершення, реалізацію та надбавки (прибутку), розрахованої за розміром прибутку аналогічної готової продукції.

Перевіркою встановлено, що ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» виконувався капітальний ремонт та модернізація вантажних вагонів, платформ, кришок люків вагонів, виготовлення запасних частин для ДП «Придніпровська залізниця», ДТГО «Південно-західна залізниця», ДП «Донецька залізниця», СТГО «Південна залізниця», Одеська залізниця. Проте, послуги проведених ремонтів надавались за договірними цінами, які нижчі від фактичної собівартості, в результаті чого за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року різниця між понесеними затратами та ціною реалізації становить 17 880 293,81 грн. без ПДВ.

Щодо висновків податкової інспекції про нікчемність операцій по договорах, укладених між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Втордеревпром», Приватним підприємством «Критерій-100» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Метал» та тверджень, що вказані договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а відтак такі є нікчемними колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак судом встановлено, що обвинувальний вирок стосовно керівника позивача відсутній.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином вважати правочини нікчемними у суду апеляційної інстанції немає підстав.

При цьому установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року N 742/11/13-11, що «з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 6 липня 1999 року № 996-Х1У визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брата участь у здійсненні господарської операції.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03р. №143 визначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №8 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704 (надалі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України - господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України - під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно ст. 655 Цивільного Кодексу України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар, послуги) у власність другій стороні (покупцеві) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За ст. 662 Цивільного Кодексу України - продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

А згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій по договорах з контрагентами представлено суду копії договорів, копії актів виконаних робіт, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень з:

1) Товариством з обмеженою відповідальністю «Втордеревпром»: договір № СВРЗ-01 -22-09-75/Ю від 18.11.2009р., видаткова накладна № РН-11-1901 від 19.11.2009р. на суму 947,58грн., товарно-транспортна накладна ААК №1003 від 19.11.2009р., платіжне доручення № 5119 від 25.11.2009р. на суму 947,58грн., податкова накладна № 1119000001 від 19.11.2009р., видаткова накладна № РН-11-2301 від 23.11.2009р. на суму 9456,00грн., товарно-транспортна накладна ААК № 1011 від 23.11.2009р., платіжне доручення № 5090 від 24.11.2009р. на суму 9456,00грн., податкова накладна № 1123000001 від 23.11.2009р., видаткова накладна № РН-4-26002 від 26.04.2010р. на суму 645,60грн., товарно-транспортна накладна ААК № 312 від 26.04.2009р., платіжне доручення № 1820 від 27.04.2009р. на суму 645,60грн., податкова накладна № 4260000002 від 26.04.2010р., видаткова накладна № РН-4-30002 від 30.04.2010р. на суму 5032,62грн., товарно-транспортна накладна ААК № 328 від 30.04.2010р., платіжне доручення № 2051 від 11.05.2010р. на суму 3423,36грн., платіжне доручення № 2144 від 13.05.2010р. на суму 1609,26грн., податкова накладна № 4300000002 від 30.04.2010р.

2) Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Метал»: договір поставки від 04.02.2010р. № СВРЗ-01-22-10-07/Ю., додаткова угода від 04.03.2010р. №1 про зміну і доповнення договору від 04.02.2010. №СВРЗ-01-22-10-07/Ю., додаткова угода від 10.03.2010р. № 2 про зміну і доповнення договору від 04.02.2010. №СВРЗ-01-22-10-07/Ю., договір поставки від 16.03.2010р. №СВРЗ-03-22-10-21/Ю., додаткова угода від 18.03.2010р. №1 про зміну і доповнення договору від 18.03.2010. №CBP3-03-22-10-21 /Ю., видаткова накладна № ТКВ-40108 від 08.02.2010р. на суму 82083,12 грн., податкова накладна № 40089 від 08.02.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40109 від 08.02.2010р. на суму 17710,00 грн., податкова накладна № 40089 від 08.02.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40111 від 08.02.2010р. на суму 4675,00 грн., податкова накладна № 40091 від 08.02.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40112 від 08.02.2010р. на суму 4675,00 грн., податкова накладна № 40092 від 08.02.2010р., товарно-транспортна накладна ААК № 78 від 07.02.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40243 від 04.03.2010р. на суму 1 15185.83 грн., податкова накладна № 40208 від 04.03.2010р., товарно-транспортна накладна № ТКВ-13 від 04.03.2010., видаткова накладна № ТКВ-40269 від 10.03.2010р. на суму 112529,92 грн., податкова накладна № 40228 від 10.03.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40270 від 10.03.2010р. на суму 2861,26 грн., податкова накладна № 40229 від 10.03.2010р., товарно-транспортна накладна № ТКВ-16 від 10.03.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40287 від 13.03.2010р. на суму 114576,08 грн., податкова накладна № 40255 від 13.03.2010р., товарно-транспортна накладна № ТКВ-18 від 13.03.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40296 від 15.03.2010р. на суму 118552,08 грн., податкова накладна № 40252 від 15.03.2010р., товарно-транспортна накладна № ТКВ-19 від 15.03.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40300 від 16.03.2010р. на суму 100772,06 грн., податкова накладна № 40257 від 16.03.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40301 від 16.03.2010р. на суму 14691,26 грн., податкова накладна № 40258 від 16.03.2010р., товарно-транспортна накладна ААК № 179 від 15.03.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40322 від 19.03.2010р. на суму 118560,00 грн., податкова накладна № 40275 від 19.03.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40323 від 19.03.2010р. на суму 4082,51 грн., податкова накладна № 40276 від 19.03.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40324 від 19.03.2010р. на суму 4899,00 грн., податкова накладна № 40277 від 19.03.2010р., товарно-транспортна накладна ААК № 191 від 18.03.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40360 від 24.03.2010р. на суму 8610,00 грн., податкова накладна № 40306 від 24.03.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40361 від 24.03.2010р. на суму 3351,76 грн., податкова накладна № 40307 від 24.03.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40362 від 24.03.2010р. на суму 116875,93 грн., податкова накладна № 40308 від 24.03.2010р., товарно-транспортна накладна № ТКВ-24 від 24.03.2010р., видаткова накладна № ТКВ-40489 від 14.04.2010. на суму 136884,00 грн., податкова накладна № 40431 від 14.04.2010р., товарно-транспортна накладна № ТКВ-32 від 14.04.2010р.

3) Приватним підприємством «Критерій-100»:договір поставки №СВРЗ-03-22-09-03/Ю від 10.03.2009р., додаткова угода від 30.12.2009р. №1 про зміну і доповнення договору від 10.03.2009р. №СВРЗ-03-22-09-03/Ю., додаткова угода від 31.03.2010р. №2 про зміну і доповнення договору від 10.03.2009р. №СВРЗ-03-22-09-03/Ю., додаткова угода від 16.04.2010р. №3 про зміну і доповнення договору від 10.03.2009р. №СВРЗ-03-22-09-03/Ю., додаткова угода від 28.04.2010р. №4 про зміну і доповнення договору від 10.03.2009р. №СВРЗ-03-22-09-03/Ю., додаткова угода від 31.05.2010р. № 5 про зміну і доповнення договору від 10.03.2009р. №СВРЗ-03-22-09-03/Ю., додаткова угода від 08.06.2010р. №6 про зміну і доповнення договору від 10.03.2009р. №СВРЗ-03-22-09-03/Ю., додаткова угода від 21.06.2010р. №7 про зміну і доповнення договору від 10.03.2009р. №СВРЗ-03-22-09-03/Ю., додаткова угода від 22.06.2010р. № 8 Про внесення змін до додаткових угод № 1, 2,3,4,5,6,7 про зміну і доповнення договору №СВРЗ-03-22-09-03/Ю від 10.03.2009р., видаткова накладна № ККп-415 від 16.04.2010. на суму 138237,00 грн., товарно-транспортна накладна № ТВК - 34 від 16.04.2010р., податкова накладна № 14 від 16.04.2010р., видаткова накладна № ККп-416 від 19.04.2010р. на суму 4140,80 грн., податкова накладна № 15 від 19.04.2010р., видаткова накладна № ККп-417 від 19.04.2010р. на суму 153120,00 грн., податкова накладна № 14 від 16.04.2010р., товарно-транспортна накладна № ККп - 4 від 19.04.2010р., видаткова накладна № ККп-418 від 23.04.2010р. на суму 67386,00 грн., податкова накладна № 17 від 23.04.2010р., видаткова накладна № ККп-419 від 23.04.2010р. на суму 66330,00 грн., податкова накладна № 18 від 23.04.2010р., видаткова накладна № ККп-420 від 23.04.2010р. на суму 4705,96 грн., податкова накладна № 19 від 23.04.2010р., товарно-транспортна накладна № ККп-5 від 23.04.2010р., видаткова накладна № ККп-421 від 28.04.2010р. на суму 68561,78 грн., податкова накладна № 22 від 28.04.2010р., видаткова накладна № ККп-422 від 28.04.2010. на суму 80215,50 грн., податкова накладна № 24 від 28.04.2010., видаткова накладна № ККп-423 від 28.04.2010р. на суму 2291,00 грн., податкова накладна № 23 від 28.04.2010р., видаткова накладна № ККп-424 від 28.04.2010р. на суму 4760,75 грн., податкова накладна № 20 від 28.04.2010р. на суму 221,04 грн., податкова накладна № 21 від 28.04.2010р. на суму 4539,71 грн., товарно-транспортна накладна № ККп-6 від 28.04.2010р., видаткова накладна № ККп-425 від 29.04.2010р. на суму 4760,75 грн., податкова накладна № 25 від 29.04.2010р., видаткова накладна № ККп-426 від 29.04.2010р. на суму 138548,33 грн., податкова накладна № 26 від 29.04.2010р., товарно-транспортна накладна № ККп-7 від 29.04.2010р., видаткова накладна № ККп-429 від 06.05.2010р. на суму 9591,00 грн., податкова накладна № 31 від 06.05.2010р., видаткова накладна № ККп-430 від 06.05.2010р. на суму 144525,34 грн., податкова накладна № 32 від 06.05.2010р., товарно-транспортна накладна № ККп-8 від 06.05.2010р., видаткова накладна № ККп-431 від 07.05.2010р. на суму 46746,00 грн., податкова накладна № 34 від 07.05.2010р., видаткова накладна № ККп-432 від 07.05.2010р. на суму 119157,80 грн., податкова накладна № 35 від 07.05.2010р., товарно-транспортна накладна ААК № 340 від 07.05.2010р., видаткова накладна № ККп-435 від 14.05.2010р. на суму 138134,80 грн., податкова накладна № 37 від 13.05.2010р. на суму 81,25 грн., податкова накладна № 38 від 14.05.2010р. на суму 138053,58 грн., товарно-транспортна накладна № ККп-9 від 14.05.2010р., видаткова накладна № ККп-436 від 18.05.2010р. на суму 158611,82 грн., податкова накладна № 40 від 18.05.2010р., товарно-транспортна накладна № ККп-10 від 18.05.2010р., видаткова накладна № ККп-438 від 21.05.2010р. на суму 12093,01 грн., податкова накладна №41 від 21.05.2010р., видаткова накладна № ККп-439 від 21.05.2010р. на суму 132988,33 грн., податкова накладна № 42 від 21.05.2010р., товарно-транспортна накладна № ККп-11 від 21.05.2010р., видаткова накладна № ККл-502 від 26.05.2010р. на суму 149251,34 грн., податкова накладна № 502 від 26.05.2010р., товарно-транспортна накладна № ККл-3 від 26.05.2010р., видаткова накладна № ККп-442 від 01.06.2010р. на суму 140320,57 грн., податкова накладна № 47 від 01.06.2010р., товарно-транспортна накладна № ККп-12 від 01.06.2010р., видаткова накладна № ККп-443 від 01.06.2010р. на суму 145950,07 грн., податкова накладна № 48 від 01.06.2010р., видаткова накладна № ККп-444 від 01.06.2010р. на суму 5254,01 грн., податкова накладна № 49 від 01.06.2010р., видаткова накладна № ККп-446 від 01.06.2010р. на суму 9834,25 грн., податкова накладна № 52 від 01.06.2010р., товарно-транспортна накладна № ККп-13 від 01.06.2010р., видаткова накладна № ККп-449 від 07.06.2010р. на суму 171075,26 грн., податкова накладна № 55 від 07.06.2010р., товарно-транспортна накладна № ККп-14 від 07.06.2010р., видаткова накладна № ККп-451 від 14.06.2010р. на суму 472475,63 грн., податкова накладна № 58 від 14.06.2010р., залізнична накладна № 33507024 від 10.06.2010р., видаткова накладна № ККп-453 від 22.06.2010р. на суму 2201,00 грн., податкова накладна № 61 від 22.06.2010., видаткова накладна № ККп-454 від 22.06.2010. на суму 2902,50 грн., податкова накладна № 62 від 22.06.2010р., видаткова накладна № ККп-455 від 22.06.2010р. на суму 155817,38 грн., податкова накладна № 60 від 22.06.2010р., товарно-транспортна накладна № ККп-15 від 22.06.2010р., видаткова накладна № ККп-460 від 25.06.2010р. на суму 141009,20 грн., податкова накладна № 64 від 25.06.2010р., видаткова накладна № ККп-461 від 25.06.2010р. на суму 3767,50 грн., податкова накладна № 65 від 25.06.2010р., товарно-транспортна накладна № ККп-16 від 25.06.2010р.

Крім того, позивачем на підтвердження факту транспортування товару відповідно до вищезазначених договорів представлено суду товарно-транспортні накладні № ТКВ-13 від 04.03.2010р., № ТКВ-16 від 10.03.2010р., № ТКВ-18 від 13.03.2010р., № ТКВ-19 від 15.03.2010р., № ТКВ-24 від 24.03.2010р., № ТКВ-32 від 14.04.2010р., № ТВК-34 від 16.04.2010р., № ККп-4 від 19.04.2010р., №ККп-5 від 23.04.2010р., № ККп-6 від 28.04.2010р., № ККп-7 від 29.04.2010р., № ККп-8 від 06.05.2010р., № ККп- 9 від 14.05.2010р., № ККп-10 від 18.05.2010р., № ККп-11 від 21.05.2010р., №ККл-3 від 26.05.2010р., № ККп-12 від 01.06.2010р., № ККп-12 від 01.06.2010р., № ККп-14 від 07.06.2010р., № ККп-15 від 22.06.2010р., № ККп-16 від 25.06.2010р. та залізничну накладну № 33507024 від 10.06.2010р.

Відповідно до акту перевірки від 24.09.2010р. № 2268/23-2/25560778 ДПІ у Сихівському районі м. Львова на проведення планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Втордеревпром» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів за період з 01.07.2009р. по 01.07.2010р. встановлено, що у ТзОВ «Втордеревпром» відсутні основні фонди виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами.

Згідно акту перевірки від 28.01.2011 №96/236-33284531 про результати зустрічної звірки даних ПП «Критерій-100» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2010 року по 31.08.2010 року в якому зазначено, що провести перевірку ПП «Критерій-100» неможливо в зв'язку з відсутністю посадових осіб та відсутністю підприємства за юридичною (фактичною) адресою. Станом на 28.11.2011 року ПП «Критерій-100» має стан платника «10» - направлено запит на встановлення місцезнаходження. За період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року встановлено, що згідно бази даних, декларації з ПДВ по підприємству ПП «Критерій-100» за квітень-червень 2010 року прийняті зі статусом «до відома». Відповідно до висновків акту від 28.01.2011 року №96/236-33284531 Алчевської ОДПІ Луганської області, щодо проведення зустрічної звірки даних ПП «Критерій-100» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2010 року по 31.08.2010 встановлено, що у ПП «Критерій-100» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, спостерігається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Відповідно до акту від 29.10.2010 року №2642/231/35785206 Алчевської ОДПІ Луганської області про проведення невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Транс Агентство Метал» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.08.2008 року по 31.07.2010 року встановлено, що у ТзОВ «Транс Агентство Метал» відсутні основні фонди та виробничі потужності, щодо інформації про наявність робітників у ТзОВ «Транс Агентство Метал», то відповідно до наданих до Алчевської ОДПІ розрахунків комунального податку за період з 01.08.2008 року по 31.07.2010 року кількість працівників за базовий податковий період становить 3-4 особи, відсутність транспортних засобів, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами.

Операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Критерій-100» та ТзОВ «Транс Агентство Метал» для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Критерій-100» та ТзОВ «Транс Агентство Метал» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Критерій-100», ТзОВ «Транс Агентство Метал» створення правових наслідків.

Виходячи з цього, ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Критерій-100» та TзOB «Транс Агентство Метал» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином колегія суддів вважає, що формально складені документи за відсутності фактичного здійснення господарської операції не дають підстав для формування податкового кредиту чи валових витрат.

Перевіркою повноти визначення податкового зобов'язання з земельного податку за період з квітня 2009 року по грудень 2009 року встановлено його заниження на загальну суму 65 449,49 грн.

Як стверджується матеріалів справи, у власності ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» перебувають земельні ділянки у м.Стрию по вул. Зубенка загальною площею 24,7836 га та по вул. Зубенка (парк відстою) загальною площею 3,3056 га.

Ставки земельного податку визначаються на підставі Закону України «Про плату за землю».

Згідно ст.7 вищенаведеного Закону, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Відповідно до ст. 13 вищезазначеного Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до абзацу тринадцятого статті 1 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною п'ятою статті 5 зазначеного Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

З інформації про грошову оцінку земельної ділянки, яка знаходиться за адресою м. Стрий, вул. Нижанківського, 2, наданої Управлінням Держкомзему у м. Стрий Львівської області, оцінка вищезазначених земельних ділянок на 2009 рік становить 46 786 480,08 грн. та 669 821,12 грн. відповідно.

Відповідно до розрахунку податкового органу загальна сума земельного податку за 2009 рік, яка підлягає позивачем нарахуванню та сплаті становить 514 563,01 грн. відповідно, за 9-ть місяців 2009 (період з квітня 2009 по грудень 2009) сума становить 385 922,25грн.

Як вбачається з Розрахунку земельного податку за 2009 рік позивачем задекларовано 427 297 грн., відповідно за 9 місяців 2009 року - 320 427,76 грн.

Таким чином податковим органом, правомірно встановлено заниження ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» земельного податку за період з квітня 2009 року по грудень 2009 року на загальну суму 65449,49 грн.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об'єктивно і не всебічно з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись ч.3 ст.160 ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Стрийському районі Львівської області до якої приєдналась Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року в справі №2а-6572/11/1370 в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2011 року №00000152303, №0000092303/0, №0000162303, №0000102303/0 - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року в справі №2а-6572/11/1370 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

В.В. Клюба