УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 січня 2007 року                                                     м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого             Ясеновенко Л.В.

суддів                         Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.

секретаря                  Гаран Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства ЖЕО №5 до ОСОБА_1 про звільнення житлового приміщення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 14 листопада 2006 р.,-

встановила:

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 14 листопада 2006 року задоволено позов комунального підприємства ЖЕО №5 до ОСОБА_1 про звільнення житлового приміщення.

Постановлено зобов"язати ОСОБА_1 звільнити житлове приміщення в АДРЕСА_1.

У апеляційній скарзі відповідачка посилається на незаконність рішення суду. ОСОБА_1 вважає неправильним висновок суду про те, що вона, підписавши зобов"язання про звільнення спірної квартири, повинна бути виселена з неї . Скаржниця зазначає, що вона не підписувала зобов"язання про звільнення квартири, а пояснення свідків з цього приводу є суперечливими. Крім того, проведеною експертизою не було дано відповіді на запитання ким виконаний підпис від її імені на гарантійному зобов"язанні, а суд безпідставно відмовив їй у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що спільним рішенням НОМЕР_1 від 20.05.99 р. адміністрації та профкому БМФ "Будінвест-Карпати", та рішенням від 15.10.2002 року НОМЕР_2 виконкому Калуської міської ради ОСОБА_2 на сім"ю із трьох осіб (в тому числі і відповідачку по справі) була надана двокімнатна квартира по АДРЕСА_2.

10 липня 2003 року ОСОБА_2, його дружина стець ОСОБА_1 та їх дочка ОСОБА_3 підписали письмове зобов"язання про звільнення квартири АДРЕСА_1, а 27 жовтня 2003 року їм був виданий ордер на право поселення у квартиру АДРЕСА_2.

При таких обставинах справи суд прийшов до правильного висновку про

Справа № 22-ц-26/2007р.                                        Головуючий у І інстанції Кардані О.І.

Категорія ЗО                                                               Доповідач Ясеновенко Л.В.

обгнрунтованість позовних вимог.

Посилання відповідачки у скарзі на те, що розірвавши шлюб зі своїм чоловіком, вона не давала згоди на переселення у надану квартиру, а отже має право на проживання у спірній квартирі, не заслуговують на увагу, оскільки після розірвання шлюбу 25 грудня 2002 року ні вона ні колишній її чоловік не звертались із заявою про зміни у складі їх сім"ї.

Крім того, включення за заявою наймача до ордера при поліпшенні житлових умов осіб, які не давали згоди на звільнення жилого приміщення, є поданням відомостей, що не відповідають дійсності, про потребу в поліпшенні житлових умов і згідно зі ст. 59 ЖК тягне визнання ордера недійсним з наслідками, передбаченими ч.1 ст. 117 цього Кодексу.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 14 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.