УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 січня 2007р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Шишка А.І.,
суддів Матківського Р.И., Соколовського В.М.,
секретаря Юрків І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, усунення перешкод у її користуванні та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 7.11.2006 року, -
встановила:
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07 листопада 2006 року зобов"язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 30 кв.м. та зобов"язано ОСОБА_2 знести встановлену огорожу і привести земельну ділянку у придатний для використання стан.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 грн. моральної шкоди та судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд поклав в основу рішення акт від 14.12.2004 року, який складений не спеціалістами по земельних питаннях та без присутності сторін, а тому цей акт не має юридичної сили. Також суд взяв до уваги висновок земельно-технічної експертизи у висновку якої немає відповіді на всі поставлені в ухвалі суду питання. Не взяв суд до уваги обміри земельних ділянок проведених інженером-геодезистом В.Демчуком та не допитав його в якості свідка. Апелянт просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Вислухавши доповідача, представника апелянта, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Як встановив суд першої інстанції, позивач відповідно до рішення Коломийської міської ради НОМЕР_1 від 17.12.2003 року, договору оренди від 30.12.2003 року, акту прийому-передачі від 01.04.2004 року, користується ділянкою площею 0,0182га у АДРЕСА_1. Оскільки позивачу надано землю з запасу міської ради для проектування і будівництва магазину, то 01.04.2005 року Коломийським міським відділом ДАБК видано йому дозвіл НОМЕР_2 на виконання будівельних робіт, а також йому виготовлено проект відведення даної ділянки.
У 2004 році відповідач звертався до головного архітектора м. Коломия з питанням перевірки законності надання позивачу спірної ділянки на що одержав відповідь і копії відповідних документів.
Не дивлячись на це відповідач здійснив захват 34 кв.м. землі: довжиною-14,80м та шириною-2,30м і влаштував на цій межі бетонну огорожу.
Справа № 22-Ц-40 /2007р. Головуючий у 1 інстанції Хільчук І.І.
№22-ц-1589/2006р. Доповідач Шишко А.І.
Категорія 33
Про дане порушення складено 14.12.2004 року відповідний акт.
Самозахват відповідачем земельної ділянки, а також правомірність надання позивачу цієї землі в користування підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи від 03.03.2006 року, що підтвердив у своїх поясненнях у суді експерт ОСОБА_3, який допитувався в якості свідка. Суд цій експертизі дав відповідну оцінку, а тому обгрунтовано відмовив відповідачу у призначенні додаткової експертизи.
Колегія суддів вважає, що суд, при наведених обставинах, обгрунтовано задовольнив позовні вимоги, щодо повернення та усунення першкод у користуванні земельною ділянкою.
Що ж стосується відшкодування моральної шкоди, то суд також правильно виходив з того, що з вини відповідача позивач тривалий час не може користуватися наданою йому земельною діялнкою, що завдає йому відповідних незручностей і страждань.
На думку колегії суддів присуджена судом сума 2000грн. є найбільш приближеною на повне відшкодування позивачу моральної шкоди.
Рішення постановене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги його обгрунтованості не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 07 листопада 2006 року по даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.