РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Шишка А.І.
суддів Беркій О.Ю., Меленко О.Є.
секретаря Пилипчук Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського мімськвиконкому про визнання права користування житловим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 жовтня 2006 р.,-
встановила:
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 жовтня 2006 року відмовлено ОСОБА_1 у позові до Івано-Франківського міськвиконкому про визнання права користування житловим приміщенням.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтнересах ОСОБА_1 посилається на те, що суд постановив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 54 Сімейного кодексу України, ст.ст. 64, 65 Житлового кодексу України, ст.ст. 59, 180, 212, 213, 215 ЦПК України. Апелянт просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 1996 по 2001 рік, тобто до смерті останнього, проживали однією сім"єю, однак, оскільки позивачка не працювала, то вони не мали спільного б"юджету, а отже ОСОБА_1 не набула право на користування спірною квартирою.
Разом з тим, до такого висновку суд прийшов передчасно, без з"ясування дійсних обставин справи, прав і обов"язків сторін.
Відповідно до вимог ст. 65 Житлового кодексу України, особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім"ї наймача набувають рівного з іншими членами сім"ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім"ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно п.2 ст. З Сімейного кодексу України, сім"ю складають особи, які спільно проживають, пов"язані спільним побутом, мають взаємні права та обов"язки.
Матеріалами справи стверджено, що позивачка з ОСОБА_3 проживали однією сім"єю з 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до дня його смерті. За період спільного проживання вели спільне господарство, піклувалися одне про одного.
Справа №22-1557/2006р. Головуючий у І інстанції Шалаута Г.І.
Категорія Доповідач Шишко А.І.
ОСОБА_3 дав доручення позивачці на приватизацію спірної квартири, склав на її ім"я заповіт.
Допитана в якості свідка ОСОБА_4, матір померлого, суду пояснила, що ОСОБА_1 з її сином проживали у спірній квартирі у фактичному шлюбі з 1996 року. Поселяючись до сина, ОСОБА_1 принесла з собою посуд, холодильник, одяг. Разом вони купили телевізор. Хвороба сина прогресувала швидко і через 28 днів після звернення за меддопомогою він помер. У ці дні він не міг за станом здоров"я підписати документи.
Такі ж пояснення дали у суді свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.
Отже, колегія суддів вважає, що позивачка набула рівне право з ОСОБА_3 на користування спірною квартирою.
Посилання суду на те, що ОСОБА_1 зберігала своє право на користування іншою квартирою, в якій залишалася бути прописаною разом з своїм сином, тому не набула права на спірну квартиру є необгрунотованими на вимогах закону.
Виходячи з положень Конституції України про гарантію громадянам свободи пересування і вільного вибору місця проживання, самі по собі наявність чи відсутність прописки не можуть бути підставою як для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка вселилася до наймача, так і для відмови у визнанні за нею такого права.
Наведені обставини дають підстави для скасування рішення суду першої інстанції і постановлення нового рішення про задоволення даного позову.
На підставі ст.ст. 64, 65 ЖК України, ст. З Сімейного кодексу України та керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 жовтня 2006 року по даній справі скасувати і ухвалити нове рішення такого змісту.
Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_1 житловою площею 17,57 кв.м.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.