УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" грудня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Фединяка В.Д.,
суддів: Проскурніцького П.І., Кукурудза Б.І.,
секретаря Пожар Р.В.,
з участю: представників: позивача - Гальчук І.С.,
відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії цього банку в м. Чернівці на рішення Коломийського міськрайонного суду від 09 жовтня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії цього банку в м. Чернівці звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 879263,74 грн. збитків заподіяних злочином, посилаючись на те, що ОСОБА_1, як директор ТзОВ "Цукор Буковини", без дозволу позивача продав ТзОВ Виробничо-комерційній фірмі "Кварта" 6600 тон цукру вартістю 15642000 грн., який перебував у банківській заставі відповідно договору застави НОМЕР_1 від 20 вересня 2001 року.
Позивач вказував, що відповідач при відчужені заставного майна перевищив службові повноваження, внаслідок чого, заподіяв державному банку збитки в сумі чотири мільйони гривні.
Постановою Новоселицького районного суду від 27 липня 2005 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 закрито та звільнено відповідача від кримінальної відповідальності згідно акту амністії. Проте, заподіяні позивачу збитки відповідачем не відшкодовані. Тому просив задовольнити позов.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 06 травня 2006 року, як співвідповідача до участі у розгляді справи притягнуто ТзОВ Виробничо-комерційну фірму "Кварта".
Рішенням цього ж суду від 09 жовтня 2006 року ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, вказуючи на те, що висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, тому підлягає скасуванню із задоволенням позову у справі. Зокрема, судом не враховано, що саме з вини
Справа №22-ц-1528/2006р. Головуючий у 1 інст. Хільчук І.І.
Категорія 18 Доповідач-суддя Фединяк В.Д.
ОСОБА_1, який реалізував заставлене майно без згоди позивача, ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заподіяні збитки непогашенням кредиту. Вина відповідача у заподіянні збитків підтверджується постановою Новоселиць кого районного суду від 27 липня 2005 року, якою за згодою відповідача закрито відносно нього кримінальну справу внаслідок акта амністії. На думку представника апелянта, помилковим є висновок суду про те, що заподіяні позивачу збитки повинно відшкодовувати ТзОВ "Цукор Буковини" та його поручителі перед банком, оскільки відповідач при закритті проти нього кримінальної справи визнав себе винним у заподіянні збитків.
Процесуальним порушенням представник апелянта вважає те, що на адресу позивача судом не направлялось копію ухвали про відкриття провадження у цій справі.
У судовому засіданні представник ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії цього банку в м. Чернівці підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану ним скаргу.
Представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, вважає цю скаргу безпідставною.
Заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши письмові докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Відмовляючи ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 08 липня 2002 року задоволено позов ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ТзОВ виробничо-комерційна фірма "Кварта", як поручителя по договору застави за кредитним договором НОМЕР_2 укладеним 20 вересня 2001 року між ТзОВ "Цукор Буковини" та позивачем і стягнуто на користь позивача 4494710,37 грн. заподіяних збитків. Тобто спір з приводу відшкодування позивачу збитків вирішений господарським судом.
Відповідач ОСОБА_1, як фізична особа, не перебував у договірних відносинах з позивачем, збитків ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" не заподіював, тому не зобов'язаний відповідати за позовом у справі.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
За змістом ст. 151 ЦК України ( в редакції Закону введеного в дію з 1964 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язаний вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з договору або інших підстав не заборонених законом.
Згідно ч. 1 ст. 203 цього Кодексу встановлено, що в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Так, зібраними доказами: копією кредитного договору укладеного 20 вересня 2001 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії цього банку в м. Чернівці та ТзОВ "Цукор Буковини" (а.с. 5-8); копією договору застави укладеного між цими сторонами 20 вересня 2001 року (а.с.8-10); копією рішення Господарського суду Чернівецької області від 08 липня 2002 року про стягнення з ТзОВ виробничо-комерційна фірма "Кварта" в користь позивача 4494710,37 грн. за кредитним договором і припинення провадження у стягненні таких коштів з ТзОВ "Цукор Буковини" (а.с. 51-57); копією постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2005 року про визнання банкрутом ТзОВ виробничо-комерційна фірма "Кварта" та заявою позивача про визнання його кредитором (а.с. 109-111) підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 не перебував у договірних відносинах з позивачем, зобов'язань перед ним не має, питання щодо погашення заборгованості за кредитним договором вирішено господарськими судами і в користь позивача стягнуті спірні кошти з юридичних осіб.
Судом обґрунтовано не прийнято до уваги посилання позивача на те, що у зв"язку з закриттям кримінальної справи відносно ОСОБА_1 відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки, оскільки відповідач як фізична особа не укладав кредитний договір від 20 вересня 2001 року з позивачем. Такий договір укладався між юридичними особами і питання з цього приводу вирішено господарським судом.
За таких обставин, відповідно ст. ст. 151 203 ЦК України ( в редакції Закону введеного в дію з 1964 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин) суд першої інстанції прийшов до правильного висновку відмовивши ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії цього банку в м. Чернівці у задоволенні позову, оскільки з відповідачем ОСОБА_1 як фізичною особою 20 вересня 2001 року не укладався кредитний договір, який за рішенням господарського суду стягнутий з ТзОВ виробничо-комерційна фірма "Кварта" , що підтверджується письмовими доказами у справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскарженому рішенні, тому не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржуване рішення суду по суті правильним і таким, що постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування рішення суду у справі, за доводами апеляційної скарги, не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії цього банку в м. Чернівці відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 09 жовтня 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.