ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2014 року Справа № 910/1409/14
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Студенця В.І.,
розглянувши
касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство"
на рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р.
у справі № 910/1409/14 господарського суду міста
за позовом Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство"
до відповідача Антимонопольного комітету України в особі Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
за участю представників:
ПАТ "Семенівське хлібоприймальне підприємство" - Сагаль С.В.;
Антимонопольного комітету України в особі Тимчасової Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України - Максименко А.П.
в с т а н о в и л а :
Приватне акціонерне товариство "Семенівське хлібоприймальне підприємство" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України в особі Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 16.10.2013 р. № 28-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що при винесенні рішення відповідачем порушені норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи (т.1 а.с.3-5).
Відповідач у справі - Антимонопольний комітет України в особі Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що позивач звернувся з позовною заявою з пропуском встановленого ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячного строку для оскарження рішення АМК (т.1 а.с.50-52).
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. у задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.122-129).
Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відповідності оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. залишено без змін (т.1 а.с.172-182).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлений позов задовольнити.
Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права (т.2 а.с.16-23).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами встановлені наступні обставини.
Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України розглянуто справу № 02-05/41-2013 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Приватним акціонерним товариством "Семенівське хлібоприймальне підприємство".
За результатами розгляду даної справи Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України прийнято рішення від 16.10.2013 р. № 28-р/тк, яким визнано, що ПАТ "Семенівське хлібоприймальне підприємство" займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із зберігання зерна в територіальних межах Семенівського району Чернігівської області у період з липня 2010 року по червень 2012 року. Визнано дії ПАТ "Семенівське хлібоприймальне підприємство" щодо встановлення економічно необґрунтованих цін (тарифів) на послуги із зберігання зерна (приймання, очищення, сушіння, зберігання та відвантаження) у період з липня 2010 року по червень 2012 року порушенням, передбаченим п.2 ст.50, п.1 ч.2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із зберігання зерна шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
За вчинення порушення накладено на ПАТ "Семенівське хлібоприймальне підприємство" штраф у розмірі 70 000 грн., зобов'язано ПАТ "Семенівське хлібоприймальне підприємство" припинити порушення, зазначене у пункті 2 цього рішення, у двомісячний строк з дня отримання рішення.
Звертаючись до господарського суду, позивач посилається на те, що оспорюване рішення відповідача прийнято на підставі неповного з'ясування обставин, зокрема, відповідач не наводить об'єктивних даних та аргументів в підтвердження того, що позивач займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із зберігання зерна в територіальних межах Семенівського району Чернігівської області у період з липня 2010 року по червень 2012 року, відповідач при визначенні бар'єрів вступу на ринок та бар'єрів виходу з ринку оцінював лише ситуацію, яка склалася з отриманням зазначених послуг споживачами та витрати необхідні для будівництва зерносховищ та придбання обладнання для зберігання зерна, в той час як, на думку позивача, слід було розглянути обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати з позивачем. При цьому, позивач зазначає, що відповідач не визначив потенційних конкурентів, які можуть надавати аналогічні послуги.
26.03.2014 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про відновлення пропущеного строку для оскарження рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 16.10.2013 р., яка мотивована тим, що позивач в межах строку, встановленого ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскаржив вказане рішення до Окружного адміністративного суду міста Києва, однак суд ухвалою від 24.12.2013 р. у справі №826/18809/13-а закрив провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на зазначене, як стверджує позивач, до закінчення двомісячного строку він звернувся до господарського суду міста Києва з відповідним позовом, однак господарський суд ухвалою від 31.12.2013 р. повернув позовну заяву без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Виправивши недоліки, які були підставою для повернення позову, позивач звернувся повторно до суду з даним позовом. Відтак, зазначені дії, на думку позивача, свідчать про поважність причин пропуску двомісячного строку на звернення до суду з позовом про оскарження рішення від 16.10.2013 р. № 28-р/тк, а тому позивач просить суд, в порядку ст. 53 ГПК України, відновити пропущений строк.
Судами правомірно відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання позивача.
Так, судами встановлено, що копія рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 16.10.2013 р. № 28-р/тк була надіслана позивачу із супровідним листом від 24.10.2013 р. № 126-26-13/07-10368 та отримана позивачем 29.10.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення № 0303507140281 від 24.10.2013 р.
В силу ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла дана позовна заява до місцевого господарського суду, та опису вкладення в цінний лист, адресованого суду, позивач звернувся до суду з даним позовом 29.01.2014 року, тобто після спливу, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячного строку на оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України.
Відповідно п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" № 15 від 26.12.2011 р., у застосуванні згаданого припису ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також ч. 2 ст. 47 цього Закону господарським судам слід враховувати таке.
За цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено.
Таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів.
Аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію.
Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відхилив доводи позивача про те, що він в межах двомісячного строку звернувся до господарського суду, оскільки позивач, звертаючись до суду, має подати позов, який відповідає вимогам, встановленим чинним процесуальним законодавством, проте подана позивачем позовна заява була повернута судом на підставі ст. 63 ГПК України, що не може вважатись своєчасним оскарженням до господарського суду рішення в межах двомісячного строку, встановленого Законом для такого оскарження.
Отже, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 29.01.2014 р., тобто після спливу двомісячного строку для оскарження такого рішення.
Таким чином, строк оскарження рішення є пропущеним, що є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення повністю, про що обгрунтовано зазначено судами першої та апеляційної інстанцій.
За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р., якою залишене без змін рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р., відсутні.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р. у справі № 910/1409/14 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство" - без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Студенець В.І.