Дата документу 22.10.2014
Справа № 320/7896/14
2/320/2731/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2014 року
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Баранова В.І.
при секретарі - Кудрі В.О.
за участю прокурора - Лелеченко Р.Ю.,
представника позивачки - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування Мелітопольської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала повністю та пояснила, що до 03.06.2006 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу вони мають малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 24.04.2012 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області шлюб з відповідачем було розірвано. ОСОБА_5 навчається у СШ № 23 з 01.09.2013 року, вихованням дитини займається позивачка, батько ОСОБА_4 не відвідував батьківські збори, не вступав в контакт з класним керівником та іншими членами педагогічного колективу по питанням шкільного життя, вихованням та навчанням дитини. Відповідно виконавчого листа, виданого 24.04.2012 року Мелітопольким міськрайонним судом Запорізької області з ОСОБА_4 стягнено аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 19.03.2012 року. Однак, незважаючи на рішення суду та виконавчий лист, відповідач не сплачує аліменти на утримання доньки, на даний час сума заборгованості по сплаті аліментів складає 12309 грн. 68 коп. ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх батьківський обов'язків по вихованню та утриманню, долею дитини не цікавиться, матеріальної допомоги не надає, про фізичний, духовний та розумовий розвиток дитини не спілкується.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що він заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно доньки. Твердження викладені у позовній заяві стосовно не сплати аліментів не відповідають дійсності. У період з вересня 2006 року та по липень 2013 року позивачка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1, разом із родиною ОСОБА_4. ОСОБА_3 разом із донькою була на повному забезпеченні відповідача та його батьків. Про дані обставини свідчить акт обстеження від 28.08.2014 року складений депутатом Терпінівської сільської ради ОСОБА_6. Так, ОСОБА_4 стверджує, що сплачував аліменти на утримання колишньої дружини ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_5 у добровільній формі. Сума аліментів, яка щомісяця передавалася ОСОБА_3 приблизно складала 800 грн., що навіть більше ніж розмір аліментів визначений судом. Крім повного матеріального забезпечення, ним 14.05.2013 року було також придбано меблі у вітальню вартістю 4737 гривень. У серпні 2013 року відповідачем було придбано металопластикове вікно, яке було встановлено за місцем проживання доньки ОСОБА_5 та колишньої дружини ОСОБА_3, за адресою АДРЕСА_2. Крім того, ним постійно передається їжа та одяг для дитини. Будь-яких розписок або інших документів про отримання вищезазначених коштів та матеріальних благ вони не складали, будь-яких претензій з боку позивачки дотепер не було. Після отримання позовної заяви ним також була частково погашена заборгованість зі сплати аліментів, що нараховуються державною виконавчою службою Мелітопольського міськрайонного управління юстиції. Відповідач зазначив, що постійно запрошує доньку до себе, а також при кожній можливості, з дозволу позивачки забирає доньку до себе. ОСОБА_3 зі свого боку створює перепони щодо спілкування його з донькою. 16.10.2014 року рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, відповідачу визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що проживає за адресою АДРЕСА_3, біля батьків відповідача. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, позивачка близько пів року проживала з батьками відповідача за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_4 працював в м. Запоріжжя та через батьків передавав гроші для ОСОБА_3 та дочки. ОСОБА_4 їздив до с. Терпіння два-три рази на місяць, але ОСОБА_8 в цей час кудись їздила, щоб не бачитись з відповідачем. Батьки відповідача завжди купляли онучки одяг та їжу. Після того, як відповідачка виїхала з с. Терпіння, вона деякий час ще зявлялась у батьків відповідача, а потім перестала туди їздити. Навіть коли відповідачка змінила місце проживання, мати відповідача кожну неділю возила продукти харчування та гроші ОСОБА_8 та онучки.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що його син ОСОБА_4 виконував свої батьківські обов'язки. У відповідача були проблеми з роботою та з виплатою аліментів, але допомагав як міг. Коли ОСОБА_9 розірвав шлюб з ОСОБА_8, то робив все, що онучка з невісткою залишились жити у нього за адресою: АДРЕСА_1. Завжди піклувались з дружиною на онукою та допомагали грошима, їжею та одягом. Після того, як ОСОБА_3 виїхала жити до м. Мелітополь, вона не дозволяє бачитись з онукою, а коли дозволяє, то тільки на 2-3 години в її присутності, розмовляти з онукою по телефону може тільки по грімкому зв'язку. Меблі для онуки купляв відповідач, але кредит він оформив на себе. Кожного року він з дружиною бере онуку на відпочинок, але так щоб ОСОБА_3 не знала, оскільки вона забороняє онуки бачитись з відповідачем. Кожного тижня дружина ОСОБА_9 купляє продукти харчування та разом грошима, що дає відповідач віддає ОСОБА_3 та онуки. ОСОБА_9 важає, що ОСОБА_3 хоче позбавити сина батьківських прав щоб вивезти онуку за кордон.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 пішов з сімї, оскільки він вів блудний спосіб життя. Грошей на виховання дитини не давав, тому їй довелось забрати дочку з онукою жити до м. Мелітополь. Коштів на життя не вистачало, тому ОСОБА_3 довелось іти працювати. ОСОБА_10 намагалась вирішити питання грошей через батьків відповідача, але ті відповіли, що у них нема грошей. Дитина почала називати батьком другого чоловіка ОСОБА_3, який повністю займається її вихованням. Меблі та вікно в будинку де проживає позивачка, ставили батьки відповідача.
Представник позивачки ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, за просив позбавити батьківських прав ОСОБА_4 за вищезазначених обставинах.
Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не підтримав, та зазначив, що доводи викладені в позові позивачкою не є обґрунтованими та не доводять, що відповідач злісно ухиляється від своїх батьківський обов'язків.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області Шкурко Т.О. вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідач бажає виконувати батьківські обов'язки по вихованню та утриманню малолітньої дитини. ОСОБА_4 намагається виконувати батьківські обов'язки, але мити дитини перешкоджає його намірам особисто спілкуватися з дитиною, приймати участь у вихованні дитини.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що підстав для позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітньої доньки немає, а тому у задоволені позову слід відмовити.
Суд, заслухавши пояснення позивачки, відповідача, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с.9/.
У зв'язку з тим, що сімейне життя сторін не склалося 24 квітня 2012 року шлюб між сторонами розірвано /а.с. 10/.
Малолітня ОСОБА_5 проживає разом із позивачкою, що підтверджується довідкою з місця проживання /а.с.11/.
Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст.ст.153, 157 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Згідно ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
В п.п.15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема становлення батьків до дітей.
Відповідно до вимог ст.164 СК України, Конвенції про права дитини позбавлення батьківських прав - це спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Суд вважає, що виходячи з матеріалів справи, позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 не сприяє позитивному результату у долі дитини, який мав би настати після цього.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Позивачка в своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач не сплачує аліменти на утримання доньки, ухиляється від своїх батьківських обов'язків по її вихованню та утриманню, долею дитини не цікавиться, матеріальної допомоги не надає, однак, згідно пояснень відповідача він щомісяця передавав відповідачці гроші та виплатив частину заборгованості по аліментам /а.с. 38-40/, придбав меблі у вітальню вартістю 4737 гривень за договором про надання споживчого кредиту, позичальником якого є його батько ОСОБА_9 /36-37/, встановив металоплатикове вікно, що підтвердили свідки та сама позивачка. Також, позивачка забороняє відповідачу бачитись та спілкуватись з донькою, що перешкоджає відповідачу в повному обсязі виконувати свої батьківські обов'язки.
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, ОСОБА_4 намагається виконувати батьківські обов'язки, але мати дитини перешкоджає його намірам особисто спілкуватись з дитино, приймати участь у вихованні.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін позивачка будь-яких належних та допустимих доказів суду не надала.
Пояснення свідка ОСОБА_10 про те, що відповідач не спілкується та не відвідує дитину, суд не розцінює, як ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Так, судом встановлено, що позивачка чинить ОСОБА_4 перешкоди у спілкуванні з дитиною, не дає йому можливості бачитись з дитиною, приймати участь в її вихованні.
З цього приводу він звертався до органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області стосовно вирішення питання щодо встановлення побачень з дитиною, де визначено ОСОБА_4 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, систематичні побачення з 10.00 до 16.00 години та у будь-який час за домовленістю між батьками.
Посилання позивачки на ухилення відповідача від забезпечення дитини матеріально також не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до пояснень свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_7, відповідач передавав гроші своїм батькам, а вони в свою чергу передавали ОСОБА_3 разом з продуктами харчування.
Мати ОСОБА_4 та бабуся малолітньої ОСОБА_5 постійно спілкується та відвідує дитину. Саме через неї відповідач передає гроші та продукти харчування доньці.
При таких обставинах суд вважає, що зазначені позивачкою доводи частково спростуються дослідженими доказами і не є достатьними підставами для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, тобто позовна заява задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст.ст.153, 157, 164-169 СК України, п.п.15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Конвенцією про права дитини, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Орган опіки та піклування Мелітопольської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення можуть оскаржити рішення у вказаний строк з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ: