НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

20 жовтня 2014 рокуСправа № 322/575/14-ц

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: ОСОБА_2

третя особа: Страхова компанія «ПрАТ «УПСК»

про: відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

14 серпня 2014 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд: відшкодувати на користь ОСОБА_1, за рахунок відповідача - ОСОБА_2 матеріальні збитки на суму 14 100 грн., моральну шкоду у сумі 5 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

10.06.2014 водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 2108, д.н. НОМЕР_3 на перехресті вул. Леніна - Калініна в смт. Васильківка Дніпропетровської області, під час виконання маневру, порушивши п. 10.1 Правил дорожнього руху, допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем Fiat Doblo, д.н. НОМЕР_6, чим порушив ст. 124 КУпАП.

Постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області відповідача визнано винним у скоєнні вказаного правопорушення та піддано штрафу в розмірі 340,00 грн.

Таким чином, позивач вважає, що протиправні дії відповідача, які виразилися в порушенні ним правил дорожнього руху і призвели до дорожньо-транспортної пригоди, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з наслідками, що наступили в результаті ДТП - спричинення механічних пошкоджень автомобіля та заподіяння матеріальної та моральної шкоди позивачу.

У зв'язку з тим, що пошкоджений автомобіль необхідний позивачу для особистого користування, позивач здійснив ремонт автомобіля за власні кошти, уклавши відповідну угоду на проведення ремонтних робіт з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована страховою компанією «ПрАТ «УПСК».

Відповідач повідомив страховика про настання страхового випадку, відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За словами позивача, співробітники «ПрАТ «УПСК» уникають спілкування з позивачем, стосовно відшкодування збитків, завданих застрахованою особою внаслідок ДТП, що й призвело до звернення до суду з даним позовом.

Також позивач стверджує, що протиправними діями ОСОБА_2 йому була завдана моральна шкода, яка виразилася: - в моральних та психічних стражданнях, які виникли в зв'язку з пошкодженням майна; - в моральних та психічних переживаннях, які виникли в результаті порушення права власності, оскільки позивач не міг користуватися та розпоряджатися пошкодженим автомобілем, а відповідно, не мав змоги реалізовувати свої ділові наміри та сімейні потреби, а також особисті звички так само, як і до ДТП; - в стресовому стані в момент зіткнення, коли життю та здоров'ю позивача загрожувала реальна небезпека; - в непоправній втраті часу, проведеного після скоєння відповідачем ДТП при транспортуванні автомобіля з місця ДТП до дому, доставка автомобіля на ремонт; - в моральних та психічних переживаннях, причиною яких стала категорична відмова відповідача відшкодувати заподіяну ним матеріальну та моральну шкоду; - в моральних та психічних переживаннях, пов'язаних з вишукуванням додаткового часу та додаткових фізичних і психологічних зусиль для збору і подачі в суд відповідних документів, з метою відшкодування завданої шкоди в порядку цивільного судочинства.

На думку позивача, не підлягає доказуванню той факт, що неправомірні дії відповідача погіршили не тільки фізичне здоров'я позивача, а і його душевне і соціальне благополуччя, порушили нормальні життєві зв'язки та потребували додаткових зусиль для організації свого життя, а також додаткових витрат.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187 позивач просив задовольнити його вимоги та підтримав їх у судовому засіданні.

12.09.2014 судом були отримані заперечення відповідача проти позову обґрунтовані наступним.

Відповідач, посилаючись на норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначає, що пред'явлення до нього вимог про відшкодування шкоди є передчасним, оскільки позивач не заявляв вимог про відшкодування шкоди до страховика, який у даній справі визначений в якості третьої особи.

Також, відповідач зазначає, що 13.06.2014 він сплатив позивачу франшизу, передбачену полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7008709 в сумі 500,00 грн.

На думку відповідача, позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди і в чому вона полягає. При цьому, відповідач заперечив проти визначеної позивачем суми ремонту автомобіля, зазначивши, що доказом розміру шкоди може бути висновок експерта про вартість заподіяних пошкоджень автомобілю в результаті ДТП, а рахунок приватного підприємця не може бути доказом дійсної вартості заподіяної шкоди, оскільки приватний підприємець встановлює ціни самостійно і на власний розсуд.

З наведених підстав відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

10.10.2014 позивач подав до суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просив відшкодувати на його користь за рахунок відповідача матеріальні збитки на суму 1 864,42 грн., моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн. Заява обґрунтована тим, що страхова компанія «ПрАТ «УПСК» здійснила позивачу страхову виплату в сумі 12 235,58 грн.

У судовому засіданні 20.10.2014 позивач підтримав зменшені позовні вимоги, а відповідач позову не визнав, посилаючись на вищенаведені обставини.

Представник третьої особи страхової компанії «ПрАТ «УПСК» у судове засідання не прибув, не надіслав до суду будь-яких заяв та матеріалів.

В судовому засіданні 20.10.2014 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

10.06.2014, о 14 год. 00 хв., ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 2108, номерний знак НОМЕР_3, на перехресті вул. Леніна-Калініна в селищі Васильківка Дніпропетровської області, під час виконання маневру ліворуч не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Fiat Doblo, номерний знак НОМЕР_4, що рухався у зустрічному напрямку, яким керував ОСОБА_1 Зазначеними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Вказані обставини підтверджуються постановою судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 30.07.2014 по справі № 322/511/14-п, яка набрала законної сили, а відтак не потребують доказування, згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України.

Відповідач повідомив страховика про настання вищезазначеного страхового випадку у строк, передбачений підпунктом 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що підтверджується заявою-повідомленням від 11.06.2014.

13.06.2014 відповідач сплатив позивачу суму франшизи в розмірі 500,00 грн., яка передбачена у полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7008709, що було визнано позивачем під час судового засідання, та не підлягає доказуванню, відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

02.10.2014 страховик ПрАТ «УПСК» сплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 12 235,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1001031022 від 02.10.2014.

Актом приймання-передачі виконаних робіт від 20.07.2014, складеним між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) підтверджується, що виконавець здав, а замовник прийняв виконані виконавцем роботи зі здійснення ремонту автомобіля Фіат Добло, державний номер НОМЕР_6, загальна вартість яких склала 14 100,00 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з абзацом третім пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За правилом ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п. 9.1). Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого (п. 9.2). Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п. 9.4).

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода, невідшкодована страховиком, повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку.

У полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7008709 передбачена страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 тисяч гривень.

Позивачем отримано суму страхового відшкодування в розмірі 12 235,58 грн. Разом з цим, позивач не надав суду жодних доказів того, що сплачена йому сума страхового відшкодування була визначена з порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає розміру завданої йому відповідачем майнової шкоди.

Так само, позивачем не надано суду належних доказів розміру шкоди у 14 100,00 грн., завданої йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача. Акт приймання-передачі виконаних робіт від 20.07.2014 та рахунок № 59 від 20.07.2014 підтверджують вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проте не є доказами розміру завданої позивачу шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Після роз'яснення судом позивачу положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, позивач відмовився надавати суду будь-які додаткові докази, крім тих, що були додані ним до позовної заяви, а також відмовився заявити клопотання про витребування додаткових доказів, зокрема зазначеного у платіжному дорученні № 1001031022 від 02.10.2014 акту № ОЦ/123/450/14/0415 від 01.10.2014, на підставі якого позивачем отримано страхове відшкодування.

Отже, враховуючи те, що відповідач добровільно, до моменту звернення позивача до суду, сплатив йому суму франшизи, а розмір отриманого позивачем страхового відшкодування, не перевищує страхової суми, зазначеної у страховому полісі № АС/7008709, та з огляду на не зазначення позивачем доказів, які б свідчили про наявність законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальних збитків мали бути заявлені позивачем до страховика - страхової компанії «ПрАТ «УПСК».

Судом під час судового засідання було роз'яснено позивачу його право заявити клопотання в порядку ст. 33 ЦПК України, про заміну первісного відповідача належним відповідачем - страховою компанією «ПрАТ «УПСК», або про залучення її до участі в справі як співвідповідача, проте позивач відмовився заявляти таке клопотання.

Таким чином, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальних збитків є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1). Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2).

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. При цьому, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин заподіяння йому відповідачем моральної шкоди.

Так, на думку позивача, не підлягає доказуванню те, що неправомірні дії відповідача погіршили не тільки фізичне здоров'я позивача, а і його душевне і соціальне благополуччя, порушили нормальні життєві зв'язки та потребували додаткових зусиль для організації свого життя, а також додаткових витрат. Проте, суд визнає дане твердження позивача помилковим, оскільки виключний перелік підстав для звільнення від доказування передбачено статтею 61 ЦПК України, і такі підстави стосовно обставин завдання позивачу моральної шкоди у даній справі відсутні. Сам по собі факт пошкодження належного особі майна не підтверджує того, що власник цього майна зазнав душевних страждань через це.

З огляду на викладене, обставини, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених вимог не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду справи, у зв'язку з чим суд визнає позов таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Суддя С.С. Гасанбеков