ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.01.2009 року Справа № 10/34пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Парамонової Т.Ф.
Семендяєвої І.В.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача повноважний представник не прибув
від 1-го відповідача повноважний представник не прибув
від 2-го відповідача повноважний представник не прибув
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 11.12.2008
у справі № 10/34пд (суддя Мінська Т.М.)
за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Титан” Ко, м.Сєвєродонецьк Луганської
області
до 2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Софія”, м. Донецьк
про визнання договору оренди недійсним та
повернення коштів у сумі 7200 грн.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням голови суду від 05.01.2009
В С Т А Н О В И В :
Позивач, фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Титан” Ко (далі -ТОВ „Титан” Ко) про визнання недійсним договору оренди від 20.10.2003, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Софія” та ТОВ „Титан” Ко (далі -договір оренди) та про зобов'язання ТОВ „Титан” Ко повернути кошти, отримані за суборенду в розмірі 7200 грн.
Ухвалою суду від 17.10.2008 залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Софія” (далі -ТОВ „Софія”).
Рішенням місцевого господарського суду від 11.12.2008 у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати покладені на позивача.
Відмова в задоволенні позову судом першої інстанції мотивована необґрунтованістю позовних вимог, положеннями ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України.
За висновком суду першої інстанції, договір оренди не потребує нотаріальному посвідченню, оскільки укладений 20.10.2003, тобто за нормами Цивільного кодексу УРСР, що діяв до 01.01.2004, якими не передбачено нотаріальне посвідчення договору.
Також місцевим господарським судом зазначено про відсутність документального підтвердження передачі СПД ОСОБА_1 будь-яких грошових коштів ТОВ „Титан” Ко, та відповідно підстав їх повернення.
СПД ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на ненадання оцінки фактичним обставинам, які мають істотне значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, на положення ст.ст. 10, 84 Господарського процесуального кодексу України.
За твердженням скаржника, судом першої інстанції у рішенні не відображені усні пояснення позивача щодо обставин справи та не прийнятий до уваги його намір довести сплату коштів за орендну плату шляхом викликання до суду свідків, які можуть це підтвердити.
Також позивач зазначає, що місцевий господарський суд у порушення положень ст. 84 Господарського процесуального кодексу України не вказав у рішенні в задоволенні саме якої з позовних вимог відмовлено.
12.01.2009 СПД ОСОБА_1 звернувся до Луганського апеляційного господарського суду із заявою про залишення апеляційної скарги без розгляду та повернення її з усіма додатками.
Вказана заява скаржника не підлягає задоволенню з урахуванням повноважень апеляційної інстанції згідно ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено право апеляційної інстанції на залишення позову без розгляду повністю або частково лише за результатами розгляду апеляційної скарги.
Право на участь представників у судове засідання сторонами не використано, хоча про час і місце судового засідання вони повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи, у тому числі поштові конверти із довідками органу зв'язку з причинами повернення направлених відповідачам ухвал про порушення апеляційного провадження у даній справі та вищевказана заява позивача.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників сторін.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позовні вимоги про визнання недійсним укладеного відповідачами у справі договору оренди обґрунтовані вимогами ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, якою встановлено наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. Як зазначено позивачем за позовною заявою, при укладенні договору оренди сторонами порушено вимоги ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України.
Вказана норма права регламентує положення щодо договору найму земельної ділянки, тому посилання позивача на вказану статтю є необґрунтованим.
Вимоги щодо форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди викладені у ст. 793 Цивільного кодексу України, частиною другою якої встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Проте, вказана норма не може бути застосована до правовідносин у даній справі в силу вимог п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно якого Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оспорюваний договір оренди укладений відповідачами під час дії Цивільного кодексу УРСР 1963 року, яким обов'язок з нотаріального посвідчення договору найма не був встановлений.
Також обґрунтовано судом першої інстанції зазначено за рішенням про недоведеність позивачем порушення оспорюваним договором його прав і законних інтересів.
Відповідає обставинам справи та вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України і висновок місцевого господарського суду щодо відсутності документального підтвердження передачі позивачем ТОВ „Титан” Ко будь-яких грошових коштів та підстав їх повернення.
Висновки суду першої інстанції стосуються усіх вимог позивача за позовом. За резолютивною частиною рішення зазначено про відмову у задоволенні позову. Отже, твердження скаржника про порушення судом першої інстанції вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України не відповідає дійсності, також і щодо порушення положень ст. 10 цього кодексу.
Враховуючи викладене, підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції не вбачається.
За апеляційною скаргою підлягає сплаті держмито в розмірі 93 грн. 50 коп. Скаржником за квитанцією від 25.12.2008 № 533153 перераховане держмито в сумі 120 грн. 00 коп. Зайве сплачене мито в розмірі 26 грн. 50 коп. підлягає поверненню відповідачу з Державного бюджету України згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2008 по справі № 10/34пд залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2008 по справі № 10/34пд залишити без змін.
3.Повернути фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з Державного бюджету України 26 грн. 50 коп. державного мита, що зайве сплачено при зверненні з апеляційною скаргою за квитанцією від 25.12.2008 № 533153, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №15/430.
Повернення зайве сплаченого державного мита здійснюється на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя Т.Ф.Парамонова
Суддя І.В.Семендяєва