Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2014 Справа №607/13072/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

- головуючого - судді - Стельмащука П.Я.

- при секретарі - Гапій В.А.,

- за участю позивача - ОСОБА_1,

- представника позивача - ОСОБА_2;

- представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, а саме просить поділити гараж у гаражному кооперативі «Кінетрон», автомобіль марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль марки Toyota Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_2. Вартість даного майна на думку позивача 867000,00 грн. Позивач просить виділити їй компенсацію в розмірі 2/3 вартості даного майна в сумі 578000,00 грн., при цьому залишивши усе вищевказане майно в особистій власності відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторонами за час, який вони перебували у зареєстрованому шлюбі (з 05.08.2006р. до 12.05.2014р.) набуто вищевказане майно. Угоди про добровільний поділ даного майна між сторонами не укладено. Посилається на те, що за час перебування у шлюбі відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав від сім'ї спільні кошти, вигнав позивача із дитиною з квартири.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та наданих суду усних поясненнях.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що автомобіль марки Toyota Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_2 відчужений подружжям 14.01.2014р. під час перебування у шлюбі та спільного ведення господарства, кошти витрачені на потреби сім'ї. Також не погоджується із оцінкою майна позивачем, яка на думку відповідача є значно завищеною. Окрім того, заперечує щодо відходу від рівності часток подружжя та поділу майна шляхом грошової компенсації відповідачем позивачу, так як жодних встановлених законом підстав для цього немає.

Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

Сторонами 05.08.2006р. укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво серії НОМЕР_3 видане 05.08.2006р. відділом РАЦС Тернопільського міського управління юстиції.

ІНФОРМАЦІЯ_1. у сторін народився син ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_4 повторно виданим 25.05.2013р. відділом ДРАЦС реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, який станом на 04.08.2014р. проживав разом із позивачем за адресою АДРЕСА_1.

09.12.2011р. виконкомом Тернопільської міської ради на підставі рішення цього ж органу від 09.11.2011р. видано свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на нерухоме майно - гараж АДРЕСА_2, загальною площею 31,4 кв.м.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ706653 від 04.06.2011р. ОСОБА_4 належить автомобіль марки Mercedes-Benz 212D фургон малотоннажний - В, 1997 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 14.01.2014р. ОСОБА_7 належить автомобіль марки Toyota Highlander легковий універсал - В, 2012 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.05.2014р. по справі №607/3168/14-ц шлюб між сторонами розірвано.

Сторони подали суду спільну заяву, згідно якої погодили та визнають вартість гаража АДРЕСА_2 - 30000,00 грн., вартість автомобіля марки Mercedes-Benz 212D реєстраційний номер НОМЕР_1 - 90000,00 грн., а відтак в силу ч. 1 статті 61 ЦПК України, дана обставина не підлягає доказуванню.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомив, що 14.01.2014р. придбав у подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 автомобіль марки Toyota Highlander реєстраційний номер НОМЕР_2 за 260000,00 грн. Кошти він передав ОСОБА_1. Стверджує, що автомобіль був придбаний ним за взаємною згодою двох з подружжя.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про часткову обґрунтованість позовних вимог, підтвердження їх матеріалами справи та необхідність частково задовольнити позов з наступних мотивів.

Згідно із статтею 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Згідно статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що сторони під час шлюбу набули права спільної сумісної власності на гараж АДРЕСА_2, автомобіль марки Mercedes-Benz 212D реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль марки Toyota Highlander реєстраційний номер НОМЕР_2.

Однак, 14.01.2014р. автомобіль марки Toyota Highlander реєстраційний номер НОМЕР_2 відчужений подружжям під час шлюбу братові відповідача ОСОБА_7, а відтак станом на день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу даний автомобіль не був спільним майном сторін.

Відповідно до статті 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Отже, поділу між сторонами підлягають лише гараж АДРЕСА_2 вартістю 30000,00 грн. та автомобіль марки Mercedes-Benz 212D реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 90000,00 грн.

Згідно ч. 1, 2 статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

В судовому засіданні не встановлено обставин, що мають істотне значення для вирішення питання про відступлення від засади рівності часток, зокрема того, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Отже в суду відсутні підстави для задоволення позову у цій частині, а саме для відступу від рівності часток в порядку ч. 2 статті 70 СК України.

Відповідно до ч. 3 статті 70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Судом встановлено, що станом на день розгляду даної справи немає рішення суду про стягнення аліментів із відповідача на користь позивача чи договору про сплату аліментів на дитину, а відтак відсутні підстави для задоволення позову у цій частині, а саме для відступу від рівності часток в порядку ч. 3 статті 70 СК України.

Згідно статті 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Беручи до уваги, що гараж і автомобіль є неподільними речами, відсутня згода жодного з подружжя на грошову компенсацію, ніхто із сторін не вніс кошти на депозитний рахунок, в суду відсутні підстави для присудження одному із подружжя грошової компенсації.

Отже, спільне майно подружжя слід поділити між ними виходячи із засад рівності часток та виділити у власність позивачу ? частку гаража і ? частку автомобіля марки Mercedes-Benz 212D. А також залишити у власності відповідача ? частку гаража і ? частку автомобіля марки Mercedes-Benz 212D.

Згідно ч. 1 статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так як, позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 60000,00 грн. (половина вартості гаража і автомобіля), із відповідача на користь позивача слід стягнути 1% судового збору від даної суми, що складає 600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60-62, 88, 209, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 68-71 Сімейного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 гараж АДРЕСА_2, загальною площею 31,4 кв.м., та автомобіль марки Mercedes-Benz 212D, 1997 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Поділити спільне майно сторін, виділивши у власність ОСОБА_1 ? частину гаража АДРЕСА_2, загальною площею 31,4 кв.м., та ? частину автомобіля марки Mercedes-Benz 212D, 1997 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Залишити у власності ОСОБА_4 ? частину гаража АДРЕСА_2, загальною площею 31,4 кв.м., та ? частину автомобіля марки Mercedes-Benz 212D, 1997 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 600,00 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий П.Я.Стельмащук