ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ПОСТАНОВА

про визнання боржника банкрутом

"22" жовтня 2014 р. Справа № Б13/115-12

за заявою Приватного підприємства «Пітик» - Кредитор, Вінницька обл., м. Бершадь (код ЄДРПОУ 33619014)

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» - Боржник, Київська обл., м. Біла Церква (код ЄДРПОУ 08358735)

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

Представники учасників у справі згідно протоколу (формуляру) судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № Б13/115-12 за заявою Приватного підприємства «Пітик» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» про банкрутство, порушена ухвалою суду від 26.09.2012 р. в порядку, передбаченому ст. ст. 6, 7, 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі також: «Закон про банкрутство») в редакції, чинній станом на дату порушення провадження у справі.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Київської області від 05.11.2012 р. визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора; призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Буличова Сергія Олександровича (ліцензія серії НОМЕР_2 від 25.08.2010 р.), зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за свій рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, призначено попереднє засідання суду на 28.01.2013 р., вирішено інші процедурні питання у справі.

Публікація оголошення про порушення провадження у справі № Б13/115-12 про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» здійснена в газеті «Голос України» № 217 (5467) від 16.11.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2013 р. затверджено реєстр вимог кредиторів Боржника.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, строк процедури розпорядження майном Боржника продовжувався.

29.09.2014 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Буличова С.О. від 26.09.2014 р. № 02-03/252 (вх. № 20620/14) про продовження строку процедури розпорядження майном Боржника та повноважень розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Буличова С.О. на 6 місяців.

Ухвалою суду від 02.10.2014 р. розгляд вказаного клопотання призначено на 22.10.2014 р.

22.10.2014 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання Боржника від 22.10.2014 р. № 741 (вх. № 22920/14) про продовження строку процедури розпорядження майном Боржника та повноважень розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Буличова С.О. на 6 місяців.

22.10.2014 р. у судовому засіданні суд, заслухавши пояснення представників кредиторів, Боржника, розпорядника майна Боржника та інших учасників провадження у справі, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1-1 розд. 10 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство, в ред., що набрала чинності 19.01.2013 р. (надалі за текстом «нова редакція Закону про банкрутство»), положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом; положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Провадження у цій справі порушено 26.09.2012 р., а отже - до набрання законної сили новою редакцією Закону про банкрутство, відповідно (до абз. 1 ч. 1-1 розд. 10 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство в новій редакції), питання проведення зборів кредиторів, створення комітету кредиторів та його компетенції підлягає регламентації попередньою редакцією Закону про банкрутство.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 16 Закону про банкрутство в попередній редакції (ост. зміни 04.11.2012 р.), до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: вибори голови комітету; скликання зборів кредиторів; підготовку та укладення мирової угоди; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість; інші питання, передбачені цим Законом. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

Відповідно до п.п. 56, 57 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009 р. № 15 (надалі за текстом: «Постанова № 15»), при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів у справі представляє комітет кредиторів (частина дев'ята статті 7 Закону). З моменту утворення комітету кредиторів саме він, а не окремі кредитори, вважається стороною у справі про банкрутство у випадках, передбачених Законом, зокрема частинами десятою - дванадцятою, чотирнадцятою статті 31, частинами сьомою, шістнадцятою статті 13, частинами першою, другою та восьмою статті 17, частинами першою та п'ятою статті 18, частинами восьмою - десятою статті 19, частиною п'ятою статті 21, частинами першою та тринадцятою статті 30, частиною третьою статті 36, частиною тринадцятою статті 53. Рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів не може визнаватися господарським судом недійсним, оскільки за своєю правовою природою не є актом юридичної особи, державного чи іншого органу. Суд повинен давати оцінку цим рішенням та враховувати їх резолюції у прийнятті судових актів у справі, якщо такі рішення відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно матеріалів справи 15.05.2013 р. відбулись збори кредиторів Боржника за адресою місцезнаходження Боржника. На вказаних зборах обрано комітет кредиторів у складі семи кредиторів - Міністерство оборони України, УПФ України у м. Білій Церкві, Білоцерківська ОДПІ, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква МОУ, ПП «Сімол», ТОВ «Західно-Українська корпорація», ФОП ОСОБА_2, що підтверджено протоколом № 1 зборів кредиторів від 15.05.2013 р.

В подальшому (з 15.05.2013 р. по 24.09.2014 р.) комітетом кредиторів Боржника було проведено низку засідань, під час яких вирішувались поточні питання у процедурі розпорядження майном Боржника, що підтверджується наявними в матеріалах справи протоколами відповідних засідань, проте комітетом кредиторів не приймалося рішення щодо введення тієї чи іншої процедури банкрутства Боржника.

Частиною 1 статті 4 Закону про банкрутство у попередній редакції встановлено, що відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство, санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 Закону про банкрутство у попередній редакції, фізичні особи та (або) юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника (далі - інвестори), можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації (план санації).

Судом встановлено, що станом на поточну дату в матеріалах справи відсутні пропозиції осіб, які бажають взяти участь у санації Боржника.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону про банкрутство у попередній редакції, господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до цього Закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що протягом тривалого часу (півтора року) комітетом кредиторів Боржника не приймалось рішення щодо подальших процедур у справі; розгляд справи неодноразово відкладався; строки, визначені ч. 11 ст. 11 Закону про банкрутство в попередній редакції, продовжувались судом, та на даний час сплили.

Як вбачається з протоколів засідань комітету кредиторів Боржника, останнім розгляд питання про введення подальшої процедури банкрутства щоразу відкладається, без наведення належного обґрунтування такого відкладення.

Крім цього, відповідно до положень п. 84 Постанови № 15, особи, які бажають взяти участь у санації боржника (інвестори), відповідно до частини сьомої статті 14 Закону можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації чи план санації. Закінчення тридцятиденного строку, встановленого частиною першою статті 14 Закону для виявлення кредиторів, не є підставою для відмови у прийнятті та розгляді таких заяв. Розпорядник майна зобов'язаний розглянути заяви інвесторів, довести їх до відома суду, кредиторів і боржника незалежно від часу їх надходження. Інвестори в разі виконання плану санації можуть набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства і плану санації.

Як вбачається з матеріалів справи, у передбачений тридцятиденний термін на адресу розпорядника майна Боржника не надходило жодних заяв щодо санації боржника. Згідно пояснень розпорядника майна, відповідних заяв не надходило до нього також протягом всього строку процедури розпорядження майном Боржника, тобто протягом майже двох років.

Таким чином, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні заяви осіб, які бажають взяти участь у санації Боржника, а також те, що в процедурі розпорядження майном Боржника, строки, передбачені абз. абз. 4-6 ч. 11 ст. 11 Закону про банкрутство в попередній редакції, продовжувались судом та на даний час сплили, суд дійшов висновку, що дії комітету кредиторів Боржника щодо відкладення засідань та неприйняття рішення про подальшу процедуру банкрутства Боржника призводять до затягування розгляду справи № Б13/115-12.

Так, відповідно до Протоколу № 7 засідання комітету кредиторів Боржника від 24.09.2014 р., розпорядником майна Боржника було в черговий раз повідомлено кредиторам про необхідність прийняття рішення щодо подальшої процедури у справі та зазначено, що за фінансовими показниками Боржник відповідає стану банкрута та за відсутності прибутків має бути введено процедуру ліквідації.

У судовому засіданні 22.10.2014 р. розпорядник майна Боржника підтримав свою позицію щодо фінансового стану Боржника та неможливості його санації та просив суд вкотре продовжити строк процедури розпорядження майна Боржника, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що комітетом кредиторів 24.09.2014 р. вирішено відкласти на місяць вирішення питання щодо введення наступної процедури банкрутства. Представник Боржника підтвердила твердження розпорядника майна Боржника щодо надкритичного фінансового стану Боржника і також підтримала клопотання про продовження строку розпорядження майном Боржника. Представники Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, УПФ України у м. Білій Церкві та Головного управління юстиції у Київській області залишили вирішення питання щодо визначення процедури банкрутства Боржника на розсуд суду.

Згідно ч.ч. 1, 5 п. 67 Постанови № 15, процедура розпорядження майном боржника, якщо інше не передбачено Законом, вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство і триває до моменту винесення судом ухвали про проведення санації боржника чи затвердження мирової угоди або прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або припинення провадження у справі з інших підстав, передбачених статтею 40 Закону; повноваження розпорядника майна припиняються з дня затвердження судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або ліквідатора, якщо інше не передбачено Законом.

Керуючись ст. 40 Закону про банкрутство судом встановлено, що відповідно до наявних матеріалів справи, станом на поточну дату відсутні підстави для припинення провадженні у цій справі про банкрутство.

В свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство у попередній редакції, банкрутством є визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 р. у № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 р. № 1361, - «Аналіз наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства підприємства та визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності», - ч. 3 п. п 3.3. - ознаками стійкої фінансової неспроможності можуть уважатися: збитковість діяльності протягом двох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення; зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи.

Детально дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність з перелічених ознак, більшості ознак, які вказують на стійку фінансову неплатоспроможність Боржника, зокрема збитковість діяльності протягом двох років і відхилення показників ліквідності від граничного значення; зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 24 Закону про банкрутство в попередній редакції, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника.

Частиною 4 статті 205 ГК України передбачено, що у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Аналогічні положення містить частина 3 статті 110 ЦК України.

Отже, законодавець пов'язує встановлення неспроможності суб'єкта господарювання задовольнити вимоги кредиторів безпосередньо із встановленням обставин недостатності майна для задоволення таких вимог, однак не обмежує суд певними засобами доказування зазначених обставин.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону про банкрутство в попередній редакції, ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Згідно ч. 5 ст. 5 Закону про банкрутство у попередній редакції, положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів. Відповідна норма відображена також у ч. 4 ст. 96 Закону про банкрутство у новій редакції.

Зазначений перелік об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації затверджений Законом України від 07.07.1999 р. № 847-XIV «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», дослідивши який судом встановлено, що Боржник - Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» не включене до зазначеного переліку, отже відповідний Боржник може бути суб'єктом банкрутства.

Таким чином, у відповідності до ст. ст. 1, 22 Закону про банкрутство в попередній редакції, наявні підставі для визнання Боржника банкрутом та переходу до інших процедур в провадженні у справі про банкрутство.

Як зазначалось, згідно ч. 1-1 розд. 10 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство, в ред., що набрала чинності 19.01.2013 р., положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Детально дослідивши положення нової редакції Закону про банкрутство судом встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону про банкрутство в новій редакції, - відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута. Ліквідаційна процедура як одна з процедур банкрутства врегульована розділом 3 Закону про банкрутство в новій редакції. Відповідно до ст. 37 Закону про банкрутство (в новій редакції), ліквідаційна процедура розпочинається постановою про визнання боржника банкрутом й відкривається ліквідаційна процедура у справі; під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Згідно ч. 4 ст. 27 нової редакції Закону про банкрутство, у разі якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника за наявності ознак банкрутства приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, якщо інше не передбачено цією статтею.

Таким чином, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутнє прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та належним чином оформлене рішення комітету кредиторів Боржника щодо подальших процедур у справі, а також відсутність в матеріалах справи плану санації Боржника, заяв осіб з пропозиціями про санацію Боржника, інших відомостей, що можуть підтвердити можливість відновлення платоспроможності Боржника шляхом санації чи укладення мирової угоди, враховуючи стійку фінансову неплатоспроможність Боржника та те, що строк процедури розпорядження майном Боржника сплив та підстави для його продовження відсутні, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 2 ст. 37 нової редакції Закону про банкрутство, за клопотанням комітету кредиторів або інвесторів, або власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) банкрута чи з власної ініціативи господарський суд може прийняти рішення про введення процедури санації й після визнання боржника банкрутом у разі наявності плану санації та до початку продажу майна банкрута.

Частиною 2 п. 11.3. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - «Рекомендації») визначено, що згідно з частиною 1 статті 24 Закону у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури, призначає ліквідатора. При призначенні ліквідатора суду слід враховувати ті ж обставини, що й при призначенні розпорядника майна.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство в попередній редакції, учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону про банкрутство у попередній редакції, якщо інше не передбачено цим Законом, розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.

Стаття 3-1 Закону про банкрутство в попередній редакції та стаття 114 Закону про банкрутство в новій редакції встановлюють вимоги до кандидатури арбітражного керуючого для призначення його розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором у справі.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону про банкрутство в попередній редакції, господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що кандидатура арбітражного керуючого Буличова С.О., який на даний час виконує обов'язки розпорядника майна Боржника, відповідає встановленим законодавчим вимогам до особи арбітражного керуючого та він може бути призначений ліквідатором у справі про банкрутство, виходячи з чого суд вважає доцільним призначити ліквідатором Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» арбітражного керуючого Буличова С.О.

Згідно абз. 8 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство в новій редакції, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону про банкрутство в новій редакції, з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Беручи до уваги положення ч. 1-1 розд. 10 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство, в ред., що набрала чинності 19.01.2013 р., суд звертає увагу учасників провадження у справі на те, що в подальшому під час здійснення провадження у справі № Б13/115-12 підлягають застосуванню положення Закону про банкрутство в редакції, яка набрала чинності 19.01.2013 р.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 27, 37-41, 96, 114, 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Припинити процедуру розпорядження майном Боржника - Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» та припинити повноваження арбітражного керуючого Буличова Сергія Олександровича, як розпорядника майна Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг».

2. Визнати банкрутом Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17; код ЄДРПОУ 08358735) та відкрити відносно нього ліквідаційну процедуру.

3. Господарську діяльність Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17; код ЄДРПОУ 08358735) завершити.

4. Строк виконання всіх грошових зобов'язань Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17; код ЄДРПОУ 08358735) вважати таким, що настав 22.10.2014 р.

5. Призначити ліквідатором банкрута Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17; код ЄДРПОУ 08358735) арбітражного керуючого Буличова Сергія Олександровича (свідоцтво Міністерства юстиції України НОМЕР_3 від 19.07.2013 р.; адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

6. Оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника - Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17; код ЄДРПОУ 08358735) банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, текст якого додається.

7. Припинити повноваження органів управління Банкрута щодо управління Банкрутом та розпорядження його майном.

8. Звільнити керівника Банкрута з роботи у зв'язку з банкрутством Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» та припинити повноваження власника (власників) майна Банкрута. З 22.10.2014 р. до ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Буличова С.О. переходять права керівника (органів управління) Банкрута Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг».

9. Скасувати арешти, накладені на майно Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17; код ЄДРПОУ 08358735).

10. Протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора посадові особи Банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію Банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності Банкрута ліквідатору.

11. Попередити ліквідатора Банкрута про необхідність суворого дотримання чинного законодавства, зокрема, положень ст. ст. 41, 43, 44, 45, 96, 98, 107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та діяти розумно, добросовісно в інтересах кредиторів та Банкрута.

12. Ліквідатору до завершення ліквідаційної процедури забезпечити виконання дій та заходів, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в тому числі ст. ст. 41-49, ч. ч. 12, 13 ст. 96, та за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс Банкрута та пояснювальну записку до нього.

13. Попередити учасників судового провадження про відповідальність за незаконні дії під час проведення процедур банкрутства у встановленому законом порядку.

14. Постанову надіслати: відділу державної виконавчої служби за місцезнаходженням Банкрута, державному реєстратору Реєстраційної служби за місцезнаходженням Банкрута.

15. Копію постанови надіслати: учасникам у справі про банкрутство, Відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Київській області.

Дата набрання чинності постановою - 22 жовтня 2014 року.

Термін пред'явлення виконавчого документу до виконання - до 22 жовтня 2015 року.

Суддя Наріжний С.Ю.