ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2006 р. | № 21/106 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | Грейц К.В. - головуючого Глос О.І. Бакуліної С.В. |
розглянувши касаційну скаргу | Міністерства Оборони України |
на рішення | від 20.04.2006 |
у справі господарського суду міста Києва № 21/106 |
за позовом | ТОВ “Виробниче підприємство “Компанія ДіСі” |
до | Міністерства Оборони України |
про | стягнення 42300 грн. |
за участю представників: - позивача | Гайдара С.А. |
- відповідача | Ковальчука І.В. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2006 (суддя Шевченко Е.О.) задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство “Компанія ДіСі” про стягнення з Міністерства оборони України 42300 грн. основного боргу за поставлену для його потреб партію товарів.
Рішення мотивовано тим, що між сторонами шляхом поставки товару позивачем по накладній № 598 від 20.06.2003 та накладній 141/2 та прийняття товару відповідачем за актами №Р543 від 21.06.2003, №Р759 від 05.08.2003 було укладено договір, за яким позивач зобов'язався поставити товар відповідачеві, а останній зобов'язався прийняти його та оплатити, однак своїх зобов’язань не виконав, хоча наявність заборгованості в сумі 42300 грн. підтвердив актом звіряння розрахунків від 07.11.2005.
Міністерство оборони України з вказаним рішення у справі не погодилось, в зв’язку з чим звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, провадження у справі припинити, оскільки вважає відсутнім між сторонами договору, який відповідно до вимог ст.ст. 208, 638 ЦК України мав бути вчиненим у письмовій формі з досягненням згоди з усіх його істотних умов. Крім того, скаржник зазначає, що позивачем не вірно було визначено відповідача, а судом не було залучено належного відповідача - військову частину А 0615, яка отримувала товар.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство “Компанія ДіСі” по накладній №598 від 20.06.2003 на суму 20000 грн. та по накладній №141/2 на суму 22300 грн. було поставлено, а військовою частиною А 0615 Міністерства оборони України було прийнято 200 пар черевиків з високими берцями для військовослужбовців на загальну суму 42300 грн., що підтверджується актами приймання № Р543 від 21.06.2003, № Р759 від 05.08.2003 та актом від 07.11.2005 звіряння розрахунків між ТОВ “ВП “Компанія ДіСі” та військовою частиною А 0615 Міністерства оборони України.
Вимога позивача від 08.12.2005 №328 про оплату отриманого товару залишена відповідачем без виконання, що стало підставою для пред’явлення цього позову, задоволеного судом на підставі ст.ст. 11, 202, 205, 526, 530, 626, 629, 638, 639 Цивільного кодексу України.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України судом не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування. Зокрема, поза увагою господарського суду першої інстанції залишилось те, що предметом доказування у даній справі є наявність або відсутність у Міністерства Оборони України зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару.
Так, задовольняючи позовні вимоги з посиланням на загальні положення Цивільного кодексу України про укладення договорів і виконання зобов’язань, судом не визначено з якого саме виду договірних зобов’язань склались правовідносини між сторонами за справою.
Крім того, матеріали справи не містять будь –яких відомостей про отримання поставленого товару саме Міністерством оборони України, за його участю або на виконання його розпоряджень чи будь –яких інших владних повноважень. Судом не було встановлено, що військова частина А 0615, якою отримано товар і підписано акт звіряння розрахунків, діяла у даних правовідносинах від імені Міністерства оборони України з відповідним обсягом повноважень.
Отже, під час розгляду справи в суді першої інстанції не було досліджено питання належності відповідача у справі та можливість застосування приписів статті 24 ГПК України для його заміни або залучення іншого відповідача.
Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням ч.1 ст.43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване та законне судове рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2006 у справі № 21/106 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Головуючий К.В.Грейц
Судді О.І.Глос
С.В.Бакуліна