КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2014 р. Справа№ 910/2761/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Коршун Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Липська Н.В. - представник, дов. № 010-01/2341 від 11.04.2014;

від відповідача: Куркова А.В. - представник, дов. б/н від 13.05.2014;

від третьої особи: Менюк С.А. - представник, дов. б/н від 21.07.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчий універмаг "Меркурій"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2014

у справі № 910/2761/14 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчий універмаг "Меркурій"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем"

про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 6408Z15/2463 від 25.04.2008

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 зупинено провадження у справі № 910/2761/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчий універмаг "Меркурій", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 6408Z15/2463 від 25.04.2008 до отримання висновку комплексної економічної та будівельно-технічної (оціночно-технічної) експертизи.

Ухала мотивована положеннями п.1 ч.2 ст.79 ГПК України; призначенням комплексної (економічної та будівельно-технічної (оціночно-технічної) експертизи ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014, у зв'язку з виниклою в ході судового розгляду справи необхідністю отримання спеціальних знань.

В апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 у справі № 910/2761/14 про зупинення провадження у справі скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і справу передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник стверджує, що всупереч вимогам ст.1 Закону України "Про судову експертизу", ч.1 ст.41 ГПК України, суд зупинив провадження у справі, у зв'язку з призначенням комплексної економічної експертизи та судово-товарознавчої експертизи, про призначення якої сторони не клопотали.

Як вважає скаржник, визначення загальної суми заборгованості за кредитними договорами та дослідження документів на підтвердження суми боргу, є виключною компетенцією суду.

Скаржник вказує на те, що позивач є кредитором відповідача у справі про банкрутство останнього № 910/25520/13, отже, у межах справи про банкрутство буде розглянуто питання щодо встановлення дійсної суми боргу за генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.07 та укладеними в її рамках кредитними договорами, а також буде встановлена можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.

Скаржник зазначає про порушення ст.86 ГПК України, тому що, зупиняючи провадження у справі на підставі п.1 ч.2 ст.79 ГПК України, на думку скаржника, суд повинен був обґрунтувати доцільність проведення експертизи у даній справі, підстави її призначення.

Як вважає скаржник, в даному випадку призначення комплексної експертизи та зупинення провадження у справі порушує вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Скаржник посилається на те, що поставлені судом питання не відповідають видам експертизи, зазначеним у Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, і питання, поставлені експерту, виходять за межі компетенції судового експерта для проведення комплексної експертизи.

На думку скаржника, судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про необхідність застосування ст.79 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що оскільки резолютивна частина рішення у справах про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі задоволення судом позову, повинна містити обов'язкові, передбачені ч.1 ст.39 Закону України "Про іпотеку", відомості, а також, враховуючи, що вартість предмета іпотеки, що за домовленістю сторін станом на дату укладення іпотечного договору складала 77 952 000,00 грн., може не відповідати реальній ринковій вартості предмета іпотеки на даний час, судом правомірно було задоволено клопотання позивача про призначення судової експертизи, відповідно, винесено ухвалу про зупинення провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою, у якій просив, у рахунок погашення наявної перед позивачем заборгованості третьої особи за кредитним договором № 6407К2/2416 від 16.02.2007, кредитним договором № 6407К9/2429 від 04.06.2007, кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007, кредитним договором № 151107К78 від 10.12.2007, кредитним договором № 6408К8/2463 від 25.04.2008, укладених в рамках генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007, а також кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005, в розмірі 82 150 217,06 дол. США та 40 726 271,88 грн., звернути стягнення на нерухоме майно, що належить відповідачу та є предметом іпотеки за іпотечним договором № 6408Z15/2463 від 25.04.2008, а саме - магазин господарчих товарів "Меркурій", що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. Панельна, буд.1, з визначенням способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються такими засобами: зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Згідно із ст.65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зокрема, вирішує питання про призначення експертизи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: зокрема, призначення господарським судом судової експертизи.

У вирішенні питань, пов'язаних з оскарженням відповідних ухвал, господарським судам необхідно враховувати таке; у разі, коли апеляційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (пункт 1 частини другої статті 79 ГПК); якщо ж в апеляційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження (п.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" із змінами і доповненнями).

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 про призначення судової експертизи у справі № 910/2761/14 зазначено наступні питання, які поставлені на вирішення експертів: яка загальна сума заборгованості, наявна у третьої особи за генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 та окремо по кредитних договорах № 6407К2/2416 від 16.02.2007, № 6407К9/2429 від 04.06.2007, № 151107К77 від 10.12.2007, № 151107К78 від 10.12.2007, № 6408К8/2463 від 25.04.2008, № 6405К25/2365 від 24.11.2005 із розшифровкою складових боргу; яка загальна сума заборгованості третьої особи за генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 та окремо по кредитних договорах № 6407К2/2416 від 16.02.2007, № 6407К9/2429 від 04.06.2007, № 151107К77 від 10.12.2007, № 151107К78 від 10.12.2007, № 6408К8/2463 від 25.04.2008, № 6405К25/2365 від 24.11.2005 підтверджується матеріалами справи; яка ринкова вартість нерухомого майна - магазину господарчих товарів "Меркурій", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Панельна, буд.1, яке належить на праві власності відповідачу; вказано про надання матеріалів справи № 910/2761/14 у розпорядження експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; зобов'язано позивача надати суду матеріали кредитних справ за генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 та кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005, а також інші матеріали, що необхідні для проведення експертного дослідження; зобов'язано відповідача надати документи, що підтверджують право власності, технічні характеристики предмета іпотеки.

Таким чином, предмет експертного дослідження, необхідність одержання додаткових матеріалів у справу 910/2761/14 та передання справи до експертної установи, унеможливлює розгляд справи № 910/2761/14 у період проведення судової експертизи.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції із дотриманням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не відповідають нормам чинного законодавства та не ґрунтуються на матеріалах справи, враховуючи викладене та наступні обставини.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 № 898-IV із змінами, встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

03.04.2014 позивачем до суду першої інстанції подано клопотання від 31.03.2014 № 010-5/57 про призначення у справі № 910/2761/14 судової експертизи щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Господарському суду слід мати на увазі, що чинне законодавство не надає йому права відмовити у призначенні судової експертизи, про яку клопочуться учасники судового процесу, за тим мотивом, що у складі суду є особи, які мають достатні для з'ясування відповідних питань спеціальні знання (п.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" із змінами).

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування; якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначення відповідної судової експертизи (п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012 № 4 із змінами).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач заперечує проти сум заборгованості по кредитних угодах, про які вказано у позовній заяві позивачем, та ані відповідачем, ані третьою особою не надано до матеріалів справи контррозрахунків сум заборгованості по кредитних договорах, зазначених позивачем, хоча відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В постанові Вищого господарського суду України від 26.08.2014 у справі № 910/2761/14 вказано, що предмети доказування розміру заборгованості у позовному провадженні щодо майнового поручителя та в провадженні у справі про банкрутство основного боржника за кредитними договорами є різними та не можуть мати преюдиційного значення для справи № 910/2761/14; також не встановлено обставин неможливості визначення у позовному провадженні наявності заборгованості третьої особи за кредитними договорами перед позивачем, що не підтверджує неможливості для даного господарського суду (у позовному провадженні) самостійно встановити обставини наявності заборгованості третьої особи перед позивачем за кредитними договорами та її розміру на момент порушення позовного провадження, що є підставою для звернення стягнення на майно відповідача, як майнового поручителя третьої особи.

Отже, відсутня підстава для посилання на встановлення дійсної суми боргу за кредитними угодами, вказаними у позовній заяві позивачем, у межах справи про банкрутство № 910/25520/13.

Оскільки матеріалами справи підтверджено наявність потреби та права у призначенні судової експертизи, висновки якої забезпечать здійснення справедливого розгляду даної справи, що є умовою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., то відсутні підстави для висновку, що призначення судової експертизи порушує зазначену Конвенцію. Принагідно слід зазначити, що скаржник не вказує про конкретні розміри заборгованості за кредитними угодами у даній справі, а посилається на майбутній розгляд цього питання у справі про банкрутство, чим не сприяє швидкому розгляду даної справи № 910/2761/14.

Щодо того, що поставлені судом питання не відповідають видам експертизи, зазначеним у вищезгаданій Інструкції, то така обставина не має вирішального значення, оскільки за необхідності визначити вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз'яснення відповідних питань, то, якщо визначення такого виду (підвиду) саме по собі потребує спеціальних знань, його слід віднести на розсуд експертної установи (експерта) (п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 із змінами).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 у справі № 910/2761/14, про зупинення провадженні у справі, залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчий універмаг "Меркурій" без задоволення.

2. Справу № 910/2761/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.Г. Сітайло

Н.М. Коршун