ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10138/14 08.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс"

до 1)Військової частини А 2788

2)Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ

про стягнення 17 536,50 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

від позивача - не з'явилися

від відповідача- 1 - Левченко О.В. дов №49 від 13.01.2014р.

від відповідача- 2 - не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Військової частини А 2788 про стягнення 17 536,50 грн., крім того просив судові витрати також покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав послуги з прання і сухого чищення білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна військовослужбовців Військової частини А2788, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 17 218,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2014 порушено провадження у справі №910/10138/14 та призначено розгляд справи на 16.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 залучено до участі у справі №910/10138/14 в якості відповідача 2 - Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України та відкладено розгляд справи на 02.07.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. у відпустці, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 суддя Якименко М.М. прийняв справу №910/10138/14 до свого провадження та призначив судове засідання на 23.07.2014

У зв'язку з поверненням судді Митрохіної А.В. з відпустки, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 справу №910/10138/14 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/10138/14 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2014 розгляд справи №910/10138/14 відкладено до 06.08.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 суддя Якименко М.М. прийняв справу №910/10138/14 до свого провадження та призначив справу до розгляду на 08.09.2014.

У зв'язку з поверненням судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 справу було передано в провадження судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/10138/14 до свого провадження.

Представники позивача в судове засідання 08.09.2014 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань станом на день розгляду справи у суді не подавали.

Представник Відповідача-1 в судове засідання 08.09.2014 не з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та у зв'язку з неявкою представників позивача просив суд залишити позовну заяву без розгляду.

Представники Відповідача-2 в судове засідання 08.09.2014 не з'явилися, вимоги ухвали суду у справі не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань станом на день розгляду справи у суді не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач-2 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач та відповідач-2 були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/10138/14.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За період з 03.01.2012 по 18.07.2012 ТОВ «Пральний комплекс» надало, а Військова частина А2788 прийняло послуги на загальну суму 17 218,08 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0001726 від 31.05.2012, №ОУ-0001960 від 27.06.2012, №ОУ-0002052 від 27.06.2012.

Вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять номенклатуру (назву) послуг, кількість (вага) та ціну, містять підпис Позивача та повноважних представників Відповідача-1.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір про надання послуг (надалі - "Договір"), а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи (актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0001726, №ОУ-0001960, №ОУ-0002052) підтверджується надання послуг з прання і сухого чищення білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна військовослужбовців Військової частини А2788 на загальну суму 17 218,08 грн.

Вказані акти містять підпис повноважного представника Відповідача-1, а будь-яких заперечень щодо наданих послуг Відповідачем-1 не заявлено, крім того вказана заборгованість підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем-1 станом на 24.07.2012, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

У період з 03.01.2012 по 18.07.2012 Позивачем було виставлено Відповідачу накладні на загальну суму 17 218,08 грн. для оплати наданих послуг.

Листом №1201 від 17.01.2013 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою сплатити вартість наданих послуг в сумі 17 218,08 грн.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача-1 грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача заборгованості за надані послуги у розмірі 17 218,08 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Заперечення Відповідача-1, що договір з позивачем не укладався та посилання на наявність Договору 286/5/11/2 від 18.04.2011, який укладений відповідачем - 2 судом не приймається до уваги, оскільки не спростовує висновку суду про наявність обов'язку Відповідача-1 по сплаті заборгованості у розмірі 17 218,08 грн. на користь позивача та існування між сторонами правочину у спрощений спосіб.

Військова частина А2788 обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення її від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Пральний комплекс" про стягнення з Військової частини А2788 заборгованості у розмірі 17 218,08 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Стосовно Відповідача-2 Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, то суд відзначає наступне.

Із системного аналізу чинного законодавства України вбачається, що Департамент Державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України є структурним підрозділом апарату Міністерства оборони України, який призначений для забезпечення організації та проведення комітетом з конкурсних торгів Міністерства оборони України процедур державних закупівель за централізованими розрахунками, постачання матеріальних ресурсів (пально-мастильних матеріалів та спеціальних рідин, продовольства, речового, ветеринарного майна) і надання лазне-пральних послуг та послуг з харчування для потреб збройних Сил України в мирний час та особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» визначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

В даному випадку Відповідач-2, залучений в якості співвідповідача, проте судом встановлено, що вимог до Відповідача-2 у Позивача відсутні, а статусу юридичної особи Департамент не має, що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія АД №520071 станом на 22.07.2014.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В пунктах 4.2, 4.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

Оскільки судом встановлено, що Відповідач-2 не має статусу юридичної особи, то провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних з Відповідача-1. у період з 25.09.2013 по 07.05.2014 по кожному акту окремо на загальну суму 318,42 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії Відповідача-1 є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і у період з 25.09.2013 по 07.05.2014 він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності у встановлений період прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення 3% річних виходячи з того, що вимога №1201 від 17.04.2013, в якій встановлено строк виконання зобов'язання (7 днів), отримана Відповідачем -1 тільки 24.09.2013, таким чином останнім днем виконання зобов'язання є 01.10.2013, а Відповідач-1 рахується таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 02.10.2013.

За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з Відповідача-1 становить 308,52 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно (оскільки останнім днем виконання грошового зобов'язання є 01.10.2013, а не 25.09.2013).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем-1 не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Військової частини А2788 на користь ТОВ "Пральний комплекс" суму основного боргу у розмірі 17 218,08 грн. та 3% річних у розмірі 308,52 грн.

Провадження по відношенню Департаменту державних закупівель Міністерства оборони України припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з вищевикладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, п. 1 ч. 1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі відносно Департаменту державних закупівель Міністерства оборони України припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Військової частини А2788 (03126, м. Київ, вул. Качалова, 3, ідентифікаційний код 07686319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 6, ідентифікаційний код 34344528) основний борг у розмірі 17 218,08 грн., 3% річних у розмірі 308,52 грн. та 1 825,97 грн. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 27.10.2014.

Суддя А.В.Митрохіна