№ 2-4220-14

(№760-18336-13-ц)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28. 10. 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді: Бобровник О. В.

при секретарі: Мурга Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Астер" - про визнання права власності на майнові права на об'єкт незавершеного будівництва,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Астер" - про визнання права власності на майнові права на об'єкт незавершеного будівництва.

Позивач при зверненні до суду мотивувала свої вимоги тим, що 20. 01. 2012 року між ЗАТ «Будсоцсервіс»та ТОВ «Мега Астер» за результатами продажу майна банкрута на аукціоні було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва.

Предметом продажу за вказаним договором був об'єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Посилалась на те, що частина вказаного об'єкта незавершеного будівництва належить їй на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів, предметом яких були безпроцентні іменні облігації загальною кількістю - 133 062 штук загальною їх вартістю - 3 325 219,38 гривень 38 коп.

На підставі проспекту емісії іменних цільових облігацій між емітентом та нею 25. 06. 2007 року був укладений договір № 01-06/07 про резервування приміщення, який регулює всі умови щодо надання приміщення у її власність та в якому вказуються повні реквізити приміщення.

Позивач зазначала, що за умовами п. 2.1. та п.2.2. цього договору № 01-06/07 ЗАТ «Будсоцсевіс» закріпив за позивачем офісне приміщення в секції ІІІ шостого поверху загальною площею 300,65 кв. м. в адміністративно-виставковому центрі з офісними приміщеннями, що розташований на розі вулиць Вінницької та Повітрофлотського проспекту в Солом'янському районі м. Києві та майнові права на частину об'єкту незавершеного будівництва на період до здачі офісного центру в експлуатацію ЗАТ «Будсоцсервіс» з подальшою передачею їх позивачу на праві власності шляхом укладення відповідного договору, про що 25. 06. 2007 року сторони склали та підписали Акт прийому-передачі майнових прав.

При цьому заборона відчужувати майнові права на офісне приміщення, що є об'єктом договору резервування, була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Зазначає, що відповідно до ст. 9 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.

Однак у разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 вказаного Закону.

Враховуючи те, що позивач своєї згоди не давала на відчуження об'єкту та її письмово не повідомили про відчуження об'єкту, вона вважає свої права порушеними, в зв'язку із невизнання відповідачем за нею права власності на майнові права в об'єкті незавершеного будівництва.

В зв'язку із зазначеним позивач просила суд визнати за нею право власності на майнові права на офісне приміщення в секції ІІІ шостого поверху орієнтовною загальною площею 300,65 кв.м. в адміністративно-виставковому центрі з офісними приміщеннями, що розташований на розі вулиці Вінницької та Повітрофлотському проспекту в Солом'янському районі м. Києві.

Позивач в судове засідання не з'явилась, направивши до суду замість себе представника, який в судовому засіданні позовну заяву підтримав в повному обсязі, просив суд про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, приходить до наступного.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважаться набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 25. 06. 2007 року між позивачем та ЗАТ «Будсоцсервіс» було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 01-06/07-Е, а саме безпроцентних іменних облігацій номінальною вартістю 24,99 грн. в кількості 133 062 штук на загальну суму - 3 325 219,38 гривень 38 коп., які були передані позивачу після повної сплати передбаченої договором суми, про що було складено Акт виконання робіт до договору з купівлі продажу цінних паперів №01-06/07Е від 09 липня 2007 року.

Емісія та розміщення цільових облігацій, виконання зобов'язань за якими передбачається переданням у власність інвестора об'єктів нерухомості у результаті їх будівництва, є засобом для фінансування будівництва із залученням коштів від фізичних та юридичних осіб.

Такий порядок передбачає випуск власником (замовником будівництва) облігацій, які підтверджують зобов'язання такого власника оплатити ці облігації, зокрема шляхом передачі особи, яка набуде у майбутньому у власника приміщення нерухомого майна.

При цьому погашення облігацій може здійснюватись конкретно визначеним (закріпленим) майном відповідно до умов розміщення облігацій.

Так, відповідно до Проспекту емісії іменних цільових облігацій, емітент та особа, що придбає облігації, укладають договір про резервування приміщення, який регулює всі умови щодо надання приміщення у власність та в якому вказуються повні реквізити приміщення.

На виконання вказаних вимог між позивачем та ЗАТ «Будсоцсервіс» 25. 06. 2007 року було укладено договір № 01-06/07 про резервування приміщення, відповідно до п.2.1. якого ЗАТ «Будсоцсевіс» закріпив за позивачем офісне приміщення в секції ІІІ шостого поверху загальною площею 300,65 кв. м в адміністративно-виставковому центрі з офісними приміщеннями, що розташований на розі вулиць Вінницької та Повітрофлотського проспекту в Солом'янському районі м. Києві, та майнові права на частину об'єкту незавершеного будівництва.

Відповідно до п. 2.2. вказаного договору резервування частини об'єкту незавершеного будівництва за позивачкою надає їй майнові права на нього на період до здачі ЗАТ Будсоцсервіс» офісного центру в експлуатацію та передачі їй права власності шляхом укладення відповідного договору.

При передачі майнових прав на частину об'єкту незавершеного будівництва 25. 06. 2007 року позивач та ЗАТ «Будсоцсервіс» склали та підписали Акт прийому-передачі майнових прав на офісне приміщення, відповідно до змісту якого позивачу було передано у власність майнові права на частину об'єкту незавершеного будівництва з наступними технічними характеристиками:

Тип нерухомості - Адміністративно-виставковий центр з офісними приміщеннями та підземним паркінгом;

Адреса розташування об'єкту нерухомості - Адміністративно-виставковий центр з офісними приміщеннями розташований на розі вулиць Вінницької та Повітрофлотського проспекту в Солом'янському районі м. Києві;

Загальна кількість поверхів в об'єкті нерухомості - 16;

Поверх, на якому розташований Об'єкт - 6 (Шостий);

Секція розташування Об'єкта - Третя;

Орієнтовна загальна площа Об'єкта, к.м. - 300,65 (триста цілих, шістдесят п'ять сотих) кв.м;

Таким чином вбачається, що майнові права на частину об'єкту незавершеного будівництва передані позивачу у власність згідно з умовами вищевказаних договорів на підставі Акту приймання-передачі, укладеного із ЗАТ «Будсоцсервіс», та після повної оплати повного пакету облігацій.

На підставі договору № 01-06/07 від 25. 06. 2007 року про резервування приміщення в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстроване приватне обтяження позивача у вигляді виключного права на придбання та заборону відчужувати майнові права на приміщення, які є об'єктом договору резервування.

Виходячи зі змісту норм ст. ст. 177, 190 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, зокрема майнові права як особливий об'єкт, що є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Таким чином, майнові права можуть визначатись як суб'єктивне право учасників цивільних правовідносин, пов'язане з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей.

Приписами ст. 194 ЦК України визначено, що цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять в сукупності усі права, які ним посвідчуються.

Відповідно ст. ст. 4, 7 ЗУ «Про інвестиційну діяльність» інвестор відповідно до законодавчих актів має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, якими можуть бути будь яке майно, а також майнові права.

Факт фінансування будівництва спірного об'єкту позивачем підтверджується платіжними дорученнями, з яких видно, що було здійснено фінансування об'єкту шляхом викупу облігацій щодо об'єкту нерухомого майна.

За роз'ясненням Міністерства юстиції України в листі № 19-50-2309 від 22. 06. 2007 року, до завершення будівництва проінвестованого об'єкта нерухомого майна та прийняття його до експлуатації інвестору належить не право власності на цей об'єкт, а майнові права на нього.

Отже, виходячи з аналізу положень законодавства України та умов договору резервування та договорів купівлі-продажу цінних паперів, позивач як інвестор є власником майнових прав на об'єкт до завершення його будівництва і прийняття в експлуатацію.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів якого є визнання права.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно, в тому числі майнові права), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 вказаного Закону.

Враховуючи те, що позивач своєї згоди не давала на відчуження об'єкту та її письмово не повідомили про відчуження, то відповідно до ст. 386 ЦК України вона як власник має підстави для відновлення свого невизнаного іншою особою права власності на майнові права шляхом їх визнання.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає позовні вимоги стосовно визнання за позивачем права власності на майнові права на проінвестовані приміщення обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням задоволення позову, відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 3441 грн.

Керуючись ст. ст. 16, 177, 190, 194, 316, 328, 331, 334, 386, 392 ЦК України, ст.. ст.. 4, 7 ЗУ «Про інвестиційну діяльність», ст. 9 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст. 3-4, 10, 11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Астер" - про визнання права власності на майнові права на об'єкт незавершеного будівництва задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майнові права на офісне приміщення в секції ІІІ шостого поверху орієнтовною загальною площею 300,65 кв. м в адміністративно-виставковому центрі з офісними приміщеннями, що розташований на розі вулиці Вінницької та Повітрофлотському проспекті в Солом'янському районі м. Києва.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальності «Мега Астер» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 3441 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: