ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17408/13-к
провадження № 1-кп/753/560/13
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" листопада 2013 р.
Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Заруби П.І.,
при секретарі Шегеда Ю.О.,
за участю прокурора Телешецького О.І.,
потерпілих ОСОБА_2,
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч.1 ст. 296 КК України,
В С Т А Н О В И В :
20 вересня 2013 року приблизно в 20 год. 30 хв. ОСОБА_4, умисно, з корисливих спонукань, з метою відкритого викрадення чужого майна, знаходячись по вулиці Княжий затон, 12 в місті Києві, вступив у злочинну змову з ОСОБА_5, запропонувавши остатньому відкрито викрасти чуже майно, розподіливши при цьому ролі, а саме: ОСОБА_5 відбере мобільний телефон якогось незнайомого чоловіка, обраного в якості об'єкта, а ОСОБА_4 заподіє йому тілесні ушкодження, на що ОСОБА_5 дав свою згоду.
Після чого, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, продовжуючи свої злочинні дії, знаходячись неподалік школи по вул. Княжий затон, 12-а в м. Києві, побачили раніше незнайомого ОСОБА_2, на якого вказав ОСОБА_4, обравши його в якості об'єкта пограбування. Далі, діючи узгоджено та обопільно, згідно розподілених ролей, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_2, що перебував між будинком №12 та школою по вул. Княжий затон в м. Києві, де ОСОБА_4 з застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, наніс удар ліктем в обличчям ОСОБА_2, завдавши останньому сильного фізичного болю. Від отриманих ударів ОСОБА_2, не втримавшись на ногах впав на землю. ОСОБА_4 згідно відведеної йому ролі продовжував наносити тілесні ушкодження ногами у підреберну зону ОСОБА_2, завдавши останньому сильного фізичного болю, таким чином подолавши волю до опору потерпілого.
ОСОБА_5 згідно відведеної йому ролі скориставшись безпорадним станом ОСОБА_2 підійшов до нього та шляхом ривка, з руки останнього відкрито викрав його майно, а саме: мобільний телефон марки «Prestigio», вартістю 1000 грн. 00 коп., карту пам'яті на 4 гб вартістю 100 грн., дві сім-карти операторів Лайф», вартістю 20 грн. 00 коп. на рахунку, якої знаходилось 10 грн. 00 коп. та «МТС» вартістю 20 грн. 00 коп., на рахунку, якої знаходилось 15 грн.00 коп. Викравши майно ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, із місця злочину зникли, завдавши при цьому потерпілому матеріальних збитків на суму 1165 грн.
Крім того, 20 вересня 2013 року приблизно о 21 год. 30 хв. ОСОБА_5 знаходячись в громадському місці, а саме біля узбіччя дороги по вул. Дніпровська Набережна, 19 в м. Києві, реалізуючи свій умисел направлений на хуліганські дії відносно ОСОБА_3, діючи умисно, протиправно, безпричинно, з мотивів явної не поваги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, рухаючись на зустріч ОСОБА_3 своїм корпусом тіла перекрив їй дорогу, таким чином припинивши її рух. В подальшому ОСОБА_5, безпричинно наніс удар ліктем в обличчя ОСОБА_3, від чого остання не втрималась та впала на землю. Продовжуючи свої хуліганські дії відносно ОСОБА_3, ОСОБА_5, вперто не бажаючи їх припинити розпочав наносити удари ногами в область тулубу ОСОБА_3, завдавши останній тілесні ушкодження та фізичного болю. Відразу після вказаного злочину ОСОБА_5 затримали працівники міліції.
Допитаний в судовому засідання обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому злочинів визнав повністю, щиро розкаявся та суду пояснив, що 20 вересня 2013 року він гуляв з ОСОБА_5 на масиві Осокорки в м. Києві. Побачивши хлопця - ОСОБА_2, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_5 пограбувати його. Вони підійшли до потерпілого, ОСОБА_4 почав наносити йому удари, а ОСОБА_5 в цей час забрав у потерпілого телефон. Після вчинення злочину вони вдвох втекли.
Обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчинених злочинах визнав повністю, щиро розкаявся та суду показав, що 20 вересня 2013 року він гуляв разом з своїм товаришем ОСОБА_4 на масиві Осокорки в м. Києві. ОСОБА_4 запропонував йому когось пограбувати, на що ОСОБА_5 погодився. ОСОБА_4 вибрав для пограбування потерпілого ОСОБА_2 Підійшовши до останнього ОСОБА_4 почав наносити потерпілому удари, коли той впав, ОСОБА_5 вирвав у нього телефон і вони з ОСОБА_4 втекли. Пояснив, що в той же день він йшов з ОСОБА_4 та побачив ОСОБА_3 Перегородивши їй дорогу, він, демонструючи свою зверхність та неповагу вдарив її ліктем в обличчя, а потім почав наносити удари ногами в живіт. Після чого, його затримали працівники міліції.
Показання обвинувачених є достовірними, узгоджуються з матеріалами кримінального провадження та не викликають у суду сумніву щодо істинності їх позицій.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 20 вересня 2013 року він йшов додому та побачив двох осіб, які йшли йому на зустріч. На вулиці було темно. Він відійшов в сторону, щоб пропустити їх, але один з них ОСОБА_4 наніс йому удар в обличчя, а інша особа ОСОБА_5 відібрав у нього телефон. Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 втекли. ОСОБА_2 попросив у прохожого телефон та викликав працівників міліції, яким описав прикмети ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В той же вечір обвинувачені були затримані. Претензій до обвинувачених не має.
Потерпіла ОСОБА_3, будучи допитаною в судовому засіданні, суду показала, що 20 вересня 2013 року десь о 21 год. 25 хв. вона йшла по вул. Дніпровській Набережній в м. Києві. Назустріч їй йшли двоє незнайомих хлопців, один з них ОСОБА_5 перегородив їй дорогу та вдарив ліктем в обличчя, від удару потерпіла впала. ОСОБА_5 продовжив їй наносити удари ногами. ОСОБА_4 в цей час пройшов далі та нічого не робив. Претензій до обвинувачених не має.
Дослідження інших доказів щодо тих обставин матеріалів кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які ніким не оспорюються, судом за згодою учасників судового провадження та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК визнано недоцільним. Судом з'ясовано, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції не має, а також сторонам роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та кваліфікує їх дії за ч.2 ст. 186 КК України.
Крім того, даючи кримінально-правову оцінку діям ОСОБА_5, суд вважає доведеним вчинення хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 296 КК України.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України є щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який кримінальний закон відносить до тяжких злочинів, обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які б його обтяжували, а також дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4
Так, ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліках в лікарів нарколога і психіатра не перебуває, не одружений, позитивно характеризується в побуті (а.с. 119).
Враховуючи наведене, суд призначає ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України. Разом з цим, враховуючи дані про його особу, його молодий вік, позицію потерпілих суд вважає, що досягнення мети покарання можливе без ізоляції від суспільства та звільняє ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням йому максимального іспитового строку та покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які кримінальний закон відносить до тяжких та злочинів середньої тяжкості, кількість епізодів, обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які б його обтяжували, а також дані, що характеризують особу обвинуваченого.
Так, ОСОБА_5 має молодий вік, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліках в лікарів нарколога і психіатра не перебуває, не одружений, позитивно характеризується (а.с. 86-88).
Враховуючи наведене, суд призначає ОСОБА_5 покарання в межах наближених до мінімальних санкцій ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України, яке він повинен відбувати реально. Cаме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
Відповідно до п. 2-4 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання:
за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 296 КК України у виді 2 років обмеження волі.
За сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з 20 вересня 2013 року.
Речові докази передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити у його власності.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - особиста порука.
В строк відбування покарання ОСОБА_5 зарахувати термін досудового тримання під вартою з 20 вересня 2013 року.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Апеляційного суду міста Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно вручити прокурору і засудженим.
СУДДЯ: