Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" січня 2009 р. Справа № 14/372-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Погребняк В. Я., судді Бухан А.І. , Шевель О. В.
при секретарі Цвірі Д.М.
за участю представників:
|
позивача |
- |
ОСОБА_1 ОСОБА_2 |
|
відповідача |
- |
ОСОБА_3 |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 2964С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 02 грудня 2008 року у справі № 14/372-08
за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Лебедин
до ФОП ОСОБА_4, м. Лебедин
про стягнення 27737,73 грн.,
встановила:
Рішенням господарського суду Сумської області від 02 грудня 2008 року у справі № 14/372-08 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_1 20727,62 грн. боргу, 206,52 грн. витрат по сплаті держмита, 102,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відповідач - ФОП ОСОБА_4 з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 02 грудня 2008 року у справі № 14/372-08 в частині стягнення 20727,62 грн. матеріальної шкоди та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Сумської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що 03.01.2007 р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та приватним позивачем ОСОБА_4 (відповідачем) був укладений договір оренди майна, відповідно до якого ОСОБА_1 як орендар з моменту підписання даного договору прийняв у володіння та користування будівлю ковбасного цеху та обладнання, що розташовані у с. Будилка Лебединського району по вул. Радянська, 1. З 09.09.2007 р. по 14.08.2008 р. позивач на підставі усної угоди поставив відповідачу товар - м'ясну продукцію згідно видаткових накладних б/н на загальну суму 20727 грн. 62 коп. Зазначене не суперечить ст. 639 ЦК України, відповідно до якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Обов'язкова письмова форма договору купівлі-продажу (та поставки як різновиду договору купівлі-продажу згідно зі ст. 712 ЦК України) необхідна лише для договорів купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна (ст. 657 ЦК України). Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, що звичайно ставляться. Підтвердженням поставки продукції відповідачу - ПП ОСОБА_4 до магазину (м. Лебедин, вул. Піонерська, 84) є накладні (копії яких надані суду та приєднані до матеріалів справи), з боку продавця (позивача), оформлені належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Претензії щодо якості поставленого товару з боку відповідача пред'явлено не було. Згідно пояснень ОСОБА_1відповідач протягом усього часу отримання продукції відмовлялася підписувати накладні у графі «Прийняв», у зв'язку з чим ним за участю працівників ОСОБА_5 (начальника виробництва) та ОСОБА_6, ОСОБА_7 (водіїв) були складені Акти про відмову від підпису ОСОБА_4 на накладних.
Заперечення відповідача, викладені ним у відзиві, господарським судом Сумської області не були прийняті до уваги, через те, що статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, у покупця як і у продавця (постачальника) товару є обов'язок щодо належного оформлення первинних бухгалтерських документів, що відповідачем зроблено не було.
При цьому господарський суд Сумської області зазначив, що посилання відповідача на ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, однак позивачем не було надіслано вимоги про проведення оплати, не приймається судом. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець, тобто відповідач, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав суду належних доказів відсутності заборгованості, позовні вимоги в цій частині підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню. Посилаючись на ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, позивач просить стягнути з відповідача 2486 грн. 50 коп. матеріальної шкоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині зазначає, що 06.02.2008 р. він з працівниками ковбасного цеху ОСОБА_8 та ОСОБА_5 не зміг потрапити до приміщення - ковбасного цеху через те, що ОСОБА_4 разом з ОСОБА_9 замінила замки на дверях цеху, в якому знаходилася і була в подальшому зіпсована м'ясна продукція на суму 2486 грн. 50 коп.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом. Самостійним способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. При цьому на думку господарського суду Сумської області, позивачем не надано суду достатніх і переконливих доказів, які б свідчили, що дії відповідача ОСОБА_4 були протиправними, оскільки наданий позивачем лист ОСОБА_4 № 07/0802-2 від 07.02.2008 р. свідчить, що причиною обмеження доступу працівників до ковбасного цеху стало недбале ставлення до заставленого майна. Крім того , позивачем не доведена вина відповідача у тому, що м'ясопродукти, що залишилися у ковбасному цеху, були зіпсовані. За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2486 грн. 50 коп. шкоди задоволенню не підлягають.
Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, через що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Системний аналіз матеріалів справи свідчить про те, що господарський суд Сумської області не забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно не дослідив фактичні обставини справи та не оцінив подані сторонами у справі у обґрунтування своїх правових позиції документальні докази.
Заперечуючи проти заявлених позивачем позовних вимог та оскаржуючи прийняте по даній справі судове рішення, відповідач, як у своєму відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі вказував на відсутність будь-якої усної угоди з позивачем стосовно характеру своїх взаємовідносин з ним, зазначивши при цьому про те, що позивач не надав належних та передбачених законодавчими та нормативними актами доказів укладання будь-якого ( у усній або письмовій формі) договору або прийняття відповідачем на себе виконання певних зобов'язань, оформлених у встановленому законодавством порядку. Дана позиція відповідача дійсно відповідає положенням Господарського процесуального Кодексу України ( і насамперед статтям 22, 32, 34), оскільки позивач дійсно документально не підтвердив правомірність заявлених ним до відповідача вимог. Надані ним в обґрунтування свого позову копії накладних та актів про відмову від підпису на накладній не можуть прийматися у якості належних та допустимих доказів наявності відповідних правовідносин між позивачем та відповідачем тому, що вони не містять усіх обов'язкових для даних документів реквізитів, і насамперед характеру, правових підстав виникнення цих правовідносин. Крім того, надані позивачем акти про відмову від підпису на накладній фактично свідчать про відсутність згоди (волевиявлення) відповідача на оформлення будь-яких правовідносин з відповідачем та обов'язок останнього здійснювати відповідні дії. При цьому колегія суддів також приймає до уваги те, що Лебединським МВ УМВС України в Сумській області від 20 травня 2005 року відмовлено у порушенні кримінальної справі через те, що з наданих позивачем матеріалів вбачається лише невиконання договірних відносин, які склалися у діяльності двох підприємств, а вирішення питань, що виникли між сторонами по даній справі відноситься до компетенції господарського суду.
Надані позивачем копії документів, які він вважає доказами правомірності заявлених ним вимог до відповідача, відповідно до норм чинного законодавства, ( і насамперед Господарського процесуального кодексу України) не підтверджують обов'язок особи, яка залучена до участі у даній справі відшкодувати нібито завдану йому шкоду та стягнути з відповідача вказаний у заяві про зміну підстав позову борг.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102 пунктом 2 статті 103, пунктами 2,4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 02 грудня 2008 року по справі № 14/372-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ФОП ОСОБА_1(АДРЕСА_1, і.н.НОМЕР_1) на користь ФОП ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, і.н. НОМЕР_2) понесені останнім витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 118,69 грн.
Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Погребняк В. Я.
Судді Бухан А.І.
Шевель О. В.