Справа № 22-Ц-594 2006р.                             Головуючий у 1 інстанції Кухтей Р.В.

Категорія 16                                                                      Доповідач Данилюк В. А.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 р. червня 15                                                                                        місто Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Завидовської О.Г.

суддів Данилюк В.А., Карпук А.К.

при секретарі Грицюк О.П.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 5 квітня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 20 вересня 2001 року він уклав договір позики з відповідачем на суму 43800 грн. строком погашення до 1 вересня 2002 року. Оскільки відповідач у встановлений договором строк зобов'язання не виконав, то просив суд стягнути з відповідача борг з врахуванням інфляції та 3% річних на загальну суму 56247 грн. 89 коп., а також 16000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 5 квітня 2006 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 56247 грн. 89 коп. боргу та 562 грн. 48 коп. сплаченого судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність рішення через порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, позивач ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу не визнають.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду слід змінити.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного  між сторонами договору позики від 20 вересня 2001 року ОСОБА_3

2  отримав у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 43800 грн. із строком погашення до 1 вересня 2002 року.

Станом на 01.11.2002 року відповідач сплатив позивачу в рахунок боргу 5410 грн., а у вересні 2003 року - 1600 грн.

Таким чином, сума боргу становить 36790 грн.

Вказане підтверджується поясненнями сторін, копією договору (а.с. 5).

Позичальник зобов'язувався повернути суму боргу до 1 вересня 2002 року. Отже, право вимоги у кредитора виникло з вересня 2002 року, а тому до вказаних правовідносин застосовується Цивільний кодекс УРСР 1963 року.

Відповідно до ст.214 зазначеного Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір процентів.

Вказана норма передбачена також ст.625 Цивільного Кодексу України 2004 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення суми боргу разом із стягненням трьох процентів річних від простроченої суми.

Разом з тим судом не враховано, що до вказаних вимог відповідно до ст.258 ЦК України 2004 року застосовується позовна давність в один рік.

Таким чином, до стягнення підлягає 13244 грн. 40 коп. річних з розрахунку: 36790(борг) х 0,03 = 1103,7 грн. х 12 місяців = 13244 грн. 40 коп.

Крім того. Суд першої інстанції застосував ч.2 ст.625 ЦК України, стягнувши, крім трьох процентів річних, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, що є невірним, оскільки на момент виникнення зобов'язання вказане не було передбачене законом, а тому рішення суду слід змінити. Одночасно суд дійшов вірного висновку, що не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 15000 грн. моральної шкоди в зв'язку з тим, що в договорі позики обов'язок позичальника відшкодувати кредитору моральну шкоду в разі невиконання своїх зобов'язань не передбачено, отже в цій частині рішення суду слід залишити без змін.

Таким чином, з відповідача в користь позивача слід стягнути 36790 грн. основного боргу та 13244 грн. 40 коп. річних, а всього 50034 грн. 40 коп.

Відповідно до ч.І ст.88 ЦПК України в разі задоволення позову частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, а тому відшкодуванню підлягає 500 грн. 34 коп. сплаченого судового збору.

Твердження відповідача_> викладені в апеляційній скарзі, про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, безпідставні, оскільки відповідач частково визнав позов, у вересні 2003 року частково погасив борг.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 309, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

з

Рішення Луцького міськрайонного суду від 5 квітня 2006 року в даній справі в частині стягнення суми боргу з врахуванням індексу інфляції скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 36790 (тридцять шість тисяч сімсот дев'яносто) грн. основного боргу та 13244 (тринадцять тисяч двісті сорок чотири) грн.. 40 коп. річних, а всього 50034 (п'ятдесят тисяч тридцять чотири) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 500 (п'ятсот) грн.. 34 коп. судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі двох місяців після проголошення.

Головуючий /-/ Завидовська О.Г.

Судді /-//-/ Данилюк В.А., Карпук А.К.

Оригіналу відповідає:    Суддя апеляційного суду               В.А.Данилюк