КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28.01.2009                                                                                           № 6/78

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєва  П.В.

          Коршун Н.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Носкова А.В. (за довір.),

 від відповідача -Володько В.О., Печерський П.М.(за довір.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.09.2008

 у справі № 6/78 (Ковтун С.А.)

 за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   вирішення переддоговірного спору за договором

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до господарського суду із позовом про визнання договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води № 04-017-1-1-1 укладеним в редакції, запропонованій позивачем.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.09.2008 р. у справі №6/78 в позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою  до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю, посилаючись на порушення норм матеріального й процесуального права під час прийняття рішення, у справі просить прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач вказує на помилковість висновків суду стосовно чинного порядку та механізму формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Позивач стверджує, що такі тарифи формуються безпосередньо ВАТ „АК „Київводоканал” та погоджуються з Київською міською  державною адміністрацією  в установленому законом порядку. Враховуючи положення розпорядження КМДА  №1127 від 28.08.2007 р., інших нормативно-правових актів, позивач посилається на наявність в нього права на отримання відповідного прибутку як енергопостачальної організації , на балансі якої утримуються теплові пункти, а також надання послуг, пов’язаних з експлуатацією насосного обладнання та підвищення тиску холодної води. Відповідно редакція умов договору, в якому у вартість послуги з підвищення тиску холодної види включено не тільки відшкодування понесених витрат організацією, а й рентабельність, є правомірною.

Відповідач проти заявлених доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити їх без задоволення. Оскаржуване рішення господарського суду вважає законним, а тому просить залишити його без змін.

            Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та обґрунтовано відмовив в позові, виходячи з наступного.

          Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу укладення договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води, в частині запропонованої позивачем  редакції щодо предмету договору.

За твердженням позивача, запропонований договір є договором про надання послуг, оскільки, відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №959 від 12.07.2006, до складу загальновиробничих витрат, що входять до тарифу на водопостачання, включаються витрати, пов’язані з оплатою послуг інших спеціалізованих підприємств та з виконання робіт, що віднесені до процесу виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Позивач є спеціалізованим підприємством, який надає послуги з підвищення тиску холодної види, а тому у їх вартість повинна включатись не тільки відшкодування понесених витрат, а й рентабельність. На думку позивача, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов’язку позивача надавати послуги з експлуатації насосного обладнання та підвищення тиску холодної води без отримання прибутку.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2007 позивач надіслав відповідачу лист з пропозицією укласти договір № 04-017-1-1-1 про надання послуг з підвищення тиску холодної води. Разом з пропозицією позивач надіслав два примірники запропонованих умов договору, підписані зі сторони позивача.

За результатами їх розгляду відповідач не погодився з рядом запропонованих позивачем  умов, у зв’язку з чим складено протокол розбіжностей, про що зроблено застереження у надісланому проекті договору. 10.01.2008 два примірника протоколу розбіжностей з підписаним договором відповідачем повернуто позивачу.

Відповідач вважає, що оскільки правовідносини з підвищенням тиску води виникають безпосередньо з акту органу державного державної влади, сторони не мають права відступати від положень даного акту при укладенні договору. Таким актом, на його думку, є Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 № 65, якими передбачено обов'язок водоканалу відшкодування теплопостачальним організаціям витрат на експлуатацію насосного обладнання, яке встановлене в котельнях, центральних теплових  пунктах, прибудовах до них. Оскільки відшкодування полягає у виплаті реальних витрат, встановлення у договорі ціни з урахуванням прибутку є необґрунтованим. Отже, предметом договору повинно бути відшкодування витрат, а не оплата послуг з підвищення тиску холодної води.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду із позовом про  визнання договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води № 04-017-1-1-1 укладеним в запропонованій ним редакції.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначене кореспондується з ч. 2 ст. 180 ГК України.

Пунктом 8 статті 181 ГК України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Згідно вимог чинного законодавства договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Однак, в даному випадку пропозиція позивача не була прийнята відповідачем в частині умов.

Таким чином відсутність між сторонами згоди щодо умов договору свідчить про відсутність між ними самого договору як правовстановлюючого документу, а відповідь відповідача про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і в той же час  є новою пропозицією (згідно ст.646 ЦК України).

Враховуючи положення глави 20 ГК України, в основу формування договірних зобов’язань покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору,  можливо лише за спільною згодою усіх сторін.

Згідно ч. 5 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його. В цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей  з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Виключення становить порядок укладення договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Спори, що виникає при укладені даних договорів, вирішується судом (ч. 1 ст. 187 ГК України).

Як було встановлено господарським судом, предметом регулювання запропонованого позивачем договору, є правовідносини, що пов'язанні з вчиненням позивачем дій та їх оплатою відповідачем щодо підвищення тиску холодної води водопідкачувальними пристроями. Відповідно ці договори не пов'язанні з державним замовленням та їх укладення не є обов’язковим на підставі закону.

Позивач, звертаючись із позовом до суду про вирішення переддоговірного спору, не надав у відповідності до вимог  ч. 5 ст. 181 ГК України доказів надання згоди відповідачем про передачу неврегульованих розбіжностей для вирішення до суду. А враховуючи те, що спірні правовідносини  не пов'язанні з державним замовленням та їх існування не є обов’язковим на підставі закону, судова колегія погоджується із висновком господарського суду про відсутність за вказаних обставин правових підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно суд першої інстанції правомірно відмовив в позові.

В даному випадку судовою колегією було з’ясовано, що позивачем не було дотримано процедури, передбаченої вимогами чинного законодавства, щодо укладення господарського договору, порядку врегулювання розбіжностей, що і стало підставою для відмови в позові.

Однак, як вбачається з поданої апеляційної скарги, позивачем рішення господарського суду в цій частині не оскаржується.  Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі щодо неправильності визначення судом механізму формування тарифів на надані ним послуги, судовою колегією не приймаються до уваги. По суті наявні розбіжності  в умовах договору в запропонованій редакції судовою колегією не розглядаються, оскільки відсутньою є згода відповідача щодо передачі спору до суду для його вирішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про обґрунтованість та відповідність висновків господарського суду фактичним обставинам та зібраним у справі доказам, а відтак відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду.  Оскільки у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України позивачем доказів на підтвердження власної позиції суду не надано, подана апеляційна скарга визнається необгрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго”  залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду   м. Києва  від 11.09.2008 р. у справі №6/78  залишити без змін.

3. Матеріали справи №6/78  повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.