АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2006 року                                                                     м.Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого -          судді Завидовської О.Г.

суддів           -        Данилюк В.А., Мудренко Л.І.

при секретарі-           Лінік Т.В.

з участю позивача ОСОБА_1представника позивача ОСОБА_2 відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, Прилуцької сільської ради про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житловий будинок, державного акту про право приватної власності на землю, договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості та повернення сторін в попереднє становище, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину майна за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду від 21 лютого 2006 року,

встановила:

19 серпня 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки недійсними. Вимоги обґрунтовувала тим, що 13.11.1977 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 і тоді ж вони розпочали будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1. Відповідач без її згоди продав цей будинок ОСОБА_4 Просила визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1 укладені 26 квітня 2005 року та повернути сторони в попереднє становище. В ході судовгого розгляду позивач доповнила позовні вимоги та просила визнати недійсним договір купівлі- продажу житлового будинку, укладений 16.08.2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, визнати спірний житловий будинок та земельну ділянку їх спільною з відповідачем ОСОБА_3 сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності на 14 частину житлового будинку та земельної ділянки, визнати недійсними свідоцтво про право власності на житловий будинок

Справа № 22 - 451/2006р                                  Головуючий у 1 інстанції Пономарьова О.М.

Категорія  5                                                   Доповідач       Мудренко Л.І.

та господарські будівлі і споруди, видане виконкомом Прилуцької сільської ради Ківецівського району 02.08.2004 року на ім'я ОСОБА_3, державний акт на право власності на земельну ділянку виданий Прилуцькою сільською радою 04.02.1997 року.

Вважала, що відповідач обманним шляхом отримав у Прилуцькій сільській раді свідоцтво про право власності на будинок. Дозволу на оформлення права власності на житловий будинок та земельну ділянку вона відповідачу не давала.

Зазначала, що при укладенні договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_3 приховав факт перебування у шлюбі з позивачем і подав нотаріальній конторі неправдиві відомості. При здійсненні купівлі-продажу спірного будинку 16.08.2005 року ОСОБА_4 також вказала у своїй заяві нотаріусу, що третіх осіб, права яких будуть порушуватись при цьому, немає, таким чином обманувши покупця ОСОБА_6

Ухвалою суду до участі в справі залучено як співвідповідача ОСОБА_6 та змінено процесуальний статус ОСОБА_4 та визнано її відповідачем по справі.

Рішенням Ківерцівського районного суду від 21 лютого 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному об'ємі.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При розгляді справи з доказів, наявних у матеріалах справи та досліджених судом, встановлено, що спірний будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1, був збудований відповідачем ОСОБА_3 до реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_1 Дана обставина стверджується рішенням виконкому Прилуцької сільської ради від 30.03.1974 р про виділення земельної ділянки в розмірі 0,08 га ОСОБА_3 для будівництва індивідуального житлового будинку, проектом забудови земельної ділянки, будівельним паспортом на забудову земельної ділянки на ім'я відповідача, свідоцтвом на забудову садиби (а.с. 8 - 18).

Як пояснив відповідач ОСОБА_3 будівництво будинку він розпочав у 1974 році і до червня 1975 року побудував будинок на одну кімнату, а з відсутністю коштів будівництво припинив.

Зазначені обставини позивачем не спростовані.

Доводи ОСОБА_1, що спірний будинок вона з відповідачем будувала починаючи з 1974 року в період перебування їх у фактичних шлюбних відносинах будь-якими об'єктивними доказами не стверджено.

Шлюб сторони зареєстрували 13.11.1977 року. З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що будинок був збудований у 1975 році. Свідок ОСОБА_8 ствердила, що у 1978 році відвідувала як фельдшер-акушер дитину сторін у вже збудованому будинку.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не має підстав для визнання спірного майна спільною сумісною власністю подружжя відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про власність» та ст.22 КпШС України (1969 р).

Правильним є висновок суду про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житловий будинок та господарські споруди та державного акту на право власності на земельну ділянку, які були видані на підставі відповідно рішення виконкому Прилуцької сільської ради НОМЕР_1 та Прилуцької сільської ради НОМЕР_2, які ніким не оскаржувались.

Оскільки спірне майно не визнано спільною сумісною власністю подружжя, то відповідач вправі був розпорядитися як власник належним йому на праві власності даним майном, а тому відсутні підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 26.04.2005 року. Не має підстав для задоволення вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 16.08.2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 319 ЦПК України , колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити. Рішення Ківерцівського районного суду від 21 лютого 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою суду.