АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/3002/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3146/14

Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М.

Доповідач Кузнєцова О. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Мартєва С.Ю., Чічіль В.А.

при секретарі Колодюк О.П.

за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 4 вересня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору виконавчий комітет Київської районної в м. Полтава ради, виконавчий комітет Полтавської міської ради про визначення розміру частки у праві спільної власності, визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та, остаточно визначившись у позовних вимогах відповідно до заяви від 25 червня 2014 року (а.с.52), просила визначити, що розмір частки квартири АДРЕСА_1, становить 12/25 частини усього будинку; визнати за нею право власності на 12/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що за нею зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 15 вересня 2001 року (4/5 частини) та свідоцтва про право власності на житло від 23 червня 1994 року (1/5 частина). Квартира знаходиться у приватному одноповерховому будинку, який розташований на земельній ділянці загальною площею 1314 кв.м., що була закріплена за вказаним домоволодінням рішенням №677 виконавчого комітету Київської райради м. Полтави від 19 жовтня 1982 року, із яких за власницею ОСОБА_5 (правонаступником якої є ОСОБА_2) закріплена земельна ділянка площею 482 кв.м., а іншою земельною ділянкою користувалась її сім'я після отримання квартири.

Рішенням виконкому Полтавської міськради №199 від 25 червня 2008 року квартира АДРЕСА_1 була знята з балансу ГЖЕД №7 м. Полтави.

Вона не може отримати у власність частину земельної ділянки на якій розташована її частина будинку у вигляді квартири НОМЕР_1 через відсутність юридично закріпленого статусу належного їй житла як частини домоволодіння.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 4 вересня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру частки у праві спільної власності, визнання права власності - задоволено.

Визнано розмір частки квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, на праві приватної власності - 12/25 частини.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 12/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 60 кв.м., житловою площею 47,2 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2 та просила скасувати його та ухвалити нове рішення, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру НОМЕР_1 у одноповерховому будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло (1/5 частина) від 23 червня 1994 року та договору дарування (4/5 частини) від 15 вересня 2001 року.

За відповідачем ОСОБА_2 зареєстроване право власності на 13/50 частини вказаного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10 травня 1994 року виданого Другою полтавською державною нотаріальною конторою та 13/50 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13 квітня 2013 року виданого державним нотаріусом Градизької державної нотаріальної контори Полтавської області. Всього у власності відповідач має 13/25 частин спірного будинку.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міськради №199 від 25 червня 2008 року (а.с. 25) зі змінами внесенеми до нього рішення виконкому Полтавської міськради №38 від 4 квітня 2013 року (а.с. 160) спірна квартира знята з балансу ЖЕО №7 м. Полтави.

Таким чином, на час розгляду справи будинок АДРЕСА_1 перебуває у власності сторін по справі, на балансі в ЖЕО не перебуває та розташований на земельній ділянці загальною площею 1314 кв.м., яка закріплена за вказаним домоволодінням рішенням №677 від 19 жовтня 1982 року виконавчого комітету Київської райради м. Полтави.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 вересня 1997 року, що набрало законної сили, ОСОБА_6 (правонаступником якої є ОСОБА_1.) була виділена у користування земельну ділянку площею 764 кв.м., а співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_7 - площею 437 кв.м.

Крім того ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 листопада 2013 року, а також постановою Київського районного суду м. Полтави від 28 травня 2014 року, що набрали законної сили, встановлено, що квартира АДРЕСА_1, що належить позивачеві становить від усього будинку 12/25 частини.

Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку

Відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч.2 ст. 357 ЦК України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що будинок АДРЕСА_1 перебуває у власності сторін, а отже належить їм на праві спільної власності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо незалучення до участі у справі в якості третьої особи державної реєстраційної служби Полтавського РУЮ Полтавської області, про що заявляла відповідач.

Відповідно до ч.1 ст. 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

ОСОБА_2 не було надано будь-яких обґрунтувань щодо того. яким чином рішення, ухвалене у справі може вплинути на права та обов'язки державної реєстраційної служби Полтавського РУЮ Полтавської області.

Згідно із ст.58 ч. 1,3 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи апелянта про відмову у задоволенні заяви про допит працівників ПП ПБТІ «Інвентаризатор», так як суд першої інстанції вирішуючи питання про належність доказів по справі прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для допиту вказаних осіб.

З цих самих підстав судом першої інстанції було відмовлено у долученні до матеріалів справи технічного паспорту на частину житлового будинку, що належить ОСОБА_2, так як судом першої інстанції вирішувалось питання саме про встановлення частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1, а не на частину, що перебуває у власності у відповідача.

Окрім того, не відповідає обставинам справи твердження апелянта про те, що зміни, внесені 4 квітня 2013 року до рішення Полтавської міськради від 25 червня 2008 року №199, жодним чином не можуть вплинути на статус будинку АДРЕСА_1

Так, відповідно до змін, внесених 4 квітня 2013 року до рішення Полтавської міськради від 25 червня 2008 року №199, було встановлено, що будинок АДРЕСА_1 не є двоквартирним.

Таким чином, спірний будинок слід розглядати як єдине домоволодіння, а тому не може бути застосовано як доказ по справі рішення Апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2012 року в частині встановлення факту, що ОСОБА_1 є власником саме квартири НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1, а не частини вказаного будинку.

Відповідно до ч.2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не заявляла клопотання про надання оригіналів документів, що подавались позивачем, а тому дії місцевого суду щодо долучення до матеріалів справи копій документів повною мірою узгоджується з вимогами ст. 64 ЦПК України.

Виходячи з викладеного, доводи апеляційної скарги про помилковість судового рішення спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.309 ЦПК України як підстави для скасування або зміни рішень.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315, ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 4 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: О.Ю. Кузнєцова

Судді: С.Ю. Мартєв

В.А. Чічіль

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: