Справа № 405/3974/14-ц

2/405/690/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2014 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі: Фришко А.Ю.

з участю адвоката: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи : ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, удаваним в частині покупця, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_2, звернулась в суд з позовом в якому просить визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 19.12.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_5 - продавцями, які діяли від себе особисто та як законні опікуни від імені неповнолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та покупцем - ОСОБА_3. удаваним в частині покупця. Позов мотивує тим, що відповідно до вищезазначеного договору покупець - відповідач по справі ОСОБА_3, яка є її матір»ю, купила квартиру АДРЕСА_1. Квартира однокімнатна, загальна площа 27,0 кв.м, житлова - 20,2 кв.м і розташована на першому поверсі одноповерхового будинку. Продаж квартири вчинено за 6 500 грн. і право власності зареєстроване за відповідачкою.

Звертаючись в суд із вищезазначеним позовом позивачка вказує, що фактично покупцем була вона, на час придбання квартири перебувала в зареєстрованому шлюбі, який розірвано лише в 2013 році, а фактичні шлюбні стосунки були припинені з чоловіком. Місце проживання чоловіка було не відоме та за межами України. З боку продавців мався неповнолітній син і потрібна було згода органів опіки, вона не могла укладати договір купівлі-продажу і бути покупцем, а тому малась домовленість на стороні покупця зареєструвати її матір ОСОБА_3 з подальшим переоформленням квартири на неї. Розрахунки з продавцем проводила вона із особистих коштів. З вересня 2002 року вона з неповнолітнім сином ОСОБА_8, 1993 року народження, проживає у спірному житлі за договором оренди з метою подальшого його придбання, свідченням чого є проведення протягом усього часу поточного та капітального ремонтів з істотними переобладнанями і поліпшенням придбаного житла та його використовування і оплата житлово-комунальних послуг. У спірному житлі відповідач жодного дня не проживала, не володіла, не користувалась.

За умовами договору купівлі - продажу квартири, що відчужувалась, квартира була прийнята нею і передана продавцем їй з правом володіння, користування у подальшому.

Відповідач ОСОБА_3 на час посвідчення спірної угоди проживала і проживає за іншою адресою, маючи окремо особисту власність за зазначеною адресою і декілька інших і не потребувала житла, має декілька квартир.

Вона не вважала порушенням своїх прав, фактично володіючи й користуючись житлом з сином, що рахуючи його своїм, що визнавала і відповідач.

Після укладення правочину і на час посвідчення усі домовленості і розрахунок проводився з нею, але не вистачало незначної суми, тому продавець ОСОБА_4 залишався зареєстрованим

у спірному житлі і деякі його речі, а відповідач рахуючи придбання житла не своїм, теж не вирішила це питання.

Після розірвання шлюбу з колишнім чоловіком, вона мала намір узаконити своє право, але так як стосунки з матір'ю були зіпсовані на ґрунті деяких непорозумінь, у її особистому житті це питання відкладалось, наприкінці 2013 року їй стало відомо про бажання відповідачки реєстрації у належній їй і сину квартирі, тому звернулась в суд з даним позовом.

Посилаючись на норми діючого законодавства, Цивільного Кодексу УРСР в редакції 1963 року, Конституції України просить задовольнити позов та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та обґрунтуваннях-поясненнях до позову. Просили позов задовольнити.

Відповідач та третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з»явивлись, повідомлялись про час та місце слухання справи, причини неявки не повідомили.

Третя особа - ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що дійсно мали місце обставини, на які вказує позивачка. Він продав квартиру позивачці, розраховувалась з ним ОСОБА_2

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, третьої особи ОСОБА_4, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 грудня 2003 року між продавцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діяли від імені себе особисто та як законні опікуни від імені неповнолітнього сина ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу відповідно до якого продавці продали, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1.

Квартира однокімнатна, загальна площа 27,0 кв.м, в тому числі житловою - 20,2 кв.м і розташована на першому поверсі одноповерхового будинку. Продаж квартири вчинено за 6 500 грн. і право власності зареєстроване за відповідачкою.

Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 19.12.2003 року за реєстровим № 3052.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень…

На час виникнення спірних відносин був чинним Цивільний Кодекс УРСР в редакції 1963 року. Відповідно до ч.2 ст. 58 цього Кодексу, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода) то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28 серпня 1978 року № 3 «Про судову практику про визнання угод недійсними», яка діяла на момент укладення спірного договору, роз»яснено, що про розгляді справи встановивши, що угода укладена з метою приховати іншу угоду, суд відповідно до ч.2 ст. 58 ЦК визначає, що сторонами укладена та угода, яку вони дійсно мали на увазі. У тому разі, коли така угода суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсною укладеної сторонами угоди із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності угоди, яку вони мали на увазі. Визнаючи угоду недійсною, суд якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням зобов»язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі (у разі втрати, псування, значного зносу майна, істотної його зміни та ін.) - повернути його вартість у грошах.

Вказане кореспондується і статтею 235 ЦК України визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" також

визначено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним право чином права та обов"язки сторін виникають, але не ті, що випливають із змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Судом встановлено, що 19.12.2001 року між вищезазначеними сторонами укладено договір купівлі-продажу квартири, як пояснили в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покупцем за вказаним договором була позивачка ОСОБА_2 Вказаний факт підтвердив ОСОБА_4 продавець квартири, який пояснив, що з ним розраховувалась за купівлю квартири позивачка, вона переїхала до вказаної квартири разом із сином та стала там проживати.

Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону (ч.1 ст. 48 ЦК УРСР).

Стаття 48 ЦК України застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих і майнових прав, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства якщо для них не встановлено особливі правила про визнання угод недійсними.

Статтею 153 ЦК України в редакції 1963 року, що діяла в період спірних відносин визначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами у потрібній у належних випадках формі за всіх істотних умов. Істотними умовами є ті умови договору, які визнанні такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Оскільки воля сторони і конкретно позивача була спрямована для встановлення між сторонами цивільно - процесуальних відносин, але інших у порівнянні з визначеними у волевиявленні, тому ця угода купівлі - продажу квартири є недійсною з підстав її удаваності в частині покупця.

Судом встановлено, що протягом тривалого часу позивачкою і її сином використовується спірне житло, як власне, вони зареєстровані за вказаною адресою та проживають там. Відповідачем ОСОБА_3, жодного дня не використовувалось дане житло, де відсутні будь які її речі та відсутні будь які зобов'язання перед нею, як тимчасових мешканців, наймачів або інше.

Вказане підтверджується наданими позивачкою документами на підтвердження проведення ремонтних робіт за вказаною адресою, поліпшення та утримання в належному стані даного житла, проведення газу, в т.ч. придбання котла, лічильника, плити, листів металевих, робота сама, проведення автономного опалювання, заміна електропроводки, оформлення земельної ділянки, заміна та установка забору, заміна аварійної стіни, фундаменту, заміна дверей, повністю капітальний й поточний ремонт приміщення та придбання будівельних матеріалів, сантехники і для проведення газопостачання теж за особисті кошти позивачки.

Судом встановлено, що обов'язки покупця за даним договором купівлі-продажу від 19.12.2003 року виконувались позивачкою, яка скористалась правами покупця (домовлялась про істотні умови договору, про ціну яку сплатила за власні кошти, її покупну ціну, придбала для себе і у якій проживає до і на час і після її придбання, вважає своєю, а тому вона має бути визнана покупцем по даному договору.

Позиція щодо удаваності правочину в частині покупця була висловлена ВС України в постанові від 04.06.1993 року.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому стягненню на користь позивачки з відповідачки підлягають понесені нею та підтверджені наданою суду квитанціями судові витрати в сумі 243,60 грн. - сплачений судовий збір, 17,88 грн. - оплата телеграми на адресу відповідачки та 120 грн. - оплата оголошення в газеті, а всього 381,48 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані

судом, який розглядав справу, а тому підлягають скасуванню заходи забезпечення позову відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.05.2014 року про накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

На підставі викладеного і ст. ст. 48, 58, 153 ЦК УРСР, ст.235 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України ,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, удаваним в частині покупця - задовольнити.

Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 19.12.2003 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які діяли від імені себе особисто та як законні опікуни від імені неповнолітнього сина ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 3052 в частині покупця та визнати ОСОБА_2 за вказаним договором покупцем.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) судові витрати по справі в сумі 381,48 грн.

Скасувати заходи забезпечення позові відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.05.2014 року про накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда Шевченко