Справа № 1-218 - 2008
В И Р О К
І менем У к р а ї н и
22 квітня 2008 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого - судді Батюка В.В.,
при секретарі Коробовій І.О.
з участю : прокурора Щербюка В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Лушакова Гута Козелецького р-ну Чернігівської обл., українки, громадянки України, розлученої,має неповнолітню дитину,ІНФОРМАЦІЯ_2, освіта середня, непрацюючої, проживаючої в АДРЕСА_1, раніше не судимої,
в злочинах, передбачених ст.. ст.358 ч.2, 358 ч.3 КК України
в с т а н о в и в :
В грудні 2007 року, приблизно о 14 год., на ринку, який знаходиться біля північної платформи ст. „Київ- Пасажирський” , що по вул..Комінтерна м.Києва , ОСОБА_1 зустріла невстановлену слідством особу, яка запропонувала їй придбати підроблене пенсійне посвідчення за 100 грн. Маючи умисел на підроблення пенсійного посвідчення, ОСОБА_1 погодилась і, за попередньою домовленістю з вищевказаною невстановленою слідством особою, наступного дня, у тому ж саме місці і у той-же час надала їй свою фотокартку. Після цього, через 40 хв., ОСОБА_1 придбала за 100грн. у вищевказаної невстановленої слідством особи підроблене пенсійне посвідчення інваліда 2-групи НОМЕР_1, виписане від імені Прилуцької районної державної адміністрації управління праці та соціального захисту населення Чернігівської області на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,
В подальшому, 12.02.2008 року, приблизно о 15 год. в електропотязі № 6920 сполученням « Київ - Ніжин », на перегоні ст. Бровари - ст. Бобрик, що в Броварському районі Київської обл., ОСОБА_1, достовірно знаючи, що вищевказане пенсійне посвідчення є підробленим, під час перевірки проїзних документів пред'явила його провіднику з метою отримання права не безкоштовний проїзд в електропотязі.
В пред'явленому обвинуваченні , ОСОБА_1 повністю визнала себе винною. Показала, що в грудні 2007 року, приблизно о 14 год., на ринку, який знаходиться біля північної платформи ст. „Київ- Пасажирський” до неї підійшла невідома їй раніше жінка і запропонувала придбати за 100 грн. підроблене пенсійне посвідчення, яке надає право безкоштовного проїзду в електропотягах. Вона погодилась і запитала що для цього потрібно. Вищевказана жінка відповіла що їй потрібна фотокартка та гроші в сумі 100 грн. Наступного дня вони зустрілися знову на домовленому місці, і вона надала жінці свою фотокартку. Через сорок вони знову зустрілися з вищевказаною жінкою і та передала їй готове підроблене пенсійне посвідчення, виписане на ім'я ОСОБА_2, з вклеєною її фотокарткою, за що вона заплатила їй100 грн.
12.02.2008 року вона їхала електропоїздом з м. Києва до ст. Жердова, що в Броварському районі Київської обл. Приблизно о 15год. на перегоні ст. Бровари - Бобрик до неї підійшли провідники та попросили пред'явити проїзні документи. Під час перевірки вони виявили в неї підроблене пенсійне посвідчення. Скоєне пояснює тяжким матеріальним станом, в скоєному щиро розкаюється.
Від дослідження письмових та інших доказів по справі підсудна відмовилась, визнавши свою вину повністю в пред'явленому обвинуваченні. Тому суд визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння підсудною та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного та матеріалів справи, які його характеризують.
З цього приводу підсудній та учасникам судового розгляду судом роз'яснено вимоги ст. 299 КПК України, про те, що вони позбавлені права посилання на докази, які судом не досліджувалися, в апеляційній інстанції.
Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в сукупності суд приходить до висновку, що вина підсудної ОСОБА_1 в інкримінованих злочинах доведена повністю і її дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.358 КК України , як підроблення посвідчення, яке видається державною установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і яка надає права і звільняє від обов'язків, з метою його використання підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та за ч.3 ст.358 КК України , як використання завідомо підробленого документу.
Обираючи покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, особу підсудної, яка по місцю проживання характеризується позитивно, вчинила злочин вперше.
Обставин, що обтяжують відповідальність підсудної судом не виявлено.
До обставин, що пом'якшують відповідальність суд відносить те, що підсудна давала правдиві покази, у вчиненому розкаялась.
Обговорюючи питання про вид покарання, суд з урахуванням викладеного, приходить до висновку, що виправлення і перевиховання підсудної можливе без ізоляції від суспільства, а міра покарання повинна бути обрана їй у вигляді обмеження волі.
Судових витрат немає, речові докази: підроблене посвідчення- зберігати при матеріалах справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323,324,328,331,332 КПК України, суд, -
з а с у д и в :
визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченому ч.2ст.358 КК України і призначити їй покарання 1 рік 6 місяців обмеження волі в кримінально-виконавчій установі .
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України і призначити по ній покарання 1 рік обмеження волі в кримінально-виконавчій установі.
На підставі ст. 70 КК України остаточну міру покарання ОСОБА_1 обрати шляхом поглинання менш суворого більш суворим - 1 рік 6 місяців обмеження волі в кримінально-виконавчій установі.
У відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з річним строком випробовування і покладенням на неї обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання.
До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити без змін - підписка про невиїзд з постійного місця проживання.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Київської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя