ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"03" лютого 2009 р.                                                                            Справа  № 20/127

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі»

до відповідача Приватного малого підприємства –фірми «Спецрембуд»

про  стягнення  в  сумі  40 215 грн. 29 коп.

за участю представників сторін:

позивача: Хохлов Д.А. (дов. б/н від 20.01.2009р.);

відповідача: не з’явився.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз’яснені.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі»(надалі –Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою в якій просить стягнути з Приватного малого підприємства –фірми «Спецрембуд»(надалі –Відповідач) на свою користь заборгованість за продані будівельні матеріали в сумі 35 534 (тридцять п’ять тисяч п’ятсот тридцять чотири) грн. 16 коп., збитки від інфляції в розмірі 2 025 (дві тисячі двадцять п’ять) грн. 43 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 537 (п’ятсот тридцять сім) грн. 28 коп., та пеню в розмірі 2 118 (дві тисячі сто вісімнадцять) грн. 42 коп..

В судовому засіданні від 3 лютого 2009 року представником Позивача подана заява (а.с. 56), в якій Позивач, в зв’язку зі сплатою Відповідачем під час розгляду справи заборгованості в сумі 2 034 (дві тисячі тридцять чотири) грн. 16 коп. зменшив суму позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму сплаченої Відповідачем заборгованості.

Відповідач відзиву на позов не подав. Представник Відповідача в судові засідання тричі не з’явився. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 39, 40, 48, 49, 54). Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27 січня 2009 року            (а.с. 57-59), Відповідач зареєстрований за адресою, що вказана у позовній заяві як юридична адреса Відповідача (на яку Відповідачу направлялись вищевказані поштові відправлення), а саме: 33022, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Олеко Дундича, 18, квартира 125.

Враховуючи усе вищезазначене, те що Відповідачу надавалося достатньо часу для подачі своїх доводів та заперечень з приводу позову, а також те, що 4 лютого 2009 року закінчується двомісячний строк вирішення господарським судом спору (частина 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд рівненської області вважає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. При цьому господарський суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 19 листопада 2007 року Відповідач видав Кучеруку Олександру Анатолійовичу довіреність серії ЯОГ № 290931 (а.с. 19-20; надалі –Довіреність 1) на отримання від Позивача будівельних матеріалів. Дана довіреність дійсна до 22 листопада 2007 року.

27 грудня 2007 року Відповідач видав Павлушо Борису Афоновича (директору) довіреність серії ЯОВ № 810983 (а.с. 21-22; надалі –Довіреність 2) на отримання від Позивача будівельних матеріалів. Дана довіреність дійсна до 27 січня 2008 року.

Згідно видаткових накладних № ПШ-0009725 від 19 листопада 2007 року, № ПШ-0011186 від 27 грудня 2007 року, № ПШ-0011187 від 27 грудня 2007 року та № ПШ-0011188 від 27 грудня 2007 року, вищевказані представники Відповідача отримали від Позивача по Довіреності 1 та Довіреності 2 будівельні матеріали в кількості, зазначеній у даних видаткових накладних, на загальну суму 60 534 (шістдесят тисяч п’ятсот тридцять чотири) грн. 16 коп..

Позивач надсилав на адресу відповідача претензію (а.с. 29; докази отримання Відповідачем на а.с. 30-31) з вимогою сплатити заборгованість.

В свою чергу Відповідач частково сплатив Позивачу суму заборгованості (а.с. 23-28).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, на момент подачі позовної заяви до господарського суду заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 35 534 (тридцять п’ять тисяч п’ятсот тридцять чотири) грн. 16 коп..

Після подачі позовної заяви до суду Відповідач сплатив Позивачу заборгованість в сумі 2 034 (дві тисячі тридцять чотири) грн. 16 коп..

В судовому засіданні від 3 лютого 2009 року представником Позивача подана заява (а.с. 56), в якій Позивач, в зв’язку зі сплатою Відповідачем під час розгляду справи заборгованості в сумі 2 034 (дві тисячі тридцять чотири) грн. 16 коп. зменшив суму позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму сплаченої Відповідачем заборгованості.

Таким чином, станом на 3 лютого 2009 року заборгованість Відповідача перед Позивачем за отримані будівельні матеріали складає 33 500 (тридцять три тисячі п’ятсот) грн. 00 коп.. Доказів погашення залишку боргу Відповідач суду не представив.

На основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення 33 500 (тридцять три тисячі п’ятсот) грн. 00 коп. заборгованості ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку ціни позову (а.с. 6-8) інфляційні за період з квітня 2008 року по вересень 2008 року включно склали 2 025 (дві тисячі двадцять п’ять) грн. 43 коп..

Згідно розрахунку ціни позову (а.с. 6-8) річні за період з 14 квітня 2008 року по 14 жовтня 2008 року включно склали 537 (п’ятсот тридцять сім) грн. 28 коп..

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків пов’язаних з інфляційним процесом в сумі 2 025 (дві тисячі двадцять п’ять) грн. 43 коп., та три проценти річних від простроченої суми в сумі 537 (п’ятсот тридцять сім) грн. 28 коп..

          Крім суми основного боргу, інфляційних та річних, в позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 2 118 (дві тисячі сто вісімнадцять) грн. 42 коп..

          При цьому Позивач вважає, що правовідносини, які існують між Позивачем та Відповідачем слід розглядати як договір (правочин) не зважаючи на те, що Позивач та Відповідач не укладали письмового договору.

Проте, в силу діючого законодавства, позивач може вимагати від відповідача сплати пені, лише за умови, коли це передбачено письмовим договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою.

Згідно частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України: правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України: правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недотриманням письмової форми, є нікчемним.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, нарахування пені (штрафних санкцій) за порушення зобов’язання (при забезпеченні виконання зобов’язання) можливе лише у разі наявності між сторонами письмового договору чи угоди (правочину) в якому обумовлено таке забезпечення виконання зобов’язання.

Враховуючи усе вищевказане та те, що сторони не укладали письмового договору (правочину), господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відповідача нарахованої пені в розмірі 2 118 (дві тисячі сто вісімнадцять) грн. 42 коп..

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з урахуванням часткової оплати Відповідачем суми заборгованості, яка б, у разі відсутності такої, була б стягнена з Відповідача).

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства –фірми «Спецрембуд», 33022, м. Рівне,                     вул. Олеко Дундича, 18, кв. 125, р/р 26002010137980 в ПЗРУ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 333603, код 21097570 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі», 07600, Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Чкалова, 135А, р/р № 26007651113563 КРД «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 322904, код 32925902 –33 500 (тридцять три тисячі п’ятсот) грн. 00 коп. боргу, 537 (п’ятсот тридцять сім) грн. 28 коп. річних, 2 025 (дві тисячі двадцять п’ять) грн. 43 коп. інфляційних, 380 (триста вісімдесят) грн. 97 коп. витрат по держмиту та 111 (сто одинадцять) грн. 79 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

          3. В задоволенні решти позову –відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.   

5. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі», 07600, Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Чкалова, 135А, р/р № 26007651113563 КРД «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 322904, код 32925902 довідку про повернення витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу, зайво сплачених по платіжному дорученню № 1255 від 8 травня 2008 року в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 35 коп.

Повний текст рішення оформлено та підписано  06.02.2009р.

   Суддя