Справа 22- 5447 -2006 р. Головуючий 1 інстанції Шавиріна Л.П.
Категорія 36 Доповідач Бабакова Г.А.
УХВАЛА
2 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області
у складі: головуючого Ювченко Л.П. суддів: Бабакової Г.А., Азевича В.Б. при секретарі Коваленко Т.В.,
розглянувши у судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Краснолиманського міськогосуду від 14 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Краснолиманської міської ради, Державного комунальногопідприємств "Житлово-експлуатаційна контора",
Краснолиманського МВ УМВС України в Донецькій області про визнання права на вселення та користування жилим приміщенням та права на реєстрацію в цьому приміщенні,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 та його предстаник ОСОБА_2 оскаржують в апеляційному порядку рішення Краснолиманського міського суду від 14 квітня 2000 року, яким відмовлено у задоволенні вказаного позову.
Апелянти посилаються на те, що , ухвалюючи рішення, суд неповно з"ясував обставини справи, дав неправильну оцінку встановленим та дослідженим доказам , неправильно застосував закон. Просять скасувати рішення, постановити нове рішення, яким задовольнити позов.
В засіданні апеляційного суду позивач наполягав на скарзі, його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з"явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, представники відповідачів просили рішення суду залишити без зміни.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з наступного.
Спірна двокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1 у 1965 році була надана як відомча квартира позивачеві на сім'ю із 4-х осіб. У 2000 році ця квартира передана в жилий фонд виконкому Краснолиманської міської ради і до теперішнього часу не приватизована.
У 1985 році позивач набув права власності на збудований ним жилий будинок , розташований у АДРЕСА_2 . Він вибув і виписався із спірної квартири на постійне місце проживання у збудований будинок, прописався і проживав в ньому з 1990 року до 16 березня 2005 року. В спірній квартирі залишався проживати його син ОСОБА_3, який 10 березня 2005 року помер. З сином до його смерті позивач не проживав, спільне господарство з ним не вів. Після смерті сина позивач розірвав шлюб з дружиною , яка проживає у збудованому будинку по АДРЕСА_2 , припинив свою реєстрацію в цьому будинку і став звертатися з заявами про визнання за ним права проживання в спірній квартирі. Суд дійшов висновку , що право користування спірною квартирою у позивача не виникло.
Апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд повно і правильно встановив обставини справи, дав правильну оцінку встановленим доказам, дотримався вимог матеріального та процесуального права.
Зокрема, суд обґрунтовано виходив з того , що позивач вибув і виписався із спірної квартири на постійне проживання у збудований ним жилий будинок за адресою АДРЕСА_2, в якому прописався, після чого у спірній квартирі постійно не проживав, спільного господарства з сином не вів, на момент смерті сина проживав і був зареєстрований у вказаному будинку , який належить йому на праві власності, право користування спірною квартирою не набув. Висновок суду відповідає фактичним обставинам у справі та вимогам ст. 65 ЖК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що збудований будинок по АДРЕСА_2 не є жилим, а є дачним будинком, який не придатний для постійного проживання , спростовуються свідоцтвом про право власності , згідно якому вказаний будинок є жилим будинком ( а.с. 10). Необгрунтовані і доводи про те , що суд неповно з"ясував обставини справи , дав неправильну оцінку встановленим обставинам.
Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам , вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст., ст. 307,308 ,314 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Краснолиманського міського суду від 14 квітня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.