Справа 22-5013-2006р. Головуючий 1 інстанції ХомченкоЛ.І.
Категорія 18 Доповідач Бабакова Г.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області
у складі: головуючого Ювченко Л.П. суддів: Бабакової Г.А., Азевича В.Б. при секретарі Коваленко Т.В.,
розглянувши у судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2на ухвалу Калінінського районного суду міста Донецька від
3 березня 2006 року у справі за заявою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про визнання неправомірною постанову правоохоронних органів від 4 квітня 2005року про об'єднання кримінальних справ в одне провадження та про компенсацію моральної шкоди ,
ВСТАНОВИВ:
Позивач та його представник ОСОБА_2 оскаржують в апеляційному порядку ухвалу Калінінського районного суду міста Донецька від 3 березня 2006 року , якою визнано неподаною та такою, що підлягає поверненню їх заява про визнання неправомірною постанову правоохоронних органів від 4 квітня 2006 року про об'єднання кримінальних справ в одне провадження та про компенсацію моральної шкоди.
Вони посилаються на те , що суд , постановляючи ухвалу , необгрунтовано керувався нормами ЦПК України замість КПК України , не врахував доповнення до заяви , яке подано після ухвали суду від 10 лютого 2006 року про залишення вказаної заяви без руху і надання строку для усунення недоліків, і в якому позивачі просять суд " підняти питання щодо порушення кримінальної справи про умисне і необгрунтоване притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та фальсифікацію матеріалів кримінальної справи № 12- 31594.05 р." Просили скасувати ухвалу суду, справу направити на новий розгляд.
У засідання апеляційного суду позивач не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Його представник ОСОБА_2 наполягав на задоволенні скарги.
Апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись до суду з вказаною заявою позивач та його представник просили суд визнати неправомірною постанову № 12- 31594 від 4 квітня 2005 року і компенсувати за рахунок держави заподіяний їм фізичну та моральну шкоду . Вони посилались на те, що ОСОБА_1 було заарештовано, його було піддано фізичному та психічному впливу з боку міліції. Після скарги до прокуратури його звільнено. Їм видано постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 18 лютого 2005 року і дві постанови про порушення кримінальних справ , які припинені. В даний час їм стало відомо , що правоохоронні органи приховують від них сфальсифіковану постанову від 4 квітня 2005 року про об'єднання кримінальних справ в одне провадження відносно ОСОБА_1 під номером 12-31594, яка використовується зацікавленими особами для посягання на їх права і свободу. Вказані вимоги заявлено з посиланням на ст., ст. 8, 55, 56 Конституції України , які передбачають принцип верховенства права в Україні, захист судом прав і свободи людини і громадянина та право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснені ними своїх повноважень.
Оскільки заявлено вимоги про компенсацію за рахунок держави завданої фізичної та моральної шкоди у зв"язку з незаконним затриманням та незаконними діями правоохоронних органів, суд дійшов правильного висновку про те, що питання про відповідність заяви вимогам закону слід вирішувати не за нормами КПК України. Порядок розгляду спору про відшкодування шкоди, заподіяної правоохоронними органами , регулюються нормами КАС України.
З врахування того , що в заяві немає посилання на норми закону крім Конституції України ,не вказано ,з кого слід стягнути компенсацію за заподіяну шкоду , не зазначено , в чому вона полягає і який її розмір, не вказано якими саме органами прийнято постанови , які вказані в заяві, суд обґрунтовано ухвалою від 10 лютого 2006 року залишив заяву без руху , надав позивачу строк для усунення недоліків до 1 березня 2006 року. Оскільки позивач та його представник не усунули вказані недоліки, суд обгрунтовано ухвалою від 3 березня 2006 року визнав заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню ,що відповідає вимогам ст., ст. 106,108 КАС України.
Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. 199 КАС України , апеляційний суд УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2відхилити.
Ухвалу Калінінського районного суду міста Донецька від 3 березня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.