Справа № 466/1998/14 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В.

Провадження № 22-ц/783/5283/14 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І,, Федоришина А.В.

за участю секретаря Іванової О.О.

з участю представників позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача за первісним позовом ОСОБА_7 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа: Публічне акціонерне товариство « УкрСиббанк» про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про поділ майна в частині виділення частки, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року позивач ОСОБА_7 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_8 третьої особи Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» про поділ майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1 просила виділити їй- ОСОБА_7 ? частину квартири по АДРЕСА_1 та відповідачу ОСОБА_8 ? частину квартири по АДРЕСА_1. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.12.2003 року до 04.10.2013 року. За час перебування в шлюбі з відповідачем було придбано за спільні кошти вищевказане майно. Оскільки спірна квартира являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а згоди на добровільний поділ спільного майна між нею та відповідачем не досягнуто, позивач звернулась до суду з даним позовом. 26.05.2014 року відповідачем ОСОБА_8 подано до суду зустрічний позов до ОСОБА_7 у якому просив виділити ОСОБА_7.у власність 113/500 ідеальних частки спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1. В зустрічному позові зазначав, що 03.05.2007 року він за згодою відповідачки уклав з акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту № 11150590000 на суму 48 750 дол. США, після чого за дані кошти придбав, згідно договору купівлі-продажу, спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 247 450 грн.- еквівалент 49 000 дол. США. Крім того, уклав із акціонерним комерційним інноваційним банком « УкрСиббанк» іпотечний договір, предметом, якого є спірна квартира. Вказаним іпотечним договором забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань за кредитним договором від 03.05. 2007 року. Вказує, що весь цей час, особисто без участі відповідачки, погашає вищезазначений кредит. Вважає, що для визначення частки відповідачки у спірному житлі, необхідно від суми вартості спірної квартири відняти суму, яку залишилось виплатити на момент розлучення по кредитному договору і поділити на 2 рівні частини, що в гривневому еквіваленті на момент покупки квартири становить 55 810 грн., або 113/500 ідеальних частки квартири.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2014 року в первісному позові ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третьої особи Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» про поділ майна подружжя та зустрічному позові ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про поділ майна в частині виділення частки- відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач за первісним позовом ОСОБА_7 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що відмовляючи в первісному та зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з того, що спільною сумісною власністю позивача та відповідача є виключно та частка квартири, кредит за яку був сплачений подружжям за час перебування в шлюбі, але з такими висновками не погоджується і вважає, що, оскільки право власності на спірну квартиру було набуто в період шлюбу за згодою ОСОБА_7 та в подальшому її було передано в заставу банку за згодою ОСОБА_7 , у зв'язку із укладенням відповідачем за згодою ОСОБА_7 кредитного договору і тому квартира відповідно до положень ст. 70 СК України являється спільною сумісною власністю. Посилання суду першої інстанції на те, що власністю сторін по справі являється виключно та частка квартири, за яку сплачений кредит є безпідставним та не грунтується на вимогах закону. Позивач не заперечує, щодо виплати відповідачу половини суми від сплаченого за кредитним договором після розірвання шлюбу. Також позивач зазначає, що висновки суду про те, що вимоги сторін по справі щодо поділу майна, а саме спірної квартири, є передчасними, а тому не підлягають задоволенню, є безпідставними та суперечать вимогам ст. 23 Закону України « Про іпотеку». Враховуючи вищенаведене, апелянт просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2014 року скасувати та постановити нове рішення, яким первісний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третьої особи Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про поділ майна подружжя задовольнити повністю, у зустрічному позові ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про поділ майна в частині виділення частки відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.

Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позовів суд першої інстанції мотивував свої висновки посиланням на те, що:

В судовому засіданні встановлено, що кредит отриманий на придбання квартири відповідачем не погашений, банк згоди на подальшу сплату кредиту колишнім подружжям не дав, зміни до кредитного договору від 03.05.2007 року сторонами не вносились. Разом з тим , на поділ майна подружжя та розмір часток кожного з них у спільному майні, впливає також стан погашення кредиту. Відповідно до вимог ст.57-59 ЦПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів щодо погашення кредиту за кошти сім»ї чи сплати відсотків чи тіла кредиту ним особисто, оскільки відповідно до довідки, виданої ПАТ «Укрсибанк» від 23.06.2014 року, платником платежів за кредитним договором за період з 03.05.2007 року по 23.06.2014 року виступив виключно відповідач. Оцінивши докази в їх сукупності, суд першої інстанції вважав, що вимоги позивача та відповідача щодо поділу майна подружжя, а саме спірної квартири є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність позовних вимог про поділ майна подружжя, і вважає, що такий висновок є помилковим, оскільки він суперечить вимогам ст.3 ЦПК України.

Згідно доказів, наявних у справі, спірна квартира була придбана сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі за рахунок кредитних коштів, отриманих по договору про надання споживчого кредиту № 11150590000 від 03 травня 2007 року, оформленому на ОСОБА_9, і під час розгляду справи судом, цієї обставини жодна із сторін не заперечила, що свідчить про те, що правовідносини за цим кредитним договором виникли в інтересах сім»ї.

Водночас, в договорі про надання споживчого кредиту № 11150590000 від 03 травня 2007 року не зазначено, що кредит видано позичальнику для придбання квартири, а в пункті 1.4 зазначено: цільове призначення ( мета) кредиту - кредит надається позичальнику для його собистих потреб, а саме : споживчі цілі. У зв»язку з наявністю вищезазначеної обставини у ОСОБА_9 (відповідача за первісним позовом), при погашенні залишку кредиту буде утруднена можливість доказувати, що цей кредит було отримано ним в інтересах сім»ї і витрачено також в інтересах сім»ї .

Обставини цієї справи свідчать також про те, що розмір часток чоловіка та дружини у спільному майні та спосіб його поділу залежать : від джерела та часу придбання майна, від стану погашення кредиту за придбане майно, від залишку непогашеного кредиту , від того, хто буде погашати залишок кредиту, від можливості поділу майна в натурі, а також від багатьох інших чинників, які лише в сукупності дозволяють визначити правильний порядок поділу майна подружжя.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 03.05.2007 року ( а.с. 4-5) спірна квартира була придбана за 247450 грн.

Згідно договору про надання споживчого кредиту № 11150590000 від 03 травня 2007 року ( а.с. 27-29) предметом договору були грошові кошти в сумі 48750 доларів США, що дорівнює еквіваленту 246187,50 грн.

Згідно довідки ЛРУ АТ « Укрсибанк» від 23.06.2014 року № 54-4-21/1099 (а.с. 86) за період з 03.05.07 року по 03.10.13 року ОСОБА_9 сплачено основний борг в сумі 21852,98 доларів США, за період з 04.10.13 р по 23.06.14 року сплачено основний борг в сумі 111,89 доларів США , а залишок заборгованості по даному кредиту станом на 23 червня 2014 року становить 26785,13 доларів США.

Отже, залишок заборгованості за кредитом є ще одним чинником, який впливає на спосіб поділу спільного майна подружжя. У пунктах 23-24 постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 р. № 11 роз'яснено, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

ПАТ»Укрсиббанк» ( третя особа), покликаючись на ст.520 ЦК України, згідно якої боржник у зобов»язанні може бути замінений іншою особою ( переведення боргу) лише за згодою кредитора , не надало згоди на заміну боржника - ОСОБА_8 іншою особою (а.с. 76-79) і не надало згоди на розподіл заборгованості за кредитом між двома боржниками - колишніми чоловіком та дружиною.

Враховуючи обставини даної справи в їх об»єктивній сукупності, колегія суддів вважає, що при поділі між подружжям спірної квартири, кредит за яку виплачений частково, правильним буде рішення , згідно з яким поділу підлягає лише та частина квартири, кредит за яку вже виплачений. Саме ця частина квартири і буде спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу.

Колегія суддів вважає, що сума спільного вкладу подружжя для придбання спірної квартири за час перебування зареєстрованому шлюбі подружжям становить 111620,55 грн (247450 грн/ціна квартири/ мінус 246187,50 грн/ сума кредиту/ = 1262,50 грн / грошові кошти наявні на час отримання кредиту/; 110357,55 грн /сума кредитних коштів сплачених за період з 03.05. 07 року по 03.10.13 року в гривневому еквіваленті/ плюс 1262,50 грн = 111620,55 грн), а сума вкладу позивача ОСОБА_7 становить 55810,27 грн (111620,55 грн : 2 = 55810,27 грн.)

Таким чином, питома вага вкладу позивача ОСОБА_7 в придбання спірної квартири становить 0,2255 ( 55810,55 грн : 247450 грн= 0,2255) або 113/500 часток.

Зважаючи на те, що в договорі споживчого кредиту зазначено, що кредит отримано для особистих потреб позичальника ОСОБА_8, то відповідно і подальша сплата кредиту покладається на нього. Враховуючи те, що банк не погоджується на заміну боржника, та крім цього позивач ОСОБА_7 не зверталася ні до відповідача ОСОБА_8, ні до банку з ініціативою переведення на неї прав боржника, а твердження позивача ОСОБА_7 в апеляційній скарзі про те, що вона не заперечує, щодо виплати відповідачу половини суми від сплаченого за кредитним договором після розірвання шлюбу, не дають підстав, для визнання спільним майном подружжя залишку заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що тому хто продовжуватиме сплачувати кредит, і повинно належати право власності на решту квартири.

Оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному , об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи роз»яснення, наведені у пунктах 23-25 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року « Про практику застосува