ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року м. Львів Справа № 9104/98279/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Проців Г.М., Шеремети Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 30 березня 2012 року по справі № 2а-534/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області, в якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення розміру його пенсії, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з врахуванням північної надбавки та районного коефіцієнта за роботу в районах Крайньої Півночі, середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу за період роботи з 11 червня 1999 року по 30 квітня 2002 року, з 17 березня 2003 року по 16 грудня 2007 року, з 25 січня 2008 року по 18 грудня 2008 року, з 13 лютого 2009 року по 05 жовтня 2010 року, а також зарахувати до страхового стажу як повний місяць роботи неповний місяць роботи у жовтні 2010 року починаючи з 18 вересня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 13 лютого 1997 року по 05 жовтня 2010 року він працював у районах Крайньої Півночі і його заробіток обчислювався з урахуванням північної надбавки та районного коефіцієнта за роботу в таких районах та має право на врахування північної надбавки та районного коефіцієнта при обчисленні його пенсії за законодавством України відповідно до положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Також вказував, що при визначенні розміру його пенсії відповідачем безпідставно не враховано періоди його роботи вахтовим методом, які підтверджуються записами у його трудовій книжці, а також помилково не зараховано до страхового стажу як повний місяць роботи неповний місяць його роботи в жовтні 2010 року.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 30 березня 2012 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги заявлені в межах строку звернення до суду, однак, задоволенню не підлягають, оскільки позивач не проживає в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, по місцю його проживання районні коефіцієнти, в тому числі північні надбавки, не встановлено, тому при призначенні пенсії відповідачем правомірно врахована фактична заробітна плата, обчислена без застосування районного коефіцієнта та північної надбавки, а також зараховано стаж його роботи за даними трудової книжки і довідок про зарплату.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спірні правовідносини у цій справі є триваючими, тобто такими, що пов`язані із періодичною можливою недоплатою пенсії позивачу.

З позовною заявою позивач звернувся до суду лише 25 жовтня 2011 року, тобто позовні вимоги за період до 24 квітня 2011 року заявлені після спливу шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені позивачем обставини щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду не дають підстав для висновку про те, що він пропущений з поважних причин.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Отже, встановивши, що позовна заява в частині позовних вимог за період до 24 квітня 2011 року подана до суду після спливу шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та без викладу обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, суд першої інстанції повинен був залишити вказаний позов в цій частині без розгляду, а не розглядати його по суті заявлених вимог.

Що стосується позовних вимог, заявлених в межах шестимісячного строку звернення до суду, то слід зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 18 вересня 2010 року позивачу призначено пенсію за віком по Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383.

На звернення позивача до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про перерахунок його пенсії, останнє повідомило, що розрахунок його пенсії проведено із заробітної плати без врахування районного коефіцієнта та північної надбавки, так як позивач виїхав за межі районів Крайньої Півночі та прирівняних до них районів, а тому підстав для зарахування до заробітної плати районних коефіцієнтів та північних надбавок за період з 13 лютого 1997 року по 05 жовтня 2010 року немає. Також зазначено про неврахування при визначенні розміру пенсії стажу і заробітної плати позивача за окремі місяці 2006-2010 років, так як згідно з довідками про заробітну плату у них відсутнє нарахування заробітної плати.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Також вказаним пунктом передбачено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1січня 1991 року.

Відповідно до пункту 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 р. «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та підпункту «а» пункту 43 Інструкції про прядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати та Президії ВЦСПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28, кожен рік роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, з 01 березня 1960 року зараховується за один рік та шість місяців.

Згідно з абзацами 2 та 3 пункту 5 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в дію цієї Угоди. Обчислення пенсій здійснюється виходячи із заробітної плати (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Відповідно до абзаців 2 та 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.

Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Згідно з частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

З огляду на викладене, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, а стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Як видно з трудової книжки та архівних довідок, позивач працював в Російській Федерації по вахтовому методу роботи з 11 червня 1999 року по 30 квітня 2002 року, з 17 березня 2003 року по 16 грудня 2007 року, з 25 січня 2008 року по 18 грудня 2008 року, з 13 лютого 2009 року по 05 жовтня 2010 року.

Згідно з статтею 104 Трудового кодексу Російської Федерації якщо за умовами виробництва (роботи) у приватного підприємця, в підприємства в цілому чи при виконанні окремих видів робіт не може бути збережена встановлена для даної категорії працівників щоденна чи щотижнева тривалість робочого часу, допускається введення підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за звітний період (місяць, квартал і інші періоди) не перевищували нормального числа робочих годин. Звітний період не може перевищувати одного року.

Відповідно до статті 300 Трудового кодексу Російської Федерації при вахтовому методі роботи встановлюється підсумований облік робочого часу за місяць, квартал чи інший триваліший період, але не більше одного року. Підсумований період охоплює весь робочий час, час в дорозі до місця знаходження роботодавця або від пункту збору до місця виконання роботи і назад, а також час відпочинку, що припадає на даний календарний проміжок часу. Роботодавець зобов'язаний вести облік робочого часу і часу відпочинку кожного працівника, працюючого вахтовим методом, по місяцях і за весь обліковий період.

З огляду на викладене, вказані вище періоди роботи позивача за вахтовим методом підлягають підсумованому обліку, що слід врахувати при обчисленні його пенсії.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Виплати, що враховуються в заробітну плату застрахованої особи для обчислення пенсії, передбачені статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, відповідно до пунктів 1 і 2 цієї статті до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхових внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначеної відповідно до закону;

суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Таким чином, на законодавчому рівні встановлено загальну максимальну величину заробітної плати, яка враховується в цілях обчислення пенсії, проте норми наведеного вище Закону не містять жодних приписів щодо виключення з розміру заробітної плати районних коефіцієнтів чи північних надбавок.

В матеріалах справи містяться довідки про заробітну плату позивача з урахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки, в яких зазначено, що з усіх сум були сплачені внески до Пенсійного фонду Російської Федерації.

Оскільки підприємства, в яких позивач працював за 1997-2010 роках сплачувало належні страхові внески із сум виплачуваної позивачу зарплати, включаючи північну надбавку та районний коефіцієнт, то їх суми слід враховувати в складі заробітку, на підставі якого обчислена пенсія, а тому відмова відповідача в перерахунку призначеної пенсії є протиправною.

Що стосується вимоги позивача про врахування при визначенні пенсії страхового стажу за жовтень 2010 року як повного місяця страхового стажу, то на думку суду апеляційної інстанції, така підлягає задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як видно з довідки про заробітну плату від 06 жовтня 2010 року № 222, виданої ТзОВ «Електро-Монтаж-Автоматика», за жовтень 2010 року позивачу було нараховано 159647.40 рублів, з яких підприємством здійснено відрахування в Пенсійний Фонд Росії. Вказана сума значно перевищує отриману ним заробітну плату за попередні відпрацьовані повні місяці робити, а відтак, сума сплачених за цей місяць страхових внесків є більшою за мінімальний страховий внесок, що в свою чергу дає підстави для висновку, що неповний місяць роботи позивача в жовтні 2010 року підлягає зарахуванню до страхового стажу як повний місяць.

Оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 30 березня 2012 року по справі № 2а-534/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії задовольнити частково.

Адміністративний позов про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період до 24 квітня 2011 року залишити без розгляду.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком починаючи з 25 квітня 2011 року виходячи із розміру заробітної плати за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, що включає районний коефіцієнт та північну надбавку, з врахуванням при обчисленні пенсії середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу за періоди роботи по вахтовому методу з 11 червня 1999 року по 30 квітня 2002 року, з 17 березня 2003 року по 16 грудня 2007 року, з 25 січня 2008 року по 18 грудня 2008 року, з 13 лютого 2009 року по 05 жовтня 2010 року, а також зарахувати до страхового стажу як повний місяць неповний місяць роботи ОСОБА_1 в жовтні 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2014 року.