АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7325/14 Справа № 2-2293/11 Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т.В. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Дерев`янка О.Г., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Бойко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Дніпропетровська міська рада, комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

05 липня 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, за яким уточнивши позовні вимоги просила визнати 39/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, яке складається з: житлового будинку літ.Б-1 квартира №4, до складу якої входять кухня, площею 6,5 кв.м., жилої кімнати, площею 7,3 кв.м., жилої кімнати площею 6,9 кв.м., жилої кімнати площею 11,2 кв.м.; житлового будинку літ.В-1 квартири №5,6, які складаються з тамбура, площею 1,7 кв.м., кухні, площею 9,2 кв.м., житлової кімнати площею 11,4 кв.м, коридору площею 3,1 кв.м.; житлового будинку літ.Ж-1 квартира №7, яка складається з кухні площею 6 кв.м., жилої кімнати площею 14,5 кв.м., жилої кімнати площею 8,1 кв.м спадковою масою; визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом від 16.11.2007 року, складеним ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року на нерухоме майно, зазначене вище. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що проживає в квартирах №№4,5,6,7 розташованих в житлових будинках літ.Б-1, В-1, Ж-1 по АДРЕСА_3. Поруч з її будинком мешкає ОСОБА_6, який проживає в квартирі АДРЕСА_4. 17 березня 2009 року вона звернулась на ім'я голови Дніпропетровської міської ради ОСОБА_11 про привласнення адреси її місця фактичного проживання. Розпорядженням Дніпропетровської міської ради №822-р від 27.08.2009 року житловим будинкам, розташованим за адресою: АДРЕСА_3 присвоєно адресу: АДРЕСА_3. В зв'язку з цим, було проведено технічну інвентаризацію домоволодіння та визначено вартість майна в розмірі 63 358 грн. Відповідно технічного висновку, квартири №№4,5,6,7 розташовані в житлових будинках літ.Б-1, В-1, Ж-1 по АДРЕСА_3 відповідають технічним нормам і правилам. Житловий будинок літ.В-1 з квартирами №5,6 був придбаний 30.03.1949 року її прабабусею ОСОБА_12, квартира №7 була придбана її дідусем ОСОБА_13 06.09.1977 року, однак в законному порядку оформлена не була. Вказана квартира була придбана в шлюбі з ОСОБА_10 за спільні кошти. ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_12 померла і квартири №5,6 відійшли в користування її діда та бабусі ОСОБА_13 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер ОСОБА_13, в квартирах №№5,6,7 залишилась мешкати бабуся ОСОБА_10 Житловий будинок літ.Ж-1 з квартирою №4 був побудований в 1977 році її дідусем і бабусею в період їх спільного сімейного життя. В цьому будинку мешкали вона та її батьки - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 Вважає, що після смерті дідуся, її батько ОСОБА_15 фактично прийняв будівельні матеріали, з яких побудовані самовільно житлові будинки. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла її мати ОСОБА_14, а ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер батько ОСОБА_15 Тому, вважає, що вона та її бабуся ОСОБА_10 вступили в управління спадковим майном - будівельними матеріалами, з яких побудовані квартири №№4,5,6,7 в житлових будинках №Б-1, №В-1, №Ж-1. ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла її бабуся ОСОБА_10, яка заповіла їй усе нерухоме майно. В спірних квартирах разом з нею мешкають її брати - ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також співвласники ОСОБА_6 та ОСОБА_7, при цьому всі ці особи, окрім ОСОБА_2 не заперечують проти визнання за нею права власності на нерухоме майно.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2012 року ухвалено: позовні вимоги ОСОБА_4 - задовольнити; визнати 39/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, яке складається з: житлового будинку літ.Б-1 квартира №4, до складу якої входять кухня, площею 6,5 кв.м., жила кімната, площею 7,3 кв.м., жила кімната площею 6,9 кв.м., жила кімната площею 11,2 кв.м.; житлового будинку літ.В-1 квартири №5,6, які складаються з тамбура, площею 1,7 кв.м., кухні, площею 9,2 кв.м., житлової кімнати площею 11,4 кв.м., коридору площею 3,1 кв.м.; житлового будинку літ.Ж-1 квартира №7, яка складається з кухні площею 6 кв.м., жилої кімнати площею 14,5 кв.м., жилої кімнати площею 8,1 кв.м. спадковою масою ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом від 16.11.2007 року, складеним ОСОБА_16, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року на 39/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, яке складається з: житлового будинку літ.Б-1 квартира №4, до складу якої входять кухня, площею 6,5 кв.м., жила кімната, площею 7,3 кв.м., жила кімната площею 6,9 кв.м., жила кімната площею 11,2 кв.м.; житлового будинку літ.В-1 квартири №5,6, які складаються з тамбура, площею 1,7 кв.м., кухні, площею 9,2 кв.м., житлової кімнати площею 11,4 кв.м., коридору площею 3,1 кв.м.; житлового будинку літ.Ж-1 квартира №7, яка складається з кухні площею 6 кв.м., жилої кімнати площею 14,5 кв.м., жилої кімнати площею 8,1 кв.м; судовий збір не відшкодовувати.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно довідки КП "ДМБТІ" ДОР від 25.12.2008 року за №16941 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_6 Згідно договору купівлі-продажу від 30.03.1949 року, ОСОБА_12 придбала у ОСОБА_17 житловий будинок, флігель, який складається з однієї кімнати, коридору та підвалу на городі, а також садибу, приналежний їй город площею 6,25м з фруктовими деревами у кількості 6 шт., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно договору від 06.09.1977 року, ОСОБА_13 придбав у ОСОБА_18 будинок, який складається з кімнати, кухні, спальні, коридору, сараю, розташованій на земельній ділянці площею 0,02 га за адресою: АДРЕСА_1. Згідно заповіту, складеного 16.11.2007 року ОСОБА_16, остання заповіла ОСОБА_4 усе належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов'язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть їй на день смерті, а також належний їй житловий будинок №18 з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У відповідності до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1, ОСОБА_13 є сином ОСОБА_19 та ОСОБА_12 Відповідно до свідоцтва про одруження, 13.06.1955 року ОСОБА_13 та ОСОБА_20 уклали шлюб, після чого ОСОБА_20 змінила прізвище на "ОСОБА_13". ІНФОРМАЦІЯ_7 року померла ОСОБА_12, про що видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2. У відповідності до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3, ОСОБА_15 є сином ОСОБА_13 та ОСОБА_10 04.01.1980 року ОСОБА_15 уклав шлюб з ОСОБА_21, після чого остання змінила прізвище на "ОСОБА_13". ІНФОРМАЦІЯ_9 року народилась ОСОБА_4, батьками якої є ОСОБА_15, ОСОБА_14 29 квітня 1993 року помер ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер ОСОБА_15, а ІНФОРМАЦІЯ_8 року померла ОСОБА_14 27.12.1997 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_22 Відповідно паспортних даних ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2, остання з 12.10.1979 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4, ОСОБА_16 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Відповідно довідки квартального комітету №8, ОСОБА_16 проживала з 1953 року по день смерті по АДРЕСА_4. За цією ж адресою мешкала її онука ОСОБА_4 (з 1980 року по день смерті ОСОБА_16.) У відповідності до розпорядження Дніпропетровського міського голови за №822-р від 27.08.2009 року, житловим будинкам по АДРЕСА_4 присвоєно адресу АДРЕСА_3. Вказане розпорядження містить застереження, що присвоєння адреси не підтверджує право власності на нерухоме майно та право на земельну ділянку. Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний житловий будинок) по АДРЕСА_3, виготовлений КП "ДМБТІ" ДОР станом на 04.09.2009 року, самовільно побудовано житловий будинок літ.В-1, житловий будинок літ.Ж-1, сараї літ. літ. А, а, сарай літ.З, сарай літ.М, альтанка літ.Р, тамбур літ.в-1, прибудова літ.в1-1, прибудова літ.ж1-1. Відповідно характеристики технічного паспорту, домоволодіння по АДРЕСА_3 складається з житлового будинку літ.Б-1, збудований в 1936 році, житлової прибудови літ.Б1-1, збудованої в 1936 році, прибудови літ.б1-1, збудованої в 1936 році, прибудови літ.б2-1, збудованої в 1936 році, житлового будинку літ.В-1, збудованого в 1953 році, прибудови літ.в-1, збудованої в 1953 році, прибудови в1-1, збудованої в 1975 році, житлового будинку літ.Ж-1, збудованого в 1955 році, прибудови літ.ж1-1, збудованої в 1955 році, сараю літ. Г, збудованого в 1979 році, сараю літ. г, збудованого в 1979 році, літньої кухні літ.Д, збудованої в 1959 році, сараю літ. К, збудований в 1959 році, сараю літ.И, збудованого 1959 році, сараю літ.Ф, збудованого 1939 році, алтанки літ.Р, збудованої 1959 році, сараю літ. М, збудованого1959 році, сараю літ.Й, збудованого 1959 році, літнього душу літ.Ю, збудованого 1959 році, сараю літ.З, збудованого 1959 році, літнього душу літ.С, збудованого 1959 році, вбиральні літ. АА, збудованої 1959 році, вбиральні літ. ББ, збудованої 1959 році, вбиральні літ.Т, збудованої 1959 році, сараю літ.А, збудованого 1917 році, сараю літ.а, збудованого 1917 року, навісу літ.Я, збудованого 1953 року, огорожі, сходів, тротуарів, доріжок та майданчиків, хвірток, а всього на загальну вартість 246999 грн., інвентаризаційна вартість 98945 грн. Згідно технічного висновку про стан житлових конструкцій кв.№4, житлового будинку літ.Б-1, кв.№5,6 житлового будинку літ.В-1, кв.№7 житлового будинку літ.Ж-1 по АДРЕСА_3, який виготовлений 01.03.2010 року ТОВ "Промтехстальпроект" /державна ліцензія АВ №051902, видана 21.04.2006 року, дійсна до 21.04.2011 року/, будівельні конструкції кв.№4 житлового будинку літ.Б-1, кв.5,6 житлового будинку літ.В-1 і кв.7 житлового будинку літ.Ж-1 на момент обстеження знаходяться в задовільному стані і відповідають вимогам і правилам того часу, діючому законодавству на момент будівництва, а також придатні для подальшої експлуатації. Відповідно договору дарування від 10.07.2002 року, ОСОБА_23 подарував ОСОБА_24 61/100 домоволодіння АДРЕСА_3, яке складається з житлового будинку літ.Б-1, сараїв літ.літ.К, И, Ф, вбиральні літ.Т, Ш, Щ, Я, П, сараю літ.Г, літньої кухні літ.Д, огорожі 1-5, штаху. За заявою власника відчужується у житловому будинку літ.Б-1 квартира 3 житловою площею 29,1 кв.м., яка складається з 3-1 кухні, 3-2, 3-7, 3-8 - коридорів, 3-3, 3-6 житлових кімнат, літ.К, И, Ф - сараїв, літ.П - вбиральні, літ.С душ, літ.Д - літня кухня, хвіртка №4, що згідно проведеного розрахунку складає 61/100 частини домоволодіння. Згідно акту МБТІ від 22.09.1992 року, житловий будинок літ.В-1 по АДРЕСА_3 в м. Дніпропетровську належить ОСОБА_25 та ОСОБА_26 Право власності визнано рішенням суду від 21.05.1992 року. Відповідно довідки квартального комітету №8, ОСОБА_16 з 1953 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року проживала по АДРЕСА_4. Згідно заяви від 03.02.2009 року, завіреної квартальним комітетом №8, ОСОБА_16 не заперечує проти визнання права власності на квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 Відповідно платіжних повідомлень, страхових сертифікатів та договорів страхування, ОСОБА_15 здійснював з 1978 року страхування нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4. Згідно листа ДП "Центр державного земельного кадастру" від 21.06.2011 року, відомості про реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_3 в м. Дніпропетровську відсутні. Відповідно до довідки КП ДМБТІ №2857 від 11.03.2011 року за адресою: м. Дніпропетровськ АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 01.12.1984 року 7-ою ДДНК за реєстром №2-7575 зареєстровано 61/100 частка, реєстрація права власності на 39/100 часток не проводився.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що правомірність набуття у власність 39/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_16 доведена повністю, не оскаржена та визнана сторонами, а тому суд доходить думки про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання цієї частки майна спадковим майном ОСОБА_16 Судом встановлено, що ОСОБА_4 є правонаступником ОСОБА_27, при цьому вказане право спадкодавця виникло з правочинів, вчинених 30.03.1949 року та 06.09.1977 року та пов'язане з самочинним будівництвом та переобладнанням придбаного майна. Оскільки на момент укладення вказаних правочинів право власності на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомості презумувалось, то суд вважає, що спадкодавцем правомірно було переобладнано об'єкти нерухомості та здійснено самочинне будівництво, оскільки вказані дії вчиненні у відповідності до вимог і правил того часу, діючому законодавству на момент будівництва, ці будівлі знаходяться у задовільному стані та придатні для подальшої експлуатації. Разом з тим, судом не встановлено факту порушення позивачем (як правонаступником) прав третіх осіб, пов'язаного з самочинним будівництвом на земельній ділянці по АДРЕСА_3 в м. Дніпропетровську. Враховуючи, викладене, приймаючи до уваги, що позивач є спадкоємцем за заповітом, після померлої ОСОБА_16, фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала з нею до дня її смерті і продовжує проживати в вищезазначеній частині будинку, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на 39/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом померлої ОСОБА_16

Але з висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи; недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; суд неправильно застосував норми матеріального права; неповно суд з'ясував обставини, що мають значення для справи.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначеним вимогам ухвалене судом рішення не відповідає.

Суд узагалі належним чином не з'ясував характер та суть заявлених вимог, норми права, якими вони регулюються; не зазначив, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги; не дав належної правової оцінки зібраним доказам.

Не ґрунтуються на вимогах закону висновки суду щодо задоволення позовних вимог.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.

Спірні правовідносини виникли щодо права на спадкування за заповітом щодо спадкового майна, на яке претендує позивач.

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що 39/100 частин спірного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 згідно довідки комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 8277 від 09.07.2009 року станом на 08.07.2009 рік на праві власності не зареєстровано (а.с.93).

Ця обставина судом першої інстанції до уваги не прийнята і суд безпідставно встановив, що 39/100 частини спірного житлового будинку належить на праві власності спадкодавцю ОСОБА_16, однак підтверджуючих цей факт документів в матеріалах справи не має.

Судом першої інстанції встановлено, що право спадкодавця виникло з правочинів, вчинених 30.03.1949 року та 06.09.1977 року та пов'язане з самочинним будівництвом та переобладнанням придбаного майна.

Однак ці обставини не підтверджені матеріалами справи, оскільки договір від 30.03.1949 року (а.с.23) щодо купівлі ОСОБА_12 флігеля у будинку АДРЕСА_2 складений у простій письмовій формі, нотаріально не посвідчений, тобто не може бути визнаний правочином, який спрямований на реальне настання правових наслідків та крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що цей договір має відношення до спірного будинку, який розташований за іншою адресою. Договір від 06.09.1977 року щодо купівлі ОСОБА_13 квартири АДРЕСА_1 та розписка про отримання грошей за хату продавцем (а.с.24,25) також не свідчать про укладення правочину щодо придбання нерухомості, оскільки ця угода не оформлена відповідно до діючого на той час законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом придбаним не в передбачений законом спосіб та в подальшому самовільно переобладнано, та яке не було прийнято в експлуатацію і зареєстровано у відповідності до закону.

У зв'язку з чим позивач у позовній заяві правильно зазначала, що після смерті прабабусі, дідуся, бабусі їх спадкоємці, як користувачі фактично прийняли в порядку спадкування будівельні матеріали, з яких побудовані самовільно житлові будинки, однак суд першої інстанції на це не звернув увагу.

Теж саме стосується і спадкодавця ОСОБА_16, яка залишила заповіт на ім'я позивача 16.11.2007 року, посвідчений державним нотаріусом Сьомої ДДНК і зареєстрований в реєстрі за № 2-5418 (а.с.38) та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.51).

Вирішуючи питання про право на спадкування, суд всупереч вимогам закону не встановлював обставини звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, коло спадкоємців та можливість вирішення цього питання в судовому порядку.

Спірні правовідносини виникли щодо визнання права власності у порядку спадкування за заповітом і регулюються діючим ЦК України в редакції 2003 року на час відкриття спадщини.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Згідно вимог частин 1,2 статті 1223 ЦК України, - право на спадкування мають особи, визначені в заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно технічного паспорту домоволодіння по АДРЕСА_3 КП «ДМБТІ» виготовленого станом на 04.09.2009 року (а.с.54-60) спірні будівлі збудовані у період з 1936 року по 1975 рік та є самовільними.

Відповідно до ЦК УРСР 1963 року, та за правилами ст. 105 цього Кодексу, - громадянин, який збудував жилий будинок, здійснив його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо). Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Одержані при знесенні жилого будинку або частини його, господарських і побутових будівель та споруд будівельні матеріали залишаються у власності громадянина, який провадив самовільне будівництво.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК України) до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Право власності на спірний житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами не зареєстровано в установленому законом порядку за спадкодавцем, не має відомостей про те, що це нерухоме майно введено в експлуатацію, тому зазначена нерухомість не може бути об'єктом права власності в порядку спадкування.

Таким чином, не має підстав для визнання права власності за позивачем на 39/100 частин спірного будинку, який не є спадковим майном, оскільки не зареєстровано право власності на цей будинок у встановленому порядку на час звернення до суду і не належало на праві власності спадкодавцю ОСОБА_16 або іншій особі.

З огляду на обставини справи та керуючись нормами закону, які регулюють спірні правовідносини, судова колегія дійшла висновку, що не має правових підстав для задоволення позову, тому необхідно відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки прохання апелянта про залишення позову без розгляду не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на це, з урахуванням відмови у задоволенні позову, понесені судові витрати позивачу не компенсуються.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2012 року -скасувати з ухваленням нового рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Дніпропетровська міська рада, комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності в порядку спадкування.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Черненкова Л.А.

Судді Петешенкова М.Ю.