11-кп/775/408/2014(м)
265/4066/14-к
Головуючий в1-й інстанції: Костромітіна О.О.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Гєрцика Р.В.
суддів Сєдиха А.В., Шигірта Ф.С.
секретаря Чепіги Н.В.
за участю прокурора Заіки О.В.
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області у м.Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 серпня 2014 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Маріуполя Донецької області, громадянина України, не судимого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням (іспитовим строком три роки), з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави в особі Маріупольської міської ради 1978,38 грн. на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3
Вирішено питання про речові докази.
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що 01 травня 2014 року, приблизно о 02 годині 50 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні кав'ярні «Чайка» по бул.Комсомольському,40А в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно завдав удар ножем в область черевної порожнини раніше незнайомому ОСОБА_3, в результаті чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення живота з ушкодженням великого сальника, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя на момент їх спричинення.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Донецької області, не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеності винуватості обвинуваченого та кваліфікації його дій, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Посилається на те, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_2, належним чином не врахував тяжкість та самі обставини вчиненого останнім кримінального правопорушення, обставини, що обтяжують покарання, а саме те, що ОСОБА_2 вчинив дане правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, діючи зухвало у присутності громадян, не має стійких соціальних зв'язків, за місцем мешкання характеризується негативно. А тому вважає призначене обвинуваченому покарання м'яким, а звільнення його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України взагалі безпідставним. Просить ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді шести років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, прокурора на підтримання апеляційної скарги, думку обвинуваченого, який вважав судове рішення законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу прокурора такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Свої висновки про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував наявними в провадженні доказами, з урахуванням цього встановив фактичні обставини правопорушення і відповідно кваліфікував його дії за ч.1 ст.121 КК України.
Зазначені докази і висновки суду щодо юридичної оцінки дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оскаржуються і під сумнів не ставляться, у зв'язку з чим у відповідності зі ст.404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про необґрунтоване застосування до обвинуваченого вимог ст.75 КК України, то колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу.
Ухвалюючи судове рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, суд першої інстанції послався на повне визнання останнім своєї винуватості, щире каяття, його задовільну процесуальну поведінку та думку потерпілого з цього приводу. Зазначені обставини були визнані судом як обставини, що пом'якшують покарання, та на переконання суду свідчили про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Але з таким висновком не можна погодитися, так як він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, встановлених ст.ст.50,65,75 КК України.
Відповідно до розуміння правової природи та значення поняття щирого каяття, як обставини, що впливає на призначення покарання, передбаченої ст.66 КК України, правових позицій, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире каяття є сукупністю невід'ємних одне від одного складових, що характеризують об'єктивне ставлення винуватої особи до вчиненого злочину і полягають у повному визнанні своєї провини у вчиненні злочину, висловлюванні жалю з цього приводу та бажання виправити ситуацію, що склалася, а так саме й готовність нести відповідальність. Тобто, всі ці фактори правової поведінки обвинуваченого є невід'ємними складовими щирого каяття.
Однак матеріали провадження, на які послався суд у вироку не містять будь-яких об'єктивних даних на підтвердження цього, окрім фактичного озвучення такої позиції з боку обвинуваченого в судовому засіданні. Що стосується процесуальної поведінки обвинуваченого, то ця обставина обумовлена правовими нормами, що регламентують відповідну поведінку будь-якої особи у даних суспільно-правових відносинах, та ніяким чином не пов'язана з самим злочином та його наслідками. Що до ставлення потерпілого до цього питання, то вимоги останнього фактично з цього приводу не були категоричними та не містили даних про реальне каяття обвинуваченого.
А тому зазначені обставини не можна визнати такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину.
Крім того, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від покарання на підставі ст.75 КК України, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані щодо особи обвинуваченого, обставини, що обтяжують покарання, належним чином не мотивувавши його в цій частині.
Як вбачається з матеріалів провадження та встановлено судом у вироку, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким злочином, в силу ст.12 КК України, який зазіхає на основні конституційні права громадян, у стані алкогольного сп'яніння, діючи зухвало, з незначного приводу, в громадському місці. Сам він не має стійких соціальних зв'язків, суспільно - корисливою діяльністю не займається, за місцем мешкання характеризується негативно. Зазначені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого ОСОБА_2
За таких обставин висновки суду про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 без відбування покарання та звільнення його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає зазначеним вимогам закону.
Що стосується фактично призначеного судом покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі на строк 5 років, то воно відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень. Підстав для його посилення, як на це вказує прокурор в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
У зв'язку з викладеним, на підставі ст..420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 скасувати в частині призначеного йому покарання та ухвалити свій вирок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,407,409,413,418,420 КПК України, колегія суддів,-
ЗАСУДИЛА:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 серпня 2014 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відраховувати з моменту взяття під варту.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Колегія суддів Апеляційного суду
Донецької області