Справа №592/2018/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Фоменко І. М.

Номер провадження 22-ц/788/1892/14 Суддя-доповідач - Бойко В. Б.

Категорія - 43

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Семеній Л. І. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання -

Кияненко Н.М.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 вересня 2014 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права користування квартирою та вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право користування та вселено в квартиру АДРЕСА_1.

Вирішено питання судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічну позовну заяву, визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням.

Вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що шлюб між сторонами розірвано в судовому порядку 22.01.2014 року, а отже ОСОБА_5, на даний час, не є членом його сім'ї, її проживання в спірній квартирі обмежать його права, як власника квартири.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається із матеріалів справи, з 29 квітня 1993 року ОСОБА_5 перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_6

У 2003 році ОСОБА_4 було надано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

В даній квартирі з 25.06.2003 року по 07.06.2006 року були зареєстровані: власник квартири - ОСОБА_7, його дружина - ОСОБА_5, донька - ОСОБА_6, тесть - ОСОБА_8 та теща - ОСОБА_9 ( а.с. 9 ).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 08 серпня 2006 року, виданого ВКФ « Побутсервіс » ТОВ, спірна квартира була приватизована одноособово ОСОБА_4 ( а.с. 31 ).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2014 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами було розірвано ( а.с. 30 ).

З матеріалів справи вбачається, що у 2006 році ОСОБА_5 була знята з реєстрації в спірній квартирі, однак продовжувала постійно проживати в ній до листопада 2013 року.

Дані обставини не заперечуються ОСОБА_4

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічної позовної заяви, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_5 вселилась та проживала в спірному житловому приміщенні як член сім'ї власника, припинення з ним сімейних відносин не позбавляє користуватись займаним приміщенням, оскільки відповідно до ст. 156 ЖК України, ОСОБА_5 набула право користування спірною квартирою.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, так як він є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

У відповідності до ст. 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Частиною 2 статті 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В п. 15) постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя » роз'яснено, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Згідно з ч. 6 ст. 29 ЦК України, фізична особа може мати кілька місць проживання.

Таким чином, з викладеного слідує, що особи, які вселились та проживали в житловому приміщенні, як члени сім'ї власника, навіть після припинення сімейних відносин з останнім, мають право користуватись цим житлом.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, з приводу того, що вселення ОСОБА_5 в спірне житлове приміщення, суттєво обмежить його права, як власника квартири, є необґрунтованими.

Окрім того, підстави для визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України також відсутні, оскільки як вбачається з матеріалів справи та визнається апелянтом, сторони проживали разом в квартирі АДРЕСА_1 до кінця жовтня 2013 року, а з вказаною вимогою до суду ОСОБА_4 звернувся у березні 2014 року.

Таким чином, по справі встановлено, що ОСОБА_5 вселилась та постійно проживала в спірному житловому приміщенні до кінця жовтня 2013 року, як член сім'ї власника даної квартири, факт зняття з реєстрації ( без виселення особи ) та припинення сімейних відносин з власником ОСОБА_4 не позбавляє її права користування займаним приміщенням.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що право ОСОБА_5 на користування житловим приміщенням порушено та підлягає захисту саме шляхом визнання за нею права користування та вселення до спірної квартири.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -