Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 січня 2009 року селище Верховина справа № 2 - 6
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі :
головуючого - судді Токарука В.І.
з участю секретаря судового засідання Пікули М.Й.
позивача - відповідача ОСОБА_1
відповідача - позивача ОСОБА_2
представників відповідача - позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_12
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Верховинської селищної ради, Верховинської районної ради, Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації про визнання незаконним рішення Верховинської селищної ради «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна в селищі Верховина, АДРЕСА_1 № 23 від 24 квітня 2008 року, зобов'язання Коломийське МБТІ скасувати запис № 110 в книзі № 11 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2, про визнання незаконним і скасування рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верховинської районної ради «Про повернення конфіскованої будівлі сім'ї ОСОБА_2 і визнання права власності на будинок та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Верховинської селищної ради про визнання незаконним рішення Верховинської селищної ради від 17 грудня 1996 року № 2 в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0.15 га та зобовязання ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні будинковолодінням по АДРЕСА_1, що в селищі Верховина та земельною ділянкою 0.15 га,
В С Т А Н О В И В :
що позивач звернувся до суду із позовом про визнання незаконним рішення селищної ради про оформлення права власності на будинковолодіння та скасування БТІ запису про реєстрацію права власності, а відповідачка заявила зустрічний позов про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням та земельною ділянкою, визнання незаконним рішення сесії селищної ради про надання у приватну власність земельної ділянки. В подальшому позивач ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги про визнання незаконним рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих та визнання за ним права власності на будинковолодіння.
-2-
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що сім'я його діда, ОСОБА_5 в складі 6 осіб, а саме: ОСОБА_5, 1887 року народження, його дружини ЗОСОБА_6, 1899 року народження та дітей ОСОБА_7, 1924 року народження, ОСОБА_8, 1929 року народження, ОСОБА_9, 1930 року народження, ОСОБА_10, 1931 року народження, у 1947 році була виселена із села Жаб'є на спецпоселення з конфіскацією всього належного їм майна. У 1956 році вони повернулися із спецпоселення і поселилися у його батька, ОСОБА_11, який виселеним не був, так як заховався. Через деякий час вони побудувалися і перейшли проживати в свої будинки.
У 1991 році вони всі були реабілітовані. На цей час живими були ОСОБА_10, його хресний батько та ОСОБА_8, яка після одруження взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_8.
По рішенню комісії з поновлення прав реабілітованих, в 1994 році ОСОБА_10 виплатили грошову компенсацію та повернули конфісковані будівлі, які як встановлено були розібрані в присілку Слупійка села Жаб'є та побудовано із них на другому місці два приміщення, які використовувалися шкірвендиспансером під кухню і стайню. Так як він одружився, і не мав де проживати, то ОСОБА_10, будучи рідним братом його батька та його хресним батьком, віддав йому ці приміщення. Він зробив ремонт і переобладнав одне приміщення під житловий будинок та перейшов проживати в нього, а також перебудував стайню, огородив земельну ділянку, яку йому у 1996 році в кількості 0.15 га передала у приватну власність селищна рада. Будь - яких дозволів на перебудову він не мав. Проживши декілька років він разом із сім'єю перейшов проживати до своєї тітки, ОСОБА_10, оскільки вона потребувала його допомоги, а будинок віддав в оренду квартирантам.
На початку 2008 року йому стало відомо, що право власності на вказані будівлі оформила за собою дружина ОСОБА_10, ОСОБА_2, на підставі рішення комісії з поновлення прав реабілітованих та селищної ради і зареєструвала це право в БТІ.
Вважає, що приймаючи рішення про повернення конфіскованої будівлі сім'ї ОСОБА_2, комісія з питань поновлення прав реабілітованих грубо порушила вимоги Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, Постанови Верховної Ради України “Про тлумачення Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, оскільки вона не є спадкоємцем реабілітованого власника будівлі і таке рішення прийнято у 2005 році, тобто після спливу 14 років після видачі довідки про реабілітацію, а законом передбачено, що реабілітована особа або спадкоємець першої черги вправі звернутися до комісії із заявами про виплату компенсації або повернення конфіскованого майна на протязі трьох років з часу отримання довідки про реабілітацію. Вважає незаконним і рішення селищної ради про оформлення за ОСОБА_2 право власності на спірне
-3-
будинковолодіння, оскільки воно прийняте на підставі рішення комісії з поновлення прав реабілітованих і без врахування того, що він проводив ремонт і перебудову.
Зазначає, що його батько, ОСОБА_11,1932 року народження, є сином реабілітованого ОСОБА_5, який помер у 1965 році, а батько - у 1980 році, а тому в силу ст. 529 Цивільного кодексу України ( в редакції 1963 року) він є спадкоємцем першої черги після смерті діда і має переважне право на спадкування майна діда.
Просить визнати незаконним рішення селищної ради про оформлення права власності на будинковолодіння та скасувати в БТІ запис про реєстрацію права власності, визнати незаконним рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих про повернення конфіскованої будівлі сім'ї ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на спірне будинковолодіння.
Відповідачка - позивачка ОСОБА_2 зустрічні позовні вимоги мотивує тим, що комісією з питань поновлення прав реабілітованих у червні 1992 року було прийнято рішення про повернення конфіскованого будинку її чоловікові, ОСОБА_10, який знаходився в користуванні районної лікарні.
Вони приступили до використання цього житла і оскільки у позивача ОСОБА_1 не було житла, чоловік дозволив йому тимчасово проживати в цьому приміщенні. З 1996 року він не проживає в цьому житлі, а впустив до нього квартирантів. У зв'язку з цим, вона вирішила оформити за собою право власності і коли оформляла право власності, то дізналася, що у 1996 році селищною радою йому, без її згоди надано земельну ділянку і в тому числі ту, що під будинком та для його обслуговування.
Вважає, що сесією селищної ради допущено порушення вимог ст. 120 Земельного кодексу України, оскільки при переході права власності на житло, переходить таке ж право на земельну ділянку в межах норм, визначених ст. 121 ЗК України і в селищах складає 0.15 га, що не дає їй можливості оформити за собою право на земельну ділянку і користуватися належним їй майном.
В судовому засіданні вона особисто та її представники заявлені позовні вимоги підтримали, просять визнати незаконним рішення Верховинської селищної ради від 17 грудня 1996 року № 2 в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0.15 га та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні будинковолодінням по АДРЕСА_1, що в селищі Верховина та земельною ділянкою 0.15 га, а в задоволенні позову ОСОБА_1 просять відмовити.
Представник селищної ради в судовому засіданні визнав, що виконавчим комітетом прийнято незаконне рішення про оформлення права власності на будинок за ОСОБА_2 та незаконне рішення сесією селищної ради про надання ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0.15 га і вважає, що вони підлягають скасуванню.
Представник Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з'явився, в заяві до суду просить
-4-
розглядати справу без їх участі.
Представник комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верховинської районної ради в судове засідання не з'явився, в заяві до суду просить розглядати справу без їх участі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що основний та зустрічний позови підлягають до часткового задоволення із наступних підстав.
Ст. 3 Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” передбачено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
У відповідності до цієї статті закону реабілітовано ОСОБА_5, 1887 року народження, його дружину ОСОБА_6, 1899 року народження та дітей ОСОБА_7, 1924 року народження, ОСОБА_8, 1929 року народження, ОСОБА_9, 1930 року народження, ОСОБА_10, 1931 року народження з поновленням всіх громадянських прав і поверненням конфіскованого майна або його вартості, що підтверджується довідкою про реабілітацію від 24 грудня 1991 року № 3 / 3 - 21231, виданою інформаційним центром УВС Івано - Франківської області.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що заяви про компенсацію та повернення майна подаються не пізніше трьох років з моменту набрання чинності Законом або з дня одержання особою довідки про реабілітацію.
На час видачі довідки про реабілітацію живими були ОСОБА_10 та ОСОБА_8, яка після одруження взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_8, і які були спадкоємцями першої черги та у відповідності до ст. 9 Постанови Верховної Ради України “Про тлумачення Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” мали право на повернення (відшкодування вартості) вилучених у них будинків, майна.
В судовому засіданні також встановлено, що комісією з питань поновлення прав реабілітованих Верховинської районної ради ухвалені рішення від 23 березня 1994 року № 545, від 13 вересня 1994 року № 716 та № 724, згідно яких ОСОБА_10 та (ОСОБА_8) ОСОБА_8, як спадкоємцям першої черги власника майна ОСОБА_5 за конфісковане майно: хату, стайню, швейну машинку “Зінгер”, 3 пальта, посуд, а також за двоє коней і трьох корів начислена грошова компенсація в сумі 54000000 крб..
Грошова компенсація згідно зазначених рішень комісії виплачена 17 січня 1995 року ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ( дівоче прізвище - ОСОБА_8) шляхом перерахування на особові рахунки у відділенні Верховинського ОБ № 6377, що підтверджується листом фінансового управління Верховинської районної державної адміністрації № 04 - 33 / 29.
-5-
В судовому засіданні також встановлено, що рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верховинської районної ради від 29 липня 2005 року ОСОБА_2, як дружині померлого реабілітованого ОСОБА_8 і колишнього власника, повернуто будинок.
Ухвалюючи таке рішення комісія, не взяла до уваги, що власником будівлі був ОСОБА_5, а не ОСОБА_10, а також те, що заяви про компенсацію та повернення майна реабілітованими або їх спадкоємцями першої черги подаються не пізніше трьох років з моменту набрання чинності Законом або з дня одержання особою довідки про реабілітацію, за конфісковані будівлі ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ( дівоче прізвище - ОСОБА_8), як спадкоємцям першої черги виплачена грошова компенсації, ОСОБА_2 є невісткою реабілітованого власника майна і в силу ст. 1261 Цивільного кодексу України не є спадкоємцем першої черги.
При таких обставинах рішення комісії є незаконним і підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням виконавчого комітету Верховинської селищної ради від 24 квітня 2008 року № 23 оформлено право власності на житловий будинок та господарські будівлі, які знаходяться в селищі Верховина по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.
На підставі цього рішення, Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 02 червня 2008 року за № 1110 в книзі 11 зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, площею 53.9 метрів квадратних, стайню та вбиральню.
Вирішуючи питання законності рішення виконавчого комітету селищної ради про оформлення права власності суд бере до уваги, що воно прийнято на підставі рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих, яке є незаконним, а також те, що свідоцтво про право власності повинно видаватися на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке видається нотаріальними конторами достроково на підставі відповідного рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих (п. п. 5, 6 ст. 9 Постанови Верховної Ради України “Про тлумачення Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”).
При таких обставинах рішення виконкому слід визнати незаконним та нечинним запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2, а тому позовні вимоги в цій частині теж підлягають задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 виплачувалася компенсація за будинок, будь - яких прав він на нього не мав, а тому посилання позивача - відповідача ОСОБА_1, що за ним слід визнати право власності на цей будинок по спадщині, є безпідставними і в задоволенні цих вимог слід відмовити.
Із матеріалів справи видно, що згідно рішення Верховинської селищної ради від 17.12.1996 року № 2 ОСОБА_1 передано у приватну
-6-
власність земельну ділянку 0.47 га та видано акт (тимчасовий) приватної власності на землю, в якому зазначено дві земельні ділянки, з яких одна площею 0.15 га під спірним будинком і права власності на який позивач - відповідач не мав.
На час прийняття рішення про передачу у приватну власність оспорюваної земельної ділянки ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
В судовому засіданні також встановлено, що цією земельною ділянкою відповідач не користувався з часу надання, державного акту на право власності не виготовив, земельна ділянка надана без права власності на будинок і не в порядку відведення, а отже таке рішення сесії є незаконним.
Вирішуючи питання строку позовної давності суд вважає, що він не пропущений, оскільки як встановлено в судовому засіданні про прийняте рішення про передачу ОСОБА_1 в приватну власність земельної ділянки відповідачка - позивачка дізналася у квітні 2008 року при оформленні права власності на будинок.
При таких обставинах позовні вимоги про визнання незаконним рішення сесії селищної про передачу ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 0.15 га, слід задовольнити.
В задоволенні позовних вимог відповідачки - позивачки про усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою для його обслуговування слід відмовити, оскільки як зазначено вище судом встановлено, що будинок ОСОБА_2 повернено незаконно і крім цього будь - яких прав на земельну ділянку під цим будинком, вона не має. ЇЇ посилання на ст. 120, 121, 152 Земельного кодексу України є при зазначених обставинах безпідставними.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України та на підставі ст. ст. 16, 21, 386 - 388, 392, 393, 529 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 121, 152 Земельного кодексу України, ст. 30 Земельного кодексу України (1991 р.), Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, Постанови Верховної Ради України “Про тлумачення Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1993 року № 112 “Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок виплати компенсацій, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам та до Положення про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих”,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2
-7-
задовольнити частково.
Визнати незаконними та скасувати: рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верховинської районної ради «Про повернення конфіскованої будівлі сім'ї ОСОБА_2» від 29 липня 2005 року; рішення Верховинської селищної ради від 17 грудня 1996 року № 2 про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0.15 га; рішення Верховинської селищної ради «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна в селищі Верховина, АДРЕСА_1 № 23 від 24 квітня 2008 року.
Зобов'язати Коломийське МБТІ скасувати запис № 1110 в книзі № 11 про реєстрацію права власності на нерухоме майно в селищі Верховина, АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на будинковолодіння в селищі Верховина, АДРЕСА_1 та позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням по АДРЕСА_1, що в селищі Верховина та земельною ділянкою 0.15 га і про стягнення судових витрат - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. У випадку неподання заяви рішення суду набирає законної сили.
Головуючий В.І.Токарук