УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "26" січня 2009 р. Справа № 3/3041
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Машевської О.П.
судді
при секретарі: Адамович Ж.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Білий В.Л. - пред. Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області, дов. від 21.01.08р. №14-11/345;
від відповідача: не з'явився
прокурор: Кімак Л.С. - посв. №19 дійсне до 01.03.2011р.
Розглянув справу за позовом Прокурора Ружинського району в інтересах держави в особі Головного управління державного казначейства України в Житомирській області (м. Житомир)
до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Топорівське" (с.Топори Ружинського району)
про стягнення 42100 грн.
Прокурор Ружинського району звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Відділення державного казначейства у Ружинському районі до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Топорівське" (с. Топори Ружинського району) про стягнення 42100,00 грн. бюджетних коштів, помилково спрямованих на погашення заборгованості із заробітної плати працівникам відповідача.
Ухвалою господарського суду від 21.05.2008р. було замінено позивача Відділення державного казначейства у Ружинському районі на його правонаступника Головне управління Державного казначейства України у Житомирській області.
Позов прокурора мотивовано тим, що з державного бюджету виділялись кошти на погашення заборгованості із заробітної плати працівників збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу станом на 01.01.2004р., тоді як Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Топорівське" (с.Топори Ружинського району) на цю дату не було визнано банкрутом.
В засіданні суду прокурором обгрунтовано визначення в якості позивача саме відділення Державного казначейства, а не Міністерство аграрної політики чи його структурні підрозділи, оскільки кошти на виплату заборгованості із заробітної плати виділялись з державного бюджету органами казначейства, куди і повинні були повернуті, а управління сільського господарства лише проводило формування переліку збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу.
На думку прокурора, безпідставним є посилання відповідача у своєму відзиві на ту обставину, що кошти були перераховані не товариству, а безпосередньо працівникам відповідача, так як з державного бюджету були витрачені кошти, які СВАТ "Топорівське" мало самостійно виплатити своїм працівникам на виконання обов'язку з оплати праці.
В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав в заявленому розмірі та надав письмове пояснення щодо обгрунтування зобов'язання сторін у справі.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про дату і час судового засідання був повідомлений належним чином. Однак, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву (а.с. 15 т. І), в якому відповідач проти позову заперечує. Відповідно до вказаного відзиву відповідач стверджує, що дані кошти не надходили до СВАТ "Топорівське", а перераховувались через Ружинську філію ВАТ "Держощадбанку" на особисті рахунки громадян, перед якими у СВАТ "Топорівське" обліковувалась заборгованість по заробітній платі станом на 01.01.2004р.
Відповідно до ст.ст. 4-7, 32, 38 ГПК України обставини спору встановлювались письмовими поясненнями та доказами, поданими установами та організаціями, незалежно від їх участі у спорі.
Відповідно до заявлених сторонами клопотань в порядку частини 3 ст.69 ГПК України спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено ч.1 цієї статті.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши уповноваженого представника позивача та прокурора, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку спрямування надходжень від приватизації державного майна понад обсяги, визначені статтею 26 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 25.08.2001р. № 1111 Мінагрополітики уповноважено на погашення у пріоритетному порядку заборгованості із заробітної плати збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу станом на 1 січня 2004 року з передбаченням у механізмі перерахування порядку розрахунку з погашення цієї заборгованості через установи ВАТ "Державний ощадний банк".
07 вересня 2004 року Міністерством аграрної політики України та Міністерством фінансів України видано наказ № 325/556 „Про затвердження Порядку перерахування коштів на погашення заборгованості із заробітної плати збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу за станом на 1 січня 2004 року”, який зареєстровано Міністерством юстиції України 08.09.2004р. за № 1116/9715.
На виконання зазначеного Порядку розпорядженням голови Ружинської районної державної адміністрації від 05.10.2004р. № 585 було створено комісію з питань проведення інвентаризації заборгованості із заробітної плати збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу, головою якого призначено начальника управління сільського господарства і продовольства райдержадміністрації Кирниченка П.І. (а.с.7, 37 Т.1).
Відповідно до п. 2.2 цього розпорядження переліки підприємств, списки осіб та відомостей інвентаризації заборгованості заробітної плати, оформлені протокольно та затверджені головою комісії, необхідно направляти щомісячно до 5-го числа місяця, що настає за звітним, у Головне управління сільського господарства облдержадміністрації.
Ружинським управлінням сільського господарства і продовольства було створено реєстр збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу Ружинського району, яким необхідно спрямувати кошти на погашення заборгованості із заробітної плати за станом на 01 січня 2004 року, не погашеної на звітну дату, до якого включено і СВАТ "Топорівське" із кількістю осіб, яким не виплачена заробітна плата – 218 чол. та заборгованістю у розмірі 42100, 00грн. (а.с.66 -68 Т.1).
Матеріали справи свідчать, що списки працівників СТОВ "Топорівське" як збанкрутілого підприємства, які претендували на погашення заборгованості із заробітної плати, сформовані на підставі відомостей, що подавалися СТОВ "Топопрівське" до районного управління сільського господарства і продовольства та за участю цього товариства (а.с.23-29 Т.1).
Довідкою відділення Державного казначейства у Ружинському районі від 10.02.2005р. № 2-11/114 підтверджується перерахування на рахунок управління сільського господарства коштів на виплату заборгованості із заробітної плати, а потім на рахунок Ружинської філії Ощадбанку для подальшого перерахування на особисті рахунки працівників збанкрутілих підприємств, в тому числі і відповідача (а.с.10 Т.1).
Управлінням сільського господарства та продовольства Ружинської райдержадміністрації через Ружинську філію відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" перераховано 42100, 00 грн. на погашення заборгованості із заробітної плати на особисті рахунки працівників (а.с.11 - 14 Т.1 ).
На виконання вимог ухвал господарського суду від 24.04.08 р., 21.05.08 р. та 12.06.08р. Бердичівське відділення ВАТ "Ощадбанк" № 73 надало докази відкриття особистих рахунків працівникам СВАТ "Топорівське" (їх реквізити щодо кожного працівника) та докази отримання ними коштів, виділених із Державного бюджету України та перерахованих на рахунок Ружинської філії у період з 21.10.2004 року по 24.12.2004 року згідно відомості працівників СВАТ "Топорівське" ( а.с. 1-5 , 21Т.2).
За підрахунками господарського суду, із виділених бюджетних коштів в розмірі 42100,00 грн., працівниками відповідача отримано 41 183,10 грн., тобто не у повному обсязі.
Господарським судом було зобов'язано відповідача надати суду докази погашення боргу по заробітній платі товариством перед найманими працівниками на суму недоплати, однак відповідачем вимоги суду так і не було виконано.
Натомість, довідкою №15/12/05 від 15.12.2005р. відповідач стверджував про відсутність станом на 01.01.2005 року заборгованості СВАТ "Топорівське" по заробітній платі перед працівниками у повному обсязі.
Однак дослідивши матеріали справи про банкрутство СВАТ "Топорівське", господарський суд встановив, що довідкою від 18.03.2004р. №176 за підписом голови правління боржник визнав суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 68734,56 грн. та заборгованості по виплаті аліментів у розмірі 10337,67 грн. станом на 01.03.2004р., загалом на суму 79 072,23 грн. (а. с. 40 Т.2).
Як встановлено господарським судом, на момент роботи комісії з питань проведення інвентаризації заборгованості із заробітної плати збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу СВАТ "Топорівське" не мало статусу збанкрутілого або ліквідованого підприємства. Провадження у справі №30/340 "Б" про банкрутство СВАТ "Топорівське" було порушено ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.10.2000р. Станом на 01.01.2004р. СВАТ "Топорівське" не було визнано банкрутом.
Документальною перевіркою законності виділення, розподілу та цільового використання коштів на погашення заборгованості із заробітної плати збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу в СВАТ "Топорівське" за 2004 - 2005 роки, проведеною контрольно-ревізійним відділом у Ружинському районі, за результатами якої складено акт від 11.02.2005р. № 20-25/31, виявлено, що СВАТ "Топорівське" не набувши статусу збанкрутілого господарства, в порушення вимог наказу Міністерства аграрної політики України та Міністерства фінансів України від 07.09.2004р. № 325/556 „Про затвердження Порядку перерахування коштів на погашення заборгованості із заробітної плати збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу за станом на 1 січня 2004 року” подало до відшкодування, а Управління сільського господарства та продовольства Ружинської райдержадміністрації відшкодувало за рахунок коштів державного бюджету заборговану працівникам господарства заробітну плату в загальній сумі 42,1 тис. грн.
Вироком Ружинського районного суду Житомирської області від 24.09.2007р. у справі № 1-8/2007р., який вступив в законну силу, визнані винними Кирниченко П.І., який працював начальником управління сільського господарства і продовольства Ружинської РДА, у скоєнні злочину, передбаченого ст.367 ч.2 КК України (службова недбалість), та Мельниченко К.Д., яка працювала на посаді головного бухгалтера зазначеного управління, у скоєнні злочину, передбаченого ст.366 ч.2, ст.367 ч.2 КК України (службове підроблення та службова недбалість) (а.с.97-103 т.І).
Наслідком неналежного виконання своїх службових обов'язків вказаних посадових осіб стало включення до реєстру збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу Ружинського району господарюючих суб'єктів, що фактично цього статусу не мали, в результаті чого безпідставно було перераховано кошти на погашення заборгованості по заробітній платі, зокрема, працівникам СВАТ "Топорівське" в розмірі 42,1 тис. грн.
Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах та досліджені у судовому засіданні докази сукупно відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір, господарський суд встановив, що в результаті безпідставного зарахування відповідача до реєстру збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу, бюджетні кошти витрачені на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", тобто наявні ознаки бюджетного правопорушення.
За змістом ст.1 Бюджетного кодексу України, цим кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Статтею 20 Бюджетного кодексу України визначається, що учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями. Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі склалися не бюджетні правовідносини, а зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що є цивільно-правовими і регулюються цивільним законодавством, зокрема, статтею 1212 Цивільного Кодексу України. Такий спір підвідомчий господарському суду (ст.12 ГПК України).
В силу ч.1 і ч.2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отримання грошей в сумі 42100 грн. не безпосередньо господарством, а його працівниками не може слугувати підставою для звільнення СВАТ "Топорівське" від відповідальності стосовно повернення цих коштів, оскільки вони використані на погашення боргу товариства, яке повинно було самостійно виконати обов'язок з оплати праці своїх працівників.
Отже, в даній ситуації СВАТ "Топорівське" погасило власний борг перед працівниками (зберегло майно у себе, в даному випадку - кошти) за рахунок іншої особи (держави) без достатньої правової підстави.
Юридичні наслідки таких дій передбачені ч.1 ст.1212 ЦК України - особа зобов'язана повернути безпідставно набуте майно.
Статтею 86 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", який діяв на момент звернення з позовом, було установлено, що нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення бюджетних призначень головним розпорядником бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В силу ст.87 Закону контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету здійснювався органами, які повинні забезпечувати їх надходження, згідно з додатком № 8 до цього Закону. В переліку таких органів зазначено Державне казначейство України, яким здійснюється контроль операцій з коштами державного бюджету при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за всіма кодами бюджетної класифікації.
На момент вирішення спору діяв Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", статтею 69 якого передбачалось, що допущення нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках має наслідком: для розпорядників бюджетних коштів - зменшення асигнувань цим розпорядникам на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням; для одержувачів бюджетних коштів - повернення коштів у сумі, що витрачена не за цільовим призначенням, у дохід відповідних бюджетів. Порядок зменшення асигнувань та повернення бюджетних коштів до відповідних бюджетів визначається Кабінетом Міністрів України.
Контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету також здійснювався Державним казначейством України.
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках" від 13.04.2006р. № 492 нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, затвердженим законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, встановленим бюджетним асигнуванням, кошторису або плану використання бюджетних коштів. Пунктом 14 цієї постанови передбачено, що у разі невиконання одержувачем бюджетних коштів вимоги про їх повернення контролюючий орган звертається в установленому порядку до суду щодо стягнення з одержувача бюджетних коштів в дохід відповідного бюджету коштів у сумі, яка була використана ним не за цільовим призначенням.
Листом № 455/12 від 23.01.2009 року Головне управління юстиції у Житомирській області підтвердило, що згідно з додатком № 8 до Закону України від 28.12.2007 року № 107-6 Державне казначейство України віднесено до переліку органів, які здійснюють контроль за справлянням платежів до державного бюджету за кодом бюджетної класифікації " 21080600" .
Таким чином, прокурором обгрунтовано визначено в якості позивача саме орган державного казначейства, а не Міністерство аграрної політики (його структурні підрозділи), чи державну податкову службу, оскільки кошти на виплату заборгованості із заробітної плати виділялися з державного бюджету органами казначейства, куди і мають бути повернуті.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 1212 ЦК України та ст. ст. 49,82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Сільськогосподарського Відкритого акціонерного товариства "Топорівське" (с. Топори Ружинського району, ідентифікаційний код 00385750) на користь держави в особі Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області 42100,00 грн.; в дохід Державного бюджету України 421 грн. державного мита; в дохід Державного бюджету України 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку після підписання мотивованого рішення.
Суддя Машевська О.П.
Дата підписання 02 лютого 2009 року
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу
4,5- прокурору