РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ   УКРАЇНИ

27 лютого 2008 р.     №2-17/2008р.

Суд Кремінського району Луганської області

у складі: головуючого Костроба Ю. Ю.

при секретарі Бурковської Н.М.

за участю адвоката      ОСОБА_1, Кізіма. В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кремінна справу за позовом

ОСОБА_2 ОСОБА_3

до ОСОБА_4,

ОСОБА_5 ОСОБА_6

про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу, розділ спільної сумісної власності та визнання права власності на будинок;

ОСОБА_4 ОСОБА_7

до ОСОБА_2

про усунення перешкод в здійсненні права власності.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернувся до суду з уточненою позовною заявою та в судовому засіданні пояснив суду, що у 1991р. він разом зі своєю сім'єю, своїми дітьми та їх сім'ями переїхали проживати у ІНФОРМАЦІЯ_1. Всі повнолітні члени його сім'ї почали працювати у колгоспі ім. Леніна. Голова колгоспу запропонував їм викупити недобудований колгоспний дім. Вся сім'я збирала кошти на придбання будинку, оскільки він ще сподівався повернутися до Грузії, він вирішив оформити угоду купівлі - продажу на сина ОСОБА_4, котрий вже вирішив залишитися жити на Україні.    29 грудня 1993г. договір купівлі-продажу будинку засвідчили в сільській раді, за придбання будинку він особисто сплатив до каси колгоспу 149000 крб. В спірне житлове будівництво переїхали жити і зареєструвалися всі члени сім'ї. Будинок він та всі члени його родини почали ремонтувати особисто своїми силами та за свої кошти. І його сім'я і сім'я ОСОБА_4 проживали разом, вели спільне господарство, спільно обробляли огород біля будинку, спільно здійснювали догляд за худобою. У 1996р. перед від'їздом ОСОБА_4 до Азербайджану він сплатив ОСОБА_4 4000 доларів США у рахунок його частки у будинку, що на даний момент складає 20000гр., а ОСОБА_4 надав йому довіреність на розпорядження будинком, вказану довіреність ОСОБА_4, у 2003р., шляхом обману забрав з будинку. Коли його син ОСОБА_4 розрахувавшись з колгоспу виїхав до Азербайджану, а потім в Красноярський край вся їх сім'я остаточно переїхала жити в спірний будинок. Коли   відповідач у справі приїхав назад в село Новоастрахань з своєю сім'єю, заявивши що він хоче жити окремо, він передав сину 5000гр. для придбання будинку по вул.  Южной 11 с. Новоастрахань. ОСОБА_4 ОСОБА_7 обіцяв переоформити спірний будинок на ім'я батька. В даний час ОСОБА_4 не бажає переоформляти будинок №24а по вул.  Артема в с Новоастрахань на ім'я ОСОБА_2 і тому останній

вимушений звертатися до суду із вказаними позовами. Він просить суд визнати частково недійсним угоду купівлі - продажу будинку №24а по вул.  Артема в с. Новоастрахань Кремінського району від 29 грудня 1993г. в частині найменування єдиного покупця будинку та вважати його, ОСОБА_2 покупцем по даному договору разом з ОСОБА_4.

Він просить суд розділити спільну сумісну власність у вигляді спірного будинку та визнати за ним ОСОБА_2 право власності на будинок по вул.  Артема 24 «а» с. Новоастрахань Кремінського району , оскільки він у 1996р. сплатив ОСОБА_4 4000 доларів США у рахунок його частки у будинку.

Крім того він вже з 1993р. та по теперішній час добросовісно, відкрито та безперервно користується спірним будинком та земельною ділянкою.

Згідно ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майном. Таким чином він просить суд визнати за ним право власності на будинок ще й за давністю володіння будинком.

Із зустрічним позовом до суду звернувся ОСОБА_4, який у позові пояснив, що він з 1993 року є власником будинку №24 а по вул.  Артема «а» с Новоастрахань, за який він сплатив особисто свої і дружини гроші. У зв'язку з виниклим конфліктом з батьком ОСОБА_2   він вимушений був купити собі інший будинок в цьому ж селі по вул.  Южная 11, где і проживає в даний час з своєю сім'єю. Батьку він запропонував звільнити будинок, що належав йому, однак батько не виселяється і тому він просить суд виселити ОСОБА_2 з будинку №24 а по вул.  Артема «а» с Новоастрахань і визнати недійсною реєстрацію ОСОБА_2 в його житловому будинку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свої позови підтримав і пояснив, що в 1991 році він з своєю сім'єю, куди входили його дружина, діти з своїми дружинами приїхали в з Новоастрахань і стали працювати в колгоспі. Всі жили в гуртожитку, дорослі працювали по відгодівлі худоби, а в літній період жили у вагончику в полі. Він вів всі справи, оформляв документи, отримував за всіх заробіток і розпоряджався грошима. Вони жили однією сім'єю і вели сумісне господарство, яким він керував. У 1993 році за сумісні кошти вони придбали будинок, який оформили на меншого сина ОСОБА_4, оскільки він вже отримав   українське громадянство і не збирався повертатися до Грузії. У 1996 році ОСОБА_4 розрахувався з колгоспу і зібрався виїжджати до Азербайджану. Він виплатив сину його частку в загальному майні в сумі 4 тисячі доларів США. Повернувшись в 1998 році, ОСОБА_4 не захотів жити в загальній сім'ї і йому купили окремо будинок по вул.  Южной 11, куди він переїхав з своєю сім'єю. Він вважає, що ОСОБА_4 отримав свою частку в загальному майні і просить суд визнати право власності на спірне житлове будівництво за ним. Він не визнає позову ОСОБА_4, оскільки позов необгрунтований та неправдивий.

Інші члени сім'ї ОСОБА_2: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які виступили на його стороні, не заявляючи самостійних вимог, згодні з його вимогами та не визнають вимоги ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 позовні вимоги свого батька, ОСОБА_2, повністю не визнав. Свій позов підтримав і суду пояснив, що дійсно в 1991 році він з батьком, мачухою і дружиною приїхали в с.Новоастрахань де стали працювати в колгоспі і жити в гуртожитку. Він відразу ж в 1991 році посварився з батьком і   став окремо вести своє господарство і отримувати зарплату. Потім він купив собі з сім'єю будинок по вул.  Артема 24 «а», який також сам і добудовував. Коли, в 1996 році він на 2 місяці виїжджав з села, то батько дав йому 3000 доларів США, це була його частка за сумісну працю по вирощуванню худоби. Він тоді ж давав батьку довіреність на продаж, належних йому, автомашини « Жигулі» і вантажної автомашини. В даний час він просить виселити ОСОБА_2 з його житлового будівництва по вул.  Артема 24 «а», оскільки згоду на

вселення в будинок він давав лише ОСОБА_8. Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ОСОБА_6 позов ОСОБА_2 не визнала і підтримала вимоги свого чоловіка.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши надані докази і матеріали цивільної справи, вважає, що позовна заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а позовна заява ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення за наступними підставами:

Як встановлено в судовому засіданні із пояснень сторін та свідків /а. с.37 - 39/ ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 в 1991 році позивач у справі ОСОБА_2 разом з своєю співмешканкою ОСОБА_9, синами ОСОБА_8 і ОСОБА_4, їх дружинами ОСОБА_10 і ОСОБА_5 приїхали в с. Новоастрахань, Кременского району, де поселилися в гуртожитку і стали працювати у місцевому колгоспі. Проживали вони однією сім'єю, вели спільне сумісне господарство, разом працювали, разом харчувалися,   а всіма грошовими коштами керував позивач ОСОБА_2, як голова сім'ї.

Свідок ОСОБА_11, голова Новоастраханської сільради, пояснив, що з 1991 року всі ОСОБА_2 мешкали в гуртожитку однією сім'єю і вели сумісне господарство.

Свідок ОСОБА_12, голова колгоспу ім. Леніна, у суді пояснив, що сім'я ОСОБА_2 приїхала у 1991 році і їх всіх поселили в гуртожитку. Всім керував ОСОБА_2, він викупив будинок по вул.  ОСОБА_15, вони разом його добудовували. ОСОБА_2 керував всією сім'єю, доставляв їм продукти харчування, отримував гроші, розплачувався, а решта членів сім'ї працювала, у 1993р. він домовлявся про продаж недобудованого колгоспного будинку по вул.  Артема №24 «а», села Новоастрахань. з позивачем у справі ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_13, головний бухгалтер колгоспу, пояснив, що гроші за викуплений недобудований будинок по вул.  Артема №24 «а» до каси вносив ОСОБА_2 і за побутові послуги до каси гроша також вносив ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_14, касир колгоспу суду пояснила, що гроші за покупку будинку до 1993году вніс ОСОБА_2, потім частинами вносив решту грошей. Жили вони однією сім'єю, в будинок зашли однією сім'єю. Заробітну плату за всіх отримував ОСОБА_2, як голова сім'ї.

Свідок ОСОБА_15 суду підтвердив, що на момент покупки житлового будівництва по вул.  ОСОБА_15 він працював в колгоспі виконробом і ОСОБА_2 брав у нього будівельні матеріали на добудову житлового будівництва., так як купили вони одні стіни і дах. Все інше добудовували.

Свідок ОСОБА_16Є суду пояснила, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_2, їх будинки розташовані один проти другого. З грудня 1993р.Мамедови добудовували будинок всім керував ОСОБА_2, всі вели спільне господарство. Всі будували будинок та обробляли земельну ділянку біля дому.

Згідно довідки від 18.07.2003р. /а. с.7 ОСОБА_2 та члени його родини дійсно мешкає за адресою будинок по вул.  Артема №24 «а», села Новоастрахань Кремінського району.

Згідно довідки(л.д.26) позивач ОСОБА_2 і члени його сім'ї, а також відповідач ОСОБА_4 і його дружина ОСОБА_5 працювали в ТОВ « Астрахань» (колишній колгосп ім. Леніна) з 1991 року по 2002 рік і мали заробіток, який відображений в довідці. Згідно трудових книжкам сторін у справі, всі вони працювали в колгоспі ім. Леніна, який перетворений був в СОО «Астрахань».

Згідно висновку будівельний-технічної експертизи (а. с. 43-45) вартість спірного житлового будівництва склала 12945 грн. Всього брало участь в створенні загальної сумісної власності 6 членів сім'ї, і частка кожного складає по 2105 грн.50 коп.

Суд вважає доведеним факт придбання спірного будинку всіма членами родини ОСОБА_5, за їх взаємною згодою, в якості спільної сумісної власності.

Отже майно, яке придбане членами сім'ї є їх загальною сумісною власністю згідно ст.112 ЦК України (введеного в дію з 1964 року ), оскільки дані правовідносини виникли до введення в дію нового ЦК України, введеного в дію з 2004 року.

Як пояснив суду позивач ОСОБА_2, коли в сім'ї відбувся конфлікт і відповідач у справі ОСОБА_4 виїжджав з села в 1996 році, то йому віддали його частку в загальному майні в сумі 4000 доларів США. Відповідач ОСОБА_4 не заперечує факт того, що йому були віддані гроші за його частину у спільному сумісному майні сім'ї, але   в першому судовому засіданні заявив, що були віддані 3000 доларів США. Таким чином, на думку суду відповідач ОСОБА_4 і його дружина ОСОБА_5 отримали свою частку у спільній сумісній власності.

Пояснення ОСОБА_4 в тій частині, що конфлікт з батьком почався відразу в 1991 році, що у них все господарство велося роздільно, що будинок і автомобілі купувалися на його особисті кошти суд не може узяти до уваги, оскільки вони нічим не підтверджені і спростовуються свідченнями вище перелічених свідків. Тим паче, що згідно розписок(а. с.51, 52) гроша за покупку автомобілів ОСОБА_12 і ОСОБА_16 платив ОСОБА_2.

Суд вважає, що позивачем ОСОБА_2 не пропущений термін позовної давності з тієї причини, що набуваючи право спільно сумісної власності на ім'я одного з членів сім'ї і діючи із загальної згоди, продовжуючи проживати в спірному будинку, право та інтереси ОСОБА_2   не були порушені, до моменту звернення до суду з позовом про його виселення з вказаного будинку ОСОБА_4.

Суд вважає за необхідне прийняти до розгляду уточнений позов ОСОБА_2 від 13.02.2008р. оскільки позов містить інші підстави та предмет позову. У новому позові мова йдеться про розділ спільної сумісної власності та визнання договору купівлі продажу частково недійсним. В той час як згідно ухвали апеляційного суду Київської області від 23 липня 2007р./а. с 103/ встановлено, що позивач з вимогами про поділ спільної сумісної власності до суду не звертався.

Суд вважає позов ОСОБА_4 необгрунтованим, оскільки позивач не має законних підстав для виселення із спірного будинку ОСОБА_2.

Суд також вважає доведеним факт того, що ОСОБА_2 з 29 грудня 1993р. по 19 червня 2004р. ( час подання позову до суду про його виселення) відкрито, безперервно володів спірним будинком та таким чином набув право власності на вказане нерухоме майно.

При таких обставинах суд вважає за можливе визнати право власності на спірне житлове будівництво за ОСОБА_2, відмовивши в позові ОСОБА_4.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, 16, 344, 368 - 370 ЦК України ст. 112 ЦК України ( в редакції 1964 р.), - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Визнати частково недійсним договір купівлі - продажу будинку №24»а» по вул.  Артема в с. Новоастрахань Кремінського району, зареєстрований Новоастраханською сільською радою 29 грудня 1993р. та визнати покупцем по вказаному договору разом з ОСОБА_4 - ОСОБА_2.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 власниками у рівних частках будинку №24»а» по вул.  Артема в с Новоастрахань Кремінського району.

Провести розділ спільної сумісної власності сторін у вигляді будинку №24»а» по вул.  Артема в с Новоастрахань Кремінського району, визнавши право власності на житлове будівництво в селі Нова Астрахань, Кремінського району по вулиці Артема 24 «а» за ОСОБА_2. Визнавши, що ОСОБА_4 отримав вже свою частку у спільній сумісній власності.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на будинок №24»а» по вул.  Артема в с. Новоастрахань Кремінського району за набувальною давністю.

Позовні вимоги ОСОБА_4 про виселення ОСОБА_2 з будинку №24»а» по вул.  Артема в с Новоастрахань Кремінського району залишити без задоволення - за їх необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати понесені ним у справі в сумі 651 гр. за проведення експертизи і сплачене держмито.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подасться у строк, встановлений для подання заяви на апеляційне оскарження.