Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2014 року Справа № П/811/2898/14
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача - відділу Державної виконавчої служби Світловодського міськрайонного управління юстиції
про зобов'язання вчинити дії.
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Світловодського міськрайонного управління юстиції (далі - відповідач), у якому просить зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Світловодського міськрайонного управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, накладеного на підставі акту опису арешту майна серія АА №921438, зроблено з оригіналу серія АА №295067 від 21 вересня 2009 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на належне йому на праві власності квартиру накладено арешт, у той час як виконавче провадження, у межах якого застосовано таке обтяження, наразі завершено. Позивач наголошує, що незнятий всупереч вимогам Закону України „Про виконавче провадження" арешт перешкоджає ОСОБА_1 розпоряджатися вищезазначеним нерухомим майном.
В судове засідання позивач не прибув, натомість надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.64).
Представник відповідача у судове засідання не прибув, надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника (а.с.42). Принагідно відповідач повідомив, що виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-318 від 17 січня 2008 року, виданого Світловодським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3, завершено 19 листопада 2010 року, а матеріали виконавчого провадження знищено відповідно до Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 21 січня 2014 року у зв'язку із закінченням строків зберігання. Натомість станом на 05 вересня 2014 року на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист №2-2390 від 07 грудня 2007 року, виданий Світловодським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 500,00 грн., станом на 01 вересня 2014 року переплата по аліментам складає 4332,75 грн. (а.с.36).
За змістом частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відтак, суд вважає за можливе розглянути дану справу у письмовому провадженні за наявними у справі доказами.
Розглянувши у письмовому провадженні подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до Акту опису й арешту майна від 21 вересня 2009 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Світловодського міського управління юстиції при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження з виконання виконавчих листів №2-318 та №2390 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 описано і накладено арешт на належну ОСОБА_1 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.10-11).
Отже, позивач, прізвищем якого на час видачі зазначених виконавчих листів було ОСОБА_2, мав статус боржника у вказаному виконавчому провадженні (а.с. 59-60).
Як вбачається з листа відділу Державної виконавчої служби Світловодського міськрайонного управління юстиції від 05 вересня 2014 року, виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-318 від 17 січня 2008 року, виданого Світловодським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 завершено 19 листопада 2010 року, а матеріали виконавчого провадження знищено відповідно до Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 21 січня 2014 року через закінчення строків зберігання (а.с.36).
Проте, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №64991981 від 29 липня 2014 року, відносно вказаного об'єкта нерухомого майна дотепер застосовано арешт на підставі виконавчого листа №2-318 від 17 січня 2008 року, виданого Світловодським міськрайонним судом (а.с. 9).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 (далі - Закон №606).
Статтею 2 Закону №606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Відповідно до статті 11 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 57 Закону №606 передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно зі статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Водночас, за змістом статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" арешт, накладений на майно боржника, знімається у разі закінчення виконавчого провадження.
Відповідачем не надано суду доказів, які свідчили б про закінчення виконавчого провадження №2-318, у межах якого, згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, накладено арешт на належне позивачеві нерухоме майно.
Натомість матеріалами справи підтверджено факт знищення матеріалів відповідного виконавчого провадження (а.с.36).
У відповідності до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 р. №2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.
Згідно з пунктом 9.10 Порядку №2274/5 завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
З аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що знищенню підлягають завершені (закінчені) виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.
Відтак, із закінченням виконавчого провадження, відпали правові підстави для застосування арешту на належне позивачеві нерухоме майно згідно виконавчого листа №2-318 від 17 січня 2008 року.
Водночас, відомості про наявність на виконанні у Відділі державної служби Світловодського міськрайонного управління юстиції виконавчого листа №2-2390 від 07 грудня 2007 року, за яким позивач є боржником, судом не беруться до уваги як такі, що впливають на наявність правових підстав для збереження арешту майна ОСОБА_1, оскільки у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні відомості щодо застосування відповідного обтяження на підставі вказаного виконавчого листа.
Також суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy[GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-І; "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-ХІІ; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п.73).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), n.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову та про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з майна, яке належить на праві власності позивачеві, а саме з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 73,08 грн (а.с.6), а тому зазначена сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Світловодського міськрайонного управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з квартири за адресою: АДРЕСА_1, накладеного Актом опису арешту майна серія АА №921438 (зроблено з оригіналу серія АА №295067) від 21 вересня 2009 року на підставі виконавчого листа №2-318 від 17 січня 2008 року, виданого Світловодським міськрайонним судом (реєстраційний номер обтяження 8643891).
Присудити ОСОБА_1, судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні, вісім копійок), шляхом стягнення вказаної суми з Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.В. Кравчук