Справа № 133/3347/13-к

Провадження №11-кп/772/779/2014

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Слободяний О. Є.

Доповідач : Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р. м. Вінниця

Апеляційний суд

Вінницької області у складі:

Головуючого - судді: Рибчинського В.П.

суддів: Ващук В.П., Ляліної Л.М.

при секретарі: Діденко В.В.

обвинуваченого: ОСОБА_2

адвоката: ОСОБА_3

потерпілої: ОСОБА_4

адвоката: ОСОБА_5

за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.

розглянувши 14 жовтня 2014 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою зі змінами прокурора Козятинської міжрайонної прокуратури Козиря С.В. та апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 липня 2014 року, яким, -

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українця,

громадянина України, не працюючого,

раніше не судимого.

Визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Вирішено питання з речовими доказами.

Як вбачається з вироку суду обвинувачений ОСОБА_2, 02.09.2013 року, приблизно о 23 годині 45 хвилин, проходячи повз домогосподарство, що розташоване АДРЕСА_1, побачив на подвір'ї вищезазначеного домогосподарства раніше знайомого йому ОСОБА_7, який перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння і стукав у двері та вікна АДРЕСА_1, де проживає його співмешканка ОСОБА_8, намагаючись потрапити у вказаний будинок. На зауваження ОСОБА_2, щодо його поведінки ОСОБА_7 не реагував. Після цього ОСОБА_2 зайшов у двір даного домогосподарства та підійшов до ОСОБА_7 Під час спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_7 між ними виникла сварка, яка переросла у бійку, в ході якої ОСОБА_2, зробивши ОСОБА_7 підніжку, збив його з ніг та впав разом з ним на землю. В подальшому, перебуваючи в тверезому стані, та маючи можливість оцінити ситуацію, яка склалась на той час, ОСОБА_2 усвідомлюючи, що ОСОБА_7, який перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння, не міг чинити йому активний опір, бажаючи настання смерті ОСОБА_7, діючи з прямим умислом, направленим на протиправне спричинення смерті іншій людині, одночасно одним коліном притиснув потерпілого до землі, а руками схопив його за шию та здушив її, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_7

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 691 від 02.10.2013 року смерть ОСОБА_7 настала в результаті механічної асфіксії від здавлення органів шиї руками, про що свідчить наявність саден на шиї, крововиливів в м'які тканини шиї, порушення цілісності кістково-хрящової частини органокомплексу шиї, а також підтверджується загальноасфіктичними ознаками - дрібноцятковими крововиливами в сполучні оболонки очей, синюшністю обличчя, емфізематозним роздуттям легень. Механічна асфіксія від здавлення органів шиї руками належить до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, та стоїть в причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_7 Крім того, при судово- медичній експертизі трупа ОСОБА_7 було виявлено прижиттєві тілесні ушкодження - перелом 7-го ребра праворуч, який утворився від дії тупого твердого предмету та належить до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, та садна на обличчі і кінцівках, які утворились від дії тупого твердого предмету (предметів), належить до легких тілесних ушкоджень та в причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_7 не стоять. При судово-токсикологічній експертизі крові виявлено етиловий спирт в концентрації 3,1 %%, що за життя могло викликати сильне алкогольне сп'яніння.

Прокурор, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції подав апеляційну скаргу зі змінами, в якій просить вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28.07.2014 року відносно ОСОБА_2 змінити через неправильне застосування Закону про кримінальну відповідальність. Перекваліфікувати дії ОСОБА_2 на ст. 118 КК України та призначити покарання у виді двох років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін. Свої вимоги мотивує тим, що дії ОСОБА_2 зумовлювались необхідною обороною, межі якої він перевищив, заподіявши при цьому тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 посилається на те, що судом першої інстанції в основу вироку покладені суперечливі докази, які не узгоджуються між собою. Вказує, що обставини справи та докази, надані обвинуваченням, свідчать про те, що дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України як вбивство через необережність.

На підставі викладеного, просить скасувати вирок Козятинського міськрайонного суду від 28.07.2014 р. щодо ОСОБА_2 та визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, застосувавши при цьому ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 75 КК України.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого, захисника обвинуваченого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу прокурора, потерпілу ОСОБА_4 та представника потерпілої ОСОБА_5, які при вирішенні апеляційних скарг поклалися на розсуд суду, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга захисника обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи прокурора щодо перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 заслуговують на увагу з наступних підстав.

Право кожної людини на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання, закріплене в ст. 36 КК України, є важливою гарантією реалізації конституційних положень про непорушність прав та свобод людини і громадянина, про невід'ємне право кожної людини на життя, недоторканність її житла й майна, а також забезпечує умови для захисту суспільних інтересів та інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчиненні з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Разом з тим, згідно ч.3 ст.36 КК України, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у ст. 118 КК України.

З вироку суду вбачається, що ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, т.я. суд встановив, що в результаті механічної асфіксії шляхом здавлення шиї руками, встановив наявність прямого причинного зв'язку між діями обвинуваченого та тяжкими наслідками у вигляді смерті ОСОБА_7

Однак, в порушення вимог закону України про кримінальну відповідальність, суд кваліфікував дії обвинуваченого виходячи тільки з тяжкості наслідків, та не встановив належним чином мотив, за яким діяв ОСОБА_2

Згідно вимог закону України про кримінальну відповідальність, для правильної кваліфікації дій особи, яка обвинувачується в умисному вбивстві іншої людини необхідно ретельно дослідити мотив вчинення злочину, завдяки чому розмежовуються склади злочинів, передбачених ст.ст. 115- 119 КК України, а також визначається ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину та індивідуалізується покарання.

Так, об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 118 КК України, за якою прокурор просить перекваліфікувати дії ОСОБА_2, характеризується не тільки ознаками, передбаченими ст. 115 ч.1 КК України, у вигляді дій винної особи, спрямованих на позбавлення життя іншої людини, наслідків у вигляді смерті людини та причинного зв'язку між цими діями та наслідками, але також характеризується такою ознакою, як наявність певного мотиву вчинення злочину.

Однак, у вироку суду фактично не встановлений мотив вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, хоча при судовому розгляді досліджувалися докази: показання обвинуваченого, свідків, речові докази, висновки експертів, які містять беззаперечні відомості про намагання ОСОБА_7 потрапити до будинку своєї співмешканки ОСОБА_8 і її сина ОСОБА_9 силою, що передувало вчиненню обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення.

Так, з протоколу огляду предмету від 20.09.2013 року вбачається, що був оглянутий та з участю понятих прослуханий диск для лазерних систем зчитування, на якому знаходиться звукозапис повідомлення ОСОБА_8, з тексту якого вбачається, що ОСОБА_8 викликала працівників міліції, повідомивши їм про те, що її колишній співмешканець намагається проникнути в будинок, б'є та вивалює вікна.

Крім того, суд першої інстанції ніяким чином не оцінив висновок експерта про те, що на час вчинення злочину ОСОБА_2 перебував у стані емоційного збудження, яке виникло на тлі конфліктної ситуації побутового характеру, характеризувалось почуттям страху за своє життя та проявилось агресивними діями, направленими в бік потерпілого (а.с. 208-212, т.2). У вироку районного суду не наведено жодного доказу того, що ОСОБА_2 винний у вчиненні саме умисного вбивства, які б вказували на мотив і мету вчинення цього злочину.

Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора щодо невстановлення у вироку суду фактичних обставин кримінального правопорушення, мотиву його вчинення, при наявності доказів, з яких вбачаються очевидні ознаки стану необхідної оборони у обвинуваченого в момент вчинення суспільно небезпечного посягання ОСОБА_7 на його життя, які впливають на правильне визначення складу інкримінованого кримінального правопорушення, зокрема на наявність або відсутність об'єктивної сторони, що потягло неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2, знайшли своє підтвердження.

На підставі наведеного, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 36 КК України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_2, знаходився в стані необхідної оборони, оскільки існувала реальна загроза його життю, він діяв за мотивом та з метою захисту свого життя та життя ОСОБА_8 та ОСОБА_10, шляхом заподіяння шкоди ОСОБА_7, який здійснив суспільно небезпечне посягання, для негайного відвернення та припинення цього посягання в зазначеній конкретній обстановці кримінального правопорушення, що підтверджується показами обвинуваченого ОСОБА_2, який показав, що проходячи біля будинку ОСОБА_8, на подвір'ї почув крики ОСОБА_8 та її співмешканця ОСОБА_7, і тому вирішив їх розборонити та припинити суперечку. Після цього, ОСОБА_7 покинув домогосподарство ОСОБА_8, однак через деякий час повернувся та знов намагався проникнути до будинку ОСОБА_8, кричав та стукав у вікна. Підійшовши до ОСОБА_7 в другий раз, побачив як той почав шукати якесь знаряддя для зламу вікна чи дверей, підійшов до фіртки та взяв в руки дерев'яну підпірку, з якою ОСОБА_7 пішов на нього (ОСОБА_2). Телефонним повідомленням ОСОБА_8 до чергової частини Козятинського РВ про те, що її колишній співмешканець ОСОБА_7 прийшовши до місця її проживання вчиняє хуліганські дії, намагається проникнути в будинок, б'є та вивалює вікна. Крім того, свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, які були присутні на місці події, засвідчили, що вони бачили сліди боротьби, а саме прим'яті квіти, порушену огорожу біля квітника, палицю та інші сліди, а також підтвердили, що чули як ОСОБА_7 потужно стукав у двері і вікна будинку ОСОБА_8

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 36 КК України, апеляційний суд вважає, що обвинувачений діяв з перевищенням меж необхідної оборони, оскільки він умисно заподіяв ОСОБА_7 тяжку шкоду, яка явно не відповідала небезпечності посягання, що потягло за собою наслідки у вигляді настання смерті, в зв'язку з чим дії ОСОБА_2 містять склад, зокрема об'єктивну сторону, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, його дії мають бути перекваліфіковані з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, апеляційний суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді 2-х років позбавлення волі, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, враховуючи те, що обвинувачений повністю відшкодував моральну та матеріальну шкоду, заподіяну злочином, позитивно характеризується за місцем проживання, відповідно до довідки КП «Козятинська центральна районна лікарня» має низку тяжких захворювань, зокрема, цироз печінки, апеляційний суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки та покласти обов'язки, передбачені п.п. 2,3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Між іншим, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 в частині перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 119 КК України не підлягає задоволенню, оскільки в діях ОСОБА_2 прослідковується наявність прямого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень.

Так, вбивство через необережність передбачає, що особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість).

Однак з матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 умисно заподіяв ОСОБА_7 тяжку шкоду, яка явно не відповідала небезпечності посягання, що потягло за собою наслідки у вигляді настання смерті, а тому, його дії слід кваліфікувати за ст. 118 КК України.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги зі змінами прокурора та часткове задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 405, 407, 413, 419 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу зі змінами прокурора Козятинської міжрайонної прокуратури Козиря С.В. задовольнити частково.

Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 липня 2014 року щодо ОСОБА_2 - змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_2 зі ст. 115 ч. 1 КК України на ст. 118 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання ОСОБА_2 звільнити, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені п.п.2,3 ст. 76 КК України обов'язки, а саме:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 скасувати, звільнивши ОСОБА_2 з-під варти з зали суду.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3 місяців.

Судді:

З оригіналом вірно: