ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"20" жовтня 2014 р.Справа № 14-19/17-4520-2011

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Фермерського господарства "Зірка-Б"

про стягнення 23864,06грн.

Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 02.06.2014р.

від відповідача: не з`явився

від ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області: не з`явився

В судовому засіданні 20.10.2014р. приймали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається скарга ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" на дії та бездіяльність ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області у порядку ст.121-2 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.02.2012р. позовні вимоги позивача було задоволено повністю.

Ухвалою суду від 12.06.2013р. здійснено заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні №31817834 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 24.02.2012р. по справі №14-19/17-4520-2011 - ФОП ОСОБА_1 замінено у виконавчому провадженні №31817834 на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС".

14.07.2014р. за вх.№2-2870/14 до суду звернулось ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС" зі скаргою на дії та бездіяльність ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області у порядку ст.121-2 ГПК України.

Ухвалою суду від 16.07.2014р. вказану скаргу було прийнято та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 08.08.2104р. задоволено клопотання ТОВ „Ніко-Тайс" від 07.08.2014р. за вх.№20566/14 про участь у судових засіданнях по розгляду скарги у режимі відеоконференції.

Крім того, скаржником подано пояснення до скарги від 07.08.2014р. за вх.№20568/14, від 08.09.2014р. за вх.№23161/14.

08.09.2014р. ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" уточнило вимоги скарги та просить суд: визнати дії ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області під час виконання наказу господарського суду Одеської області від 24.02.2012р. по справі №14-19/17-4520-2011, які виразились у винесенні постанови від 26.06.2014р. про повернення наказу стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження" - незаконними; визнати недійсною постанову ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області від 26.06.2014р. про повернення наказу господарського суду Одеської області від 24.02.2012р. по справі №14-19/17-4520-2011 стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження"; визнати бездіяльність ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 24.02.2012р. по справі №14-19/17-4520-2011 - незаконною.

Так, в обґрунтування скарги відповідач посилається на те, що постановою ВДВС Біляївського МРУЮ від 19.02.2014р. відкрито виконавче провадження №42118486 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 24.02.2012р. у справі №14-19/17-4520-2011. Постановою ВДВС Біляївського МРУЮ від 26.06.2014р. вказаний судовий наказ повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження". Скаржник вважає, що державним виконавцем не було вжито всіх передбачених чинним законодавством України виконавчих дій щодо виконання наказу суду від 24.02.2012р., що, на думку скаржника, підтверджується роздруківкою з офіційного сайту виконавчої служби. При цьому, скаржник вважає, що ВДВС Біляївського МРУЮ передчасно лише після спливу тримісячного строку перед збиранням сільськогосподарських культур, незважаючи на те, що боржник є сільськогосподарським підприємством, яке має сезонний прибуток, винесено постанову про повернення наказу стягувачу. Крім того, скаржник вважає, що державним виконавцем не були виконані вимоги, передбачені Законом України „Про виконавче провадження", щодо примусового виконання виконавчих документів, а саме: не зроблено запитів до реєструючих органів стосовно наявності у боржника рухомого та нерухомого майна, орендованих земельних ділянок, не виявлено всіх банківських рахунків боржника, не встановлено дані керівника боржника та його місцезнаходження, не вжито заходів щодо підготовки та звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, не вжито дій щодо притягнення до кримінальної відповідальності керівника боржника за невиконання судового рішення. Також, скаржник вважає, що державний виконавець мав зробити запити до державної авіаційної служби, Інспекції ДАБК, державної служби інтелектуальної власності, Міністерства доходів і зборів України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, відділу статистики.

Відповідно до ст. 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положеннями ч.1 ст.2 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Положеннями п.2 ч.1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч.4 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження").

Відповідно п.5.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р., звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії є Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (далі - Єдиний реєстр). Відомості вносяться до Єдиного реєстру державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. Постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження (крім актів, що складаються за місцем проведення виконавчих дій) складаються за допомогою програмних засобів Єдиного реєстру. У випадку збоїв роботи системи Єдиного реєстру документи виконавчого провадження можуть виготовлятися без використання програмних засобів Єдиного реєстру, про що обов'язково зазначається в документі. Після відновлення роботи Єдиного реєстру такі документи в електронному вигляді негайно вносяться до нього (п.п.1.2., 1.12.1., 1.12.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р.).

Згідно п.9.13. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Таким чином, за результатами розгляду скарги відповідача судом, за умови ненадання ВДВС копій матеріалів виконавчого провадження, заперечення на скаргу, встановлено, що ВДВС Біляївського РУЮ Одеської області при примусовому виконанні наказу суду господарського суду Одеської області від 24.02.2012р. по справі №14-19/17-4520-2011 не вжито всіх належних заходів, спрямованих на реальне виконання вказаного наказу, а саме не надіслано запити стосовно розшуку наявного у боржника майна, у т.ч. щодо встановлення належності йому на праві власності сільськосподарської техніки, земельних ділянок, з огляду на те, що боржник є сільськогосподарським підприємством. Також, за умови не проведення належним чином заходів для виявлення майна боржника, державним виконавцем передчасно постановою від 26.06.2014р. закінчено виконавче провадження №42118486 після сплину тримісячного строку, хоча ч.2 ст.30 Закону України „Про виконавче провадження" обмежує орган ДВС шестимісячним строком, отже державний виконавець мав достатньо часу для вжиття заходів по розшуку майна боржника, керівника боржника для притягнення його до кримінальної відповідальності у разі ухилення ним від виконання судового рішення, на виконання якого видано вищезгаданий судовий наказ.

За таких обставин, знайшли своє підтвердження обставини, викладені у скарзі стосовно порушення державною виконавчою службою положень Закону України „Про виконавче провадження", п.5.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, у зв'язку з чим суд визнає доводи скаржника правомірними та задовольняє скаргу повністю.

Клопотання ВДВС Біляївського РУЮ Одеської області від 20.10.2014р. за вх.№27411/14 про відкладення розгляду скарги з підстав неотримання відділом її копії та надсилання судом йому копії цієї скарги задоволенню судом не підлягає, оскільки ухвалу суду від 01.10.2014р. при відкладення розгляду скарги на 20.10.2014р. до ВДВС було надіслано судом завчасно та державна виконавча служба мала достатньо часу для того щоб ознайомитись із матеріалами скарги та отримати необхідні копії, а також судом враховано те, що скаржником до скарги додано фіскальний чек №1783 від 11.07.2014р. та опис вкладення у цінний лист від 11.07.2104р., які підтверджують надсилання скарги до ВДВС Біляївського РУЮ Одеської області.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати доводи ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС", вкладені у скарзі від 14.07.2014р. за вх.№2-2870/14 на дії та бездіяльність ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області, - правомірними.

2. Визнати дії ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області під час виконання наказу господарського суду Одеської області від 24.02.2012р. по справі №14-19/17-4520-2011, які виразились у винесенні постанови від 26.06.2014р. про повернення наказу стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження" - незаконними.

3. Визнати недійсною постанову ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області від 26.06.2014р. про повернення наказу господарського суду Одеської області від 24.02.2012р. по справі №14-19/17-4520-2011 стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження".

4. Визнати бездіяльність ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 24.02.2012р. по справі №14-19/17-4520-2011 - незаконною.

Суддя І.А. Малярчук