РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.08                                                                                 Справа № 10/104.

За позовом   фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, смт. Нижнє Первомайського району

про стягнення 50000 грн. 00 коп.

Суддя  Мінська  Т.М.

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1.,  ОСОБА_3- представник, довіреність № 1938 від 16.07.08.;

від відповідача -ОСОБА_2

          Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача збитки у сумі 50 000 грн.

          Відповідач відзивом  на  позов  заперечує  проти позову.

Суд встановив:  На  обґрунтування  позову  позивач посилається  на  наступне: між сторонами у справі укладено договір оренди від 01.07.2006р., згідно  якого “Орендодавець” (позивач у справі) передає, а “Орендар” (відповідач у справі) приймає в оренду частину складського приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1а,  для торгівлі будівельними матеріалами.

Строк дії договору оренди встановлено положеннями п. 5.1. договору з 01.07.2006р. по 31.12.2006 р.

За умовами п. 5.2. Договору у зв'язку з відсутністю заяв жодної сторони про припинення договору, відповідно до п. 5.2. договору та положень ст. 764 Цивільного кодексу України  дія договору була продовжена до 01.07.2007 р. та потім до 31.12.2007 р.

Договір оренди припинив свою дію 31.12.2006р. у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, враховуючи,  що   позивач   01.12.2007р.  рекомендованим  листом направив  відповідачу  повідомлення   про припинення дії договору  оренди  і  звільнення  приміщення, розташованого  за адресою: АДРЕСА_1а,. до  31.12.2007р. 

Позивач   звернувся до суду із позовом про зобов'язання відповідача повернути йому частину складського приміщення, площею: 300 кв.м., розташованого за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, 12-А.

Приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1а  повернуто орендарем орендодавцеві за актом прийняття-передачі від 24.07.2008р.

05.01.2008р.  між  ОСОБА_1 -Орендодавцем і  ОСОБА_4. -Орендарем  і укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1-а,   згідно  якого Орендодавець  передає протягом трьох днів з моменту підписання  даного договору,   а Орендар   приймає в тимчасове користування  нежитлове  приміщення   під склад для зберігання  торгівельного обладнання,  розташоване  за адресою: АДРЕСА_1а,   площею  300  кв. м.  (згідно плану нежитлового приміщення). 

Згідно п. 3.2.  договору  оренди  № 1-а  від  05.01.2008р.,  укладеного між  ОСОБА_1  і  ОСОБА_4.,  за відмову  від передачі майна  або несвоєчасну  передачу  майна,  за договором  Орендодавець  сплачує  Орендарю  штраф  в  сумі  50 000 грн.

01.08.2008р.  ОСОБА_4. направив  ОСОБА_1. лист,   яким  вимагав  сплатити  штраф  в сумі  50 000 грн. за  порушення  умов  договору.  Згідно квитанції  до  прибуткового касового ордеру  № 00126 від 03.09.2008р.   ОСОБА_4.  прийняв від  ОСОБА_1.  50 000 грн.  штрафу.  

Позивач  стверджує,  що  невиконання  відповідачем  обов'язку  з  повернення  приміщення,  спричинило  позивачу  збитки  в  сумі  50 000 грн. 

Судом  встановлено,  що за  позивачем  зареєстровано  на  праві  власності частина  будівель і споруд,  розташованих   за адресою: АДРЕСА_1,  і   також  цех деревопластики,     за адресою: АДРЕСА_2,   площею  813,3   кв. м. 

       Оцінивши доводи сторін у їх сукупності,  суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає  задоволенню, з огляду на наступне.

         Відповідно до ст.. 623 ЦК України  боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати  кредиторові  завдані  цим збитки. 

Згідно  ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином за матеріалами справи збитками, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення є, зокрема,  сума  штрафу,  сплачена  позивачем  в  зв'язку з невиконанням  іншого договору.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність відповідних  елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки /збитки/,  причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками та вина правопорушника.

При розгляді справи господарський суд дійшов висновку, що є  недоведеними та непідтвердженими матеріалами справи усі вказані елементи допущеного відповідачем правопорушення по завданню збитків позивачеві.

Так,  недоведена  вина  відповідача,  оскільки  для  оцінки  факту  припинення  орендних правовідносин  за  договором  оренди  між сторонами  від  01.07.2006р.  достатньо  лише  самого  факту  направлення  позивачем  повідомлення  про  припинення  дії  договору  оренди,  що   і  встановлено судом.   Але  для  встановлення  вини  відповідача,  тобто  суб'єктивної   сторони  при  оцінці  факту  неповернення  орендованого  майна,  необхідно  доведення  того,  що  відповідач  отримав  цей  лист - повідомлення   від  позивача.  Факт  отримання  листа  - повідомлення  про припинення   дії  договору  оренди  31.12.2007р.  заперечується  відповідачем  і  не  доведений  позивачем. 

Також  суд  вважає  недоведеним  другий  елемент  цивільного  правопорушення  як    причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.  Даний  висновок   зроблено  судом  виходячи  з  такого:  відповідачем  несвоєчасно  повернуто  позивачу  приміщення, розташоване   за адресою: АДРЕСА_2,   площею  300   кв. м.    Але  загальна  площа  будівлі,  розташованої  за цією  адресою  становить  813,3   кв. м.  З наданих доказів  не  вбачається   яка  саме  частина  цього  приміщення,  що становила 300 кв. м.,   була об'єктом  оренди  за  договором  між  позивачем  і  відповідачем,    і  яка  саме  частина    цього  приміщення,  що становила 300 кв. м.,  є   об'єктом  оренди  за  договором оренди від 05.01.2008р.  між  ОСОБА_1   ОСОБА_4.,   тобто  не  доведено,  що  це  одна  і  таж  частина  приміщення.  В  матеріалах  справи  також  маються  інші  суперечливі  документи,  зокрема  в  екземплярі  договору  оренди  від  01.07.2006р, наданому  відповідачем  -    об'єктом  оренди є   частина складського приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1,  для торгівлі будівельними матеріалами.   А  позивачем  надано  дві  копії  цього ж договору  із  вказанням  адреси  об'єкту  оренди  в  одному документі -    АДРЕСА_1  (а.с.  7),  а  в  іншому документі - АДРЕСА_2 (а.с. 29).  Крім того,  позивач,  05.01.2008р.,  укладаючи  договір  оренди  з  ОСОБА_4.,  умовами  якого  передбачено  за несвоєчасну  передачу  майна   сплату  штрафу  в  сумі  50 000 грн.,  знав,  що  на  час  укладання  цього  договору  відповідачем  не  повернуто орендоване  приміщення.  Тобто, позивач  своїми  діями  не  намагався  запобігти  виникненню збитків.   

З огляду на вищевказане  суд визнає  позовні  вимоги такими, що не підлягають задоволенню.   Згідно ст. 49 ГПК України  судові   витрати покладаються на позивача.

Відповідно  до  ст. 85  ГПК  України  за  згодою  сторін  у судовому  засіданні  оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На  підставі  викладеного   і,  керуючись  ст. ст.  33, 44, 49,  82, 84, 85   ГПК  України,   суд        

                                                в и р і ш и в:

       1.   В задоволенні  позову  відмовити повністю.   

2.          Судові витрати покласти на позивача.

    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його  підписання. 

         підписано  10.12.2008р.

Суддя                                                                                           Т.М.Мінська