ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року Справа № Б26-Б2-57-00

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Удовиченка О.С.,

суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу на постанову та на ухвалу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 року

у справі№Б26-Б2-57-00

господарського суду за заявою доДніпропетровської області Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі Головного упрвління Міндоходів у Дніпропетровській області Державного підприємства "Дніпропетровський домобудівельний комбінат"

провизнання банкрутом

За участю представника ГПУ - Баклан Н.Ю.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 року у справі №Б26-Б2-57-00 (суддя Камша Н.М.) грошові вимоги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на суму 15 443,00 грн. - відхилено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року (судді: Білецька Л.М. - головуючий, Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 року у справі №Б26-Б2-57-00 залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 року у справі №Б26-Б2-57-00 залишено без змін.

Не погодившись із наведеними судовими актами, Державна податкова інспекція в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (Далі - ДПІ в Амур - Нижньодніпровському районі) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги заявника на суму 15 443,00 грн., посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 16.1. 4 ст. 16, 180, п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (В редакції до 19.01.2013 року) (Далі - Закон про банкрутство).

На думку заявника касаційної скарги, оскільки ліквідатор здійснює діяльність, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, про що свідчать подані до податкового органу декларації, відтак незважаючи на положення ст. 23 Закону про банкрутство, грошові вимоги податкового органу на суму 15 443,00 грн. мають бути задоволені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2009 року у справі №Б26-Б2-57-00 державне підприємство "Дніпропетровський домобудівний комбінат" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на один рік. Ліквідатором підприємства банкрута призначено арбітражного керуючого Кириченка Є.О. та зобов'язано вчинити певні дії.

04.07.2014 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулась Державна податкова інспекція в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області із заявою про визнання додаткових грошових вимог, у зв'язку з виникненням у боржника заборгованості з ПДВ за період з 30.10.2013 року по 04.06.2014 року яка становить 15 443,00 грн.

Листом від 15.07.2014 року №02-02/01-16 арбітражний керуючий Кириченко Є.О. повідомив податкову інспекцію про відхилення вимог на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом".

Розглянувши вказані вимоги податкового органу, господарський суд першої інстанції, рішення якого підтримав у постанові апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні кредиторських вимог заявника, з огляду на те, що грошові вимоги Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі, за період з 30.10.2013 року по 04.06.2014 року зі сплати податку на додану вартість, не мають характеру поточних, оскільки виникли після визнання боржника банкрутом та введення щодо ДП "Дніпропетровський домобудівельний комбінат" ліквідаційної процедури.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із наведеними висновками та вважає відзначити наступне.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", закінчується технологічний цикл із виготовлення продукції, і підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У межах повноважень, визначених ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, є неоплаченими і заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого ч. 2 ст. 22 цього Закону.

Отже, зазначеними нормами Закону, законодавець визначив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Заява про визнання поточних вимог подається кредитором ліквідатору (не до господарського суду) у ліквідаційній процедурі в межах строків, визначених ч. 2 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи встановлені у справі обставини, зокрема те, що ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі звернулась до господарського суду Дніпропетровської області 04.07.2014 року, тобто після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2009 року, та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у визнанні заявлених ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі вимог, оскільки ці вимоги не мають характеру поточних (у розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 року у справі №Б26-Б2-57-00 залишити без змін.

Головуючий: О.С. Удовиченко

Судді: П. К. Міщенко

В.Ю. Поліщук