КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
14.01.09 р. № 5/313-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Разіної Т. І (доповідач по справі),
суддів:
Жук Г. А.
за участю представників сторін:
від позивача: Биховченко Р.І. –представник за дов. б/н від 12.01.2009 р.;
від відповідача: Судук М.М. –керуючий санацією,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Ірпінський комбінат «Перемога»на рішення господарського суду Київської області від 18.09.2008 року у справі № 5/313-08 (суддя Подоляк Ю.В.)
за позовом відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація», м. Київ,
до відкритого акціонерного товариства «Ірпінський комбінат «Перемога», м. Ірпінь,
про стягнення 366508,43 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2008 року відкрите акціонерне товариство «Південбудмеханізація»звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Ірпінський комбінат «Перемога»про стягнення суми боргу з врахуванням інфляції у розмірі 347961,24 грн., 3% річних у розмірі 18547,19 грн. Також позивач просив відшкодувати суму понесених судових витрат.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2008 р. позовна заява відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація»була прийнята до провадження та порушене провадження у справі № 5/313-08.
Клопотанням № 131 юр від 17.09.2008 р. (а.с. 56-57), яке було прийняте судом першої інстанції, позивач збільшив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача суму боргу з врахуванням індексу інфляції у розмірі 347961,24 грн., 3% річних у розмірі 18547,19 грн., суму пені у розмірі 25991,23 грн. Також позивач просив відшкодувати суму понесених судових витрат.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.09.2008 року у справі № 5/313-08 (суддя Подоляк Ю.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу –224814,40 грн., інфляційних втрат у розмірі 123146,84 грн., 3% річних у розмірі 18547,19 грн., суму пені у розмірі 21415,82 грн., 3879,24 грн. витрат по сплаті державного мита та 116,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач, в порушення ст.ст. 525, 526, 837, 854 ЦК України, не у повному обсязі виконав умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 30/10 від 30.10.2008 р., в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
У доводах апеляційного оскарження апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права –ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та процесуального права –ст.ст. 5, 6 ГПК України.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.11.2008 р. апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає її обґрунтованою.
Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу № 05/104 від 03.11.2008 р. та доповнення до відзиву № 109 від 21.11.2008 р., вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду –законним та обґрунтованим. Таку ж позицію підтримав у судовому засіданні представник позивача.
У судовому засіданні 14.01.2009 р. за згодою представників сторін на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено місцевим господарським судом, між сторонами у справі було укладено договір підряду на виконання розкривних робіт на Забучанському кар’єрі цегельної сировини від 04.03.2005р. № 25К (а.с. 8-12) (далі –договір) відповідно до умов якого ВАТ «Південбудмеханізація»(підрядник) зобов’язалось виконати розкривні роботи в кар’єрі цегельної сировини в обсязі 200,0 тис.м.3 протягом року згідно «Плану розвитку Забучанського кар’єру цегельної сировини на 2005 рік»з моменту вступу в дію договору (п. 2.1 договору).
Згідно п. 2.2 договору ВАТ «Південбудмеханізація»в межах договірної ціни з урахуванням ринкової вартості матеріалів та послуг зобов’язалось виконати на свій ризик власними силами і засобами всі передбачені договором роботи і здати в обумовлений строк замовнику –ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога».
У відповідності до п. 2.3 договору ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»зобов’язалось прийняти і оплатити, своєчасно і якісно виконані роботи.
Договірна ціна роботи встановлюється згідно протоколу узгодження договірної ціни, який є невід’ємною частиною договору та кошторису. Вона є динамічною і може змінюватись у зв’язку зі зміною вартості паливно-мастильних матеріалів, рівня середньомісячної зарплати, інших факторів, на підставі яких вона сформована (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 4.2 договору роботи вважаються виконаними після підписання акту про здачу етапів чи часток робіт та сумарний обсяг помісячно виконаних робіт досягне 200 тис. куб. м.
Згідно п. 5.1 договору ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»самостійно проводить взаєморозрахунки з ВАТ «Південбудмеханізація». ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»проводить авансування робіт у розмірі 10% від ціни предмету договору з умовою утримання суми авансу протягом року пропорційно вартості виконаних за кожний місяць робіт (п. 5.2 договору).
У відповідності до п. 12.1 договору здавання–приймання робіт після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом. ВАТ «Південбудмеханізація»надає ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»до 28 числа звітного місяця акти виконаних робіт ф. КБ –2В, КБ-3 (п. 12.2 договору).
Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 01.04.2006 р. (п. 16.1 договору).
На виконання умов договору ВАТ «Південбудмеханізація»були виконані, а ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»були прийняті роботи на загальну суму 484814,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ–2в) за квітень –вересень 2005р., актами на зміст оплати виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ–3) за квітень - вересень 2005р. (а.с. 21-39), які підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками товариств.
ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»здійснив часткову оплату виконаних підрядних робіт на суму 260000 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача завірені копії яких долучені до матеріалів справи.
Несплаченою залишається сума 224814,40 грн. Зазначена заборгованість також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 51) між сторонами у справі, який підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, відповідно до якого заборгованість на користь позивача станом на 31.05.2008р. складає 224814,40 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2003 р. у справі № 111/14б-03 порушено провадження про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Ірпінський комбінат «Перемога», який є відповідачем у справі № 5/313-08.
Постановляючи рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного. Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За змістом даної норми, договір підряду –це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.
Стаття 854 Цивільного кодексу України до обов’язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Всупереч норм закону та договору відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за виконані роботи, у зв’язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 224814,40 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення 224814,40 грн. заборгованості є обґрунтованими.
Крім того, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 123146,84 грн. інфляційних втрат та 18547,19 грн. три проценти річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати нараховані за період з 01.10.2005р. по 30.06.2008р. складають 123146,84 грн., три проценти річних з простроченої суми за вказаний період складають 18547,19 грн.
Здійснений позивачем розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, тому позовні вимоги щодо їх стягнення місцевий господарський суд обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач на підставі п. 14.4 Договору просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, яка за розрахунком позивача складає 25991,23 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 21415,82 грн. за період з 01.10.2004р. по 01.04.2005р., відмовивши у стягненні решти суми пені за період понад шість місяців.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.
У доводах апеляційного оскарження апелянт стверджує про порушення судом першої інстанції ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Скаржник дійшов висновку, що оскільки позивач є поточним кредитором відповідача, то він був зобов’язаний звернутись з вимогами до керуючого санацією в порядку ст. 17 названого закону, що позбавило б відповідача від необхідності сплати судових витрат. При цьому скаржник посилається на п. 6 наведеної статті, відповідно до якого керуючий санацією зобов’язаний розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації.
Колегія суддів вважає, що скаржник допустив невірне трактування закону, так як зі змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не вбачається обов’язку кредитора звертатись до керуючого санацією за стягненням заборгованості, це є правом кредитора. Незвернення позивача до керуючого санацією боржника за стягненням заборгованості не позбавляє його права звернутись до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, позивач мав право звернутись до суду за захистом своїх прав, незалежно від того, чи звертався він до керуючого санацією боржника за стягненням заборгованості.
Колегія суддів також не бере до уваги посилання скаржника на порушення судом першої інстанції ст.ст. 5, 6 ГПК України, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Статтею 8 Конституції України визначено, що конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Ірпінський комбінат «Перемога»на рішення господарського суду Київської області від 18.09.2008 року у справі № 5/313-08 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 18.09.2008 року у справі № 5/313-08 залишити без змін.
Копію постанови апеляційної інстанції надіслати сторонам по справі.
Справу № 5/313-08 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Разіна Т. І
Судді:
Зеленіна Н.І.
Жук Г. А.
Дата відправки 21.01.09