ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

За участю представників учасників судового провадження:

                                    В С Т А Н О В И В  :

23.06.2008 року господарським судом Донецької області за заявою ВАТ "Науково-виробниче об'єднання "Композитних матеріалів" порушено провадження у справі № 27/116-б про банкрутство ЗАТ Страхова компанія "Ескалібур"  (Далі –ЗАТ СТ "Ескалібур"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на весь час провадження у справі про банкрутство.

Постановою господарського суду  Донецької області від 01.07.2008 року в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визнано ЗАТ СТ "Ескалібур" код  34399514 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство ЗАТ СТ "Ескалібур", а ліквідатора банкрута призначено ініціюючого кредитора ВАТ "Науково-виробниче об'єднання "Композитних матеріалів" та  зобов'язано  останього провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Ліквідатором подано до суду звіт та ліквідаційний баланс підприємства - банкрута в порядку ст. 32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Господарський суд  Донецької області  в судовому засіданні розглянув поданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс ЗАТ СТ "Ескалібур" та ухвалою від 07.08.2008 року (суддя Тарапата С. С.) затвердив звіт та ліквідаційний баланс підприємства банкрута та припинив провадження по справі керуючись  ст. 32, п. 6 ст. 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2008 року ухвалу господарського суду Донецької області від 07.08.2008 року по справ №27/116-б залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Державна податкова інспекція у Ворошилівському районі міста Донецька  звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати  постанову Донецького апеляційного господарського суду від  03.11.2008 року та прийняти нове рішення, яким  скасувати постанову господарського суду  Донецької області від 01.07.2008  про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі, та ухвалу господарського суду  Донецької області від 07.08.2008 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та про припинення провадження у справі, аргументуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.12.2008 року прийнято касаційну скаргу Державної податкової інспекції Ворошилівському районі міста Донецька  на постанову Донецького апеляційного господарського суду від  03.11.2008 року до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову та ухвалу суду першої інстанції, а також постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для  задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

 Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.  

   Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

Відповідно ч. 1 ст. 52  Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  у разі якщо  громадянин-підприємець - боржник або керівні органи   боржника   -   юридичної    особи    відсутні    за    її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів  державної  податкової  служби  згідно  із  законодавством податкових  декларацій,  документів  бухгалтерської  звітності,  а також за  наявності  інших  ознак,  що  свідчать  про  відсутність підприємницької  діяльності  боржника,  заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути  подана  кредитором незалежно  від  розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є  визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 93  Цивільного кодексу України  місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом; місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

 Проте установчі документи   ЗАТ СТ "Ескалібур"  в матеріалах справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої інстанції з метою з'ясування місцезнаходження боржника.

В матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів,  митних органів та інших компетентних органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський судом Донецької області розглянув справу за відсутності установчих документів боржника та достовірних доказів щодо його місцезнаходження, не встановив обставини  наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство.

В порядку ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатором було подано звіт по ліквідації підприємства банкрута  та ліквідаційний баланс.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2008 року затверджено вищезазначений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ЗАТ СТ "Ескалібур" та припинено провадження у справі №27/116-б.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав підчас розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  вбачається, що  ліквідатор  з  дня   свого   призначення   здійснює   такі повноваження: приймає до  свого  відання майно боржника,  вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції  з   управління   та   розпорядження   майном банкрута; здійснює інвентаризацію  та  оцінку  майна  банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Як вбачається з вимог ст. 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Відповідно ст. 31 ГПК при  реалізації  своїх  прав  та  обов'язків   арбітражний керуючий  зобов'язаний  діяти  сумлінно  та  розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно ст. 32 Закону  після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає  до  господарського  суду  звіт  та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої    ліквідаційної    маси   (дані її інвентаризації); відомості про   реалізацію   об'єктів  ліквідаційної  маси  з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії  договорів  купівлі-продажу  та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог  кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Отже, законодавцем передбачено обов’язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Судом першої інстанції неналежно досліджено здійснення ліквідатором передбачених чинним законодавством заходів з ліквідації боржника та виконання ним своїх обов’язків під час ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим суд дійшов передчасного висновку про відповідність звіту ліквідатора вимогам Закону.

Суд апеляційної інстанції на вказані порушення уваги не звернув чим порушив вимоги ст. 33, 34, 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України  апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Державна податкова інспекція у Ворошилівському районі міста Донецька звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Донецької області від 01.07.2008 року  та ухвалу господарського суду Донецької області від 07.08.2008 року.

Однак в постанові суду апеляційної інстанції стосовно оскарження Державною податковою інспекцією у Ворошилівському районі міста Донецька постанови суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури нічого не вказано.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваної  постанови суду апеляційної, а також постанови  про відкриття ліквідаційної процедури та ухвали господарського суду першої інстанції  про затвердження звіту  ліквідатора та припинення провадження у справі  з направленням справи на розгляд до суду  першої  інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та  всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване  рішення.

Керуючись ст. ст. 32, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, ст. ст. 34, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі міста Києва   задовольнити.

2.          Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2008 року у справі №27/116-б скасувати.

3.          Постанову господарського суду Донецької області від 01.07.2008 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 07.08.2008 року у справі №27/116-б скасувати.

4.          Справу передати на розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий                                                                   О. Є. Короткевич

Судді                                                                                Л. Й. Катеринчук

                                                                                                  М. І. Хандурін