Справа № 667/3669/14-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2014 року Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:
головуючого-судді: Прохоренко В.В.
при секретарі: Сноп А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання договору дарування недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що їй згідно свідоцтва про право власності належала 1/4 частина квартири АДРЕСА_1. Згідно договору дарування частини квартири, укладеного між нею та її сином ОСОБА_2, право власності на належну їй частку квартири було набуте ОСОБА_2 У квітні 2014 року їй стало відомо, що ця частка квартири, в якій вона мешкає, і яка є її єдиним житлом, продана з прилюдних торгів в рахунок відшкодування солідарного кредитного боргу ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки, згідно договору поруки від 06 серпня 2008 року, він виступив поручителем перед банком в забезпечення виконання зобов'язань своєї дружини ОСОБА_3 за отриманим нею кредитом. Вважає, що зазначений договір дарування є недійсним, оскільки вказаний договір вона підписала в результаті помилки.
Між нею та відповідачем ОСОБА_2 була домовленість про те, що він буде її довічно доглядати, забезпечувати продуктами харчування та ліками, вона буде довічно проживати в належному їй житловому помешканні, і тільки на цих умовах вона погодилася укласти з відповідачем договір дарування. Зазначені обставини, відсутність правових знань, похилий вік заважали їй в момент підписання договору зрозуміти його природу та наслідки. Просила визнати недійсним договір дарування ? частини квартири, укладений між нею та відповідачем, зобов'язати ОСОБА_2, повернути належну їй ? частину квартири АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник ПАТ «Укрсоцбанк» заперечував проти заявлених позовних вимог, вважав позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини:
Судом встановлено, що відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.12.2007 року ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належала ? частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 20.06.2006 року, виданого згідно з розпорядженням № 19398 від 20 червня 2006року, зареєстрованого у Херсонському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 77665
Відповідно до договору дарування частини квартири від 11.07.2008 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, який було посвідчено 11 липня 2008 року приватним
нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим
№ 2882, та зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.07.2008 року.
06.08.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 02-23-Ф081033П, відповідно до якого останній зобов'язався перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_3, зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі, в строки та в порядку передбачених договором про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф081033П від 06.08.2008 року.
Відповідно до протоколу №2213433 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки та належить ОСОБА_2,( АДРЕСА_1) від 07.04.2014 року ? частина трикімнатної квартири за вищевказаною адресою була реалізована з прилюдних торгів ОСОБА_5
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він знайомий з відповідачем та позивачем, знає, що між ними було укладено договір, за яким ОСОБА_2 повинен був піклуватись за ОСОБА_1, також зазначив, що відповідачем було укладено кредитний договір та заставлено квартиру.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_8, онука позивачки. На даний час проживають разом з ОСОБА_1, в спірній квартирі. Два роки тому приходили державні виконавці та складали акт опису майна, тоді їм стало відомо, що квартира закладена під іпотеку. Про існування договору вона знає, але присутня не була, деталей укладення не знає, як їй розповідали, що ОСОБА_2 повинен був піклуватись за ОСОБА_1, однак він не виконує покладені на нього обов'язки, не піклується.
Відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки виходячи зі змісту ст.ст. 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, коли сторони мають повну уяву не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Під час укладання договору дарування позивачці були роз'яснені правові наслідки цієї правової угоди, яка в свою чергу підтвердила дійсність своїх намірів на її укладення, сторони домовились про істотні умови договору, договір укладено з дотриманням вимог діючого законодавства. Позивачка не надала доказів того, що оспорюваний договір укладено під впливом помилки щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, а зазначала, що помилка вчинена в наслідок власного недбальства та незнання закону, що є підставою для відмови у задоволенні її позову.
Керуючись ст.ст.11, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 203,215, 229, 330, 388 ЦК України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання договору дарування недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона шляхом подання апеляційної скарги на протязі 10 днів з моменту проголошення рішення.
Суддя: В.В. Прохоренко