УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця 04 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді   Яковенко Л.Г.

суддів   Синельщікової О.В. Афендікова С.М. при секретарі   ГалічЮ.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Сімкомунсервіс" про стягнення вихідної допомоги при звільненні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Київського районного суду міста Сімферополя АРК від 28 вересня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЗАТ „Сімкомунсервіс" про стягнення вихідної допомоги при звільненні відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка та її представник ставлять питання про скасування рішення суду і просять направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказують, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважають, що повністю доведено і надані письмові докази тому, що ОСОБА_1 була звільнена за підставами частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України. Судом не взято до уваги, що згідно зі статтею 44 Кодексу законів про працю України внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовій договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним

Справа № 22-Ц-7890/2006 р.                                            Головуючий у першій

інстанції Кукта М.В.

 Доповідач Синельщікова О.В.

орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що ОСОБА_1 працювала в період з 10 лютого 2005 року по 18 квітня 2005 року бухгалтером відділу дирекції ЗАТ "Сімкомунсервіс". 18 квітня 2005 року звернулася з письмовою заявою про звільнення за власним бажанням.

Наказом НОМЕР_1 позивачку звільнено з підприємства ЗАТ " Сімкомунсервіс" за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення вихідної допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України вихідна допомога виплачується робітнику при розірванні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного договору або трудового договору (ст.ст. 38, 39 Кодексу законів про працю України), а позивачку звільнено з роботи за власним бажанням без посилання на підстави, передбачені частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України. Запис в трудовій книжці   позивачки   з   іншими   підставами   звільнення   зроблено   помилково.

З таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції, як відповідним обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального закону.

Доводи позивачки, викладені в апеляційній скарзі, що вона відповідно до заяви про звільнення від 18 квітня 2005 року та запису в трудовій книжці була звільнена за підставами частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України, не найшли свого підтвердження, оскільки в своїй заяві про звільнення вона не посилалася на невиконання власником законодавства про працю, порушення умов колективного чи трудового договору. Наказ НОМЕР_1 про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 не оспорювала, формулювання звільнення зі статті 38 КЗпП України на частину З статті 38 Кодексу законів про працю України не змінено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального та процесуального права судом першої інстанції додержано, підстави для скасування рішення відсутні.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.