УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця 18 дня колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді   Яковенко Л.Г.

суддів   Синельщікової О.В. Рижовій І.В. при секретарі   Чубовій А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сімферопольської дитячої школи мистецтв про визнання недійсним: наказу НОМЕР_1, зміни формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, моральної шкоди та витрат на лікування,

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 травня 2006 року та на додаткове рішення від 28 вересня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя від 22 травня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено в позові до Сімферопольської дитячої школи мистецтв про визнання недійсним наказу НОМЕР_1, примушення до здійснення дії і стягнення заборгованості.

Додатковим рішенням від 28 вересня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено в позові про визнання недійсним п.1 наказу НОМЕР_1 в частині зазначення підстав звільнення, визнання формулювання звільнення невірним, зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди та витрат на лікування.

В апеляційних скаргах позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Судом не враховано, що представник відповідача визнав її позовні вимоги. Також, вказує, що відповідачем були порушені норми Кодексу законів про працю України, Закону України „Про оплату праці", умови колективного договору, однак судом це не враховано. Крім того, вважає, що посилання суду на те, що до неї застосовувалися

Справа № 22-Ц-7986/2006 р.                                                              Головуючий у першій

інстанції Долженко Ю.П.

 Доповідач Синельщікова О. В.

дисциплінарні стягнення необгрунтовані, оскільки рішенням комісії по трудовим спорам всі дисциплінарні стягнення скасовані.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необгрунтованими і не підлягають задоволенню за наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 14 квітня 2004 року працювала завідуючою господарством Сімферопольської дитячої школи мистецтв. Наказом НОМЕР_1 звільнена з роботи за власним бажанням за статтею 38 Кодексу законів про працю України.

Звертаючись з заявою про звільнення 4 квітня 2005 року, ОСОБА_1 просила звільнити її за власним бажанням, обґрунтовуючи звільнення наявністю загрози з боку директора школи створити штучно нестачу майна, а також ненаданням ій додаткової відпустки, що позивачка вважала порушенням умов колективного договору.

Відмовляючи у задоволенні позову за результатами розгляду трудового спору, пов'язаного зі звільненням, суд першої інстанції виходив з того, що немає підстав для зміни формулювання звільнення на п. З статті 38 Кодексу законів про працю України і застосування відповідних наслідків такого звільнення.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду, як відповідним обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовій договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Судом першої та апеляційної інстанції не встановлено порушень трудового законодавства та умов колективного договору з боку адміністрації школи відносно позивачки як при наданні відпустки, так і при пред'явленні вимог укласти договір про повну матеріальну відповідальність.

Встановлено, що повний розрахунок з позивачкою проведено, затримка видачу розрахунку мала місце не з вини відповідача, що звільняє його від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, підстав для інших стягнень немає.

Застосування попередніх дисциплінарних стягнень до позивачки та їх скасування не має значення для вирішення спору про звільнення за власним бажанням.

Визнання позову представником відповідача не може бути визнано апеляційним судом відповідно до частини 4 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 травня 2006 року та додаткове рішення від 28 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.