УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця 18 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді   Яковенко Л.Г.

суддів   Синельщікової О.В. Рижової І.В. при секретарі   Чубовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом заступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Гурзуфської селищної ради до виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради, ОСОБА_1, треті особи Комунальне підприємство ремонтно-експлуатаційне об'єднання, ОСОБА_2 про скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності,

за апеляційними скаргами Гурзуфської селищної ради і заступника прокурора міста Ялта на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2006 року відмовлено у задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Гурзуфської селищної ради до виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради, ОСОБА_1, треті особи Комунальне підприємство ремонтно-експлуатаційне об'єднання, ОСОБА_2 про скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності.

В апеляційних скаргах Гурзуфська селищна рада і заступник прокурора міста Ялта просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи. Судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Судом не прийнято до уваги, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1, вважаючи, що обставина розірвання шлюбу є перешкодою для приватизації житла, здійснили незаконну приватизацію квартири шляхом використання підробленого документа, маючи умисел на протиправне заволодіння майном. Крім того, посилаються на те, що відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок , є нікчемним.

Справа № 22-Ц-7242/2006 р.                      Головуючий у першій

інстанції Кайро І. А. Доповідач Синельщікова О.В.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи та матеріали цивільної справи Ялтинського міського суду № 2-91/06 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, виконкому Гурзуфської селищної ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності і розпорядження, та перевіривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необгрунтованими і не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відмовляючи прокурору у позові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_1 мали законне право на приватизацію спірної квартири, яке було ними реалізовано у встановленому порядку, а тому немає підстав вважати приватизацію квартири такою, що здійснена в порушення права власності Гурзуфської селищної ради.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується за таким рішенням, як відповідним дійсним обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального закону.

Підстави, порядок та способи приватизації, тобто передачі державного житлового фонду у власність громадян України, що користуються житлом на умовах найму, визначено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до статей 1, 2, 3, 5 Закону приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир за нормою на наймача і членів його сім'ї, які постійно проживають в цих квартирах, або за якими зберігається право на житло.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що розпорядженням виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради НОМЕР_1 задоволена заява ОСОБА_3 про приватизацію квартири АДРЕСА_1, яка використовувалася ним і членами його сім'ї на умовах найму, і на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартира передану у приватну власність (а.с.7).

6 травня 1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на житло в рівних частках на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6).

У вказаній квартирі наймач ОСОБА_3 проживав і був внесений до особового рахунку з 20 червня 1978 року, відповідачка ОСОБА_1 як його дружина з 26 грудня 1987 року, і на момент приватизації за ними зберігалося та нікім не оспорювалося право на житло у вказаній квартирі (а.9 справи №2-91/06).

Відповідно до статті 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення (частина 1). До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки (частина 2). Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Та обставина, що в заяві на приватизацію, подану 6 квітня 1999 року, в довідці про склад сім'ї відповідачка ОСОБА_1 вказана як дружина наймача квартири, без зміни її положення на колишню дружину, а також, та обставина, що колишнє подружжя уклало нові самостійні шлюби, не має правового значення для вирішення спору, тому що наявність права на приватизацію залежить від права на житло в квартирі державного житлового фонду, а припинення сімейних відносин з наймачем не змінює об'єм прав та обов'язків відносно спірного житла.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить і приватизована ним частина спірної квартири, тому вирішення спору стосується також дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 (а. 31,32 справи №2-91/06). Визнання позову прокурора ОСОБА_1 порушує права та інтереси третьої особи ОСОБА_2, а тому не приймається судом.

Та обставина, що постановою Ялтинського суду від 27 лютого 2006 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2,3 статті 358 Кримінального кодексу України, за підробку та використання завідомо підробленого документа на підставі п. «г» статті 1 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року, не впливає на характер встановлених по цивільній справі правовідносин. Викладені в постанові факти не є преюдиціальними для вирішення цивільно-правового спору, як відповідно до положень частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, так і з тих підстав, що наявність у ОСОБА_1 вказаного в постанові суду умислу не потягло за собою незаконної передачі квартири із комунальної власності в загальну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Не прийнятними до уваги апеляційного суду є доводи апеляційних скарг про порушення приватизацією спірної квартири публічного порядку, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України тягне нікчемність правочину.

Приватизація здійснена на підставі та в порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», а тому квартира не може бути витребувана у відповідачки ОСОБА_1 та спадкоємиці ОСОБА_3 - ОСОБА_2

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального, права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Гурзуфської селищної ради і заступника прокурора міста Ялта відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала   апеляційного   суду   набирає   законної   сили   з   моменту   її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.