УХВАЛА

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

25 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді   Ланкова М.В. суддів   Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А. при секретарі   Сафіній Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за скаргою ВАТ «Кримгаз» на дії державного виконавця Державної виконавчої служби в Центральному районі м. Сімферополя та начальника Державної виконавчої служби в Центральному   районі   м.   Сімферополя,   за  апеляційною   скаргою   ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 жовтня 2006 року,

встановила:

ВАТ «Кримгаз» звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця ДВС в Центральному районі м. Сімферополя, посилаючись на те, що державний виконавець ДВС в Центральному районі м. Сімферополя, порушуючи вимоги ст. 40-1 закону України «Про виконавче провадження» не закрив виконавче провадження після відновлення апеляційним судом АР Крим строку на апеляційне оскарження рішення суду, по якому був виданий виконавчий лист.

Заявник вказує, що за рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 08 грудня 2005 року ОСОБА_1 був поновлений на роботі у ВАТ «Кримгаз» і на його користь стягнуто: середній заробіток за час вимушеного прогулу 19200 грн. та 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. На підставі даного рішення суд видав виконавчий лист, який був направлений в ДВС в Центральному районі м. Сімферополя для примусового виконання. 18 липня 2006 року апеляційним судом АР Крим був відновлений строк апеляційного оскарження рішення суду, а 31 липня 2005 року прийнята до провадження апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення суду від 08.12.2005 року. Вказані ухвали апеляційного суду були направлені в державну виконавчу службу, проте державний виконавець виконавче провадження не закрив, а більш того, виніс постанови про накладення арешту на рахунки підприємства. Вказані постанови про накладення арешту були затверджені начальником ДВС в Центральному районі.

ВАТ «Кримгаз» просив визнати неправомірними постанови про накладення арешту на банківські рахунки «Кримгаз», зобов'язати державного виконавця відкликати платіжні доручення з банківської установи.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 17 жовтня 2006 року скарга ВАТ «Кримгаз» задоволена частково. Визнані неправомірними дії державного виконавця Ібрагимова Э.Н-I. та начальника ДВС в Центральному районі м. Сімферополя, які виразилися в накладенні арешту на грошові кошти ВАТ «Кримгаз» в банківських установах, направлення платіжного доручення в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», в незакритті виконавчого провадження.

Справа № 22-Ц-7830/2006 р.                                                         Головуючий у першій

Інстанції   Лебедь О.Д.

    ДоповідачГсаев Г.А.

Визнані неправомірними постанова державного виконавця Ібрагимова Э.Н-I. від 03 серпня 2006 року, затвердженого начальником ДВС в Центральному районі про накладення арешту на грошові кошти ВАТ «Кримгаз».

Визнано неправомірним платіжне доручення, яке було виставлено Державною виконавчою службою про стягнення з ВАТ «Кримгаз».

ДВС в Центральному районі зобов'язано зняти раніше накладений арешт на рахунки ВАТ «Кримгаз».

У апеляційній скарзі стягувач по виконавчому провадженні ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні скарги відмовити.

Заслухав суддю доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ «Кримгаз» суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець, порушуючи вимоги ст. 40-1 Закону України «Про виконавче провадження» після відновлення апеляційним судом строку апеляційного оскарження рішення суду, виконавче провадження не закрив, а продовжував виконавчі дії.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 40-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ та прийняття цієї скарги до розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що за рішенням суду від 08.12.2005 року ОСОБА_1 відновлений на роботі у ВАТ «Кримгаз» і на його користь стягнуто: середній заробіток за час вимушеного прогулу 19200 грн. і 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Допущено негайне виконання рішення суду в частині відновлення на роботі і стягнення середньомісячного заробітку у розмірі 1200 грн.

Таким чином, рішення суду в частині його негайного виконання підлягало виконанню в примусовому порядку в не залежності від подачі апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного державний виконавець, навіть у разі відновлення строку на апеляційне оскарження повинен був продовжувати виконувати рішення суду в частині його негайного виконання: відновлення на роботі та стягнення 1200 грн.

При таких обставинах скарга ВАТ «Кримгаз» не заснована на законі і не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 312, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя від 17 жовтня 2006 року скасувати, прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні скарги ВАТ «Кримгаз» відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.