ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2014 року о 12 год. 26 хв.Справа № 808/6407/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Семененко М.О.
за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.
за участю представників:
позивача - Кульпіної О.В.,
відповідача - Дєєвої Л.Є., Барського А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Запорізького міського центру зайнятості
до публічного акціонерного товариства «Український науково - дослідний проектно - конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування»
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
02 жовтня 2014 року Запорізький міський центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Український науково - дослідний проектно - конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму коштів допомоги по безробіттю, що була виплачена ОСОБА_4 в розмірі 10190,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з набранням законної сили рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/580/14-ц, яким поновлено на роботі ОСОБА_4, відповідач відповідно до приписів частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зобов'язаний повернути Запорізькому МЦЗ суму виплаченого ОСОБА_4 забезпечення та вартість наданих безробітному соціальних послуг в розмірі 10190,15 грн. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представники відповідача проти позову заперечили. В обґрунтування заперечень зазначили, що позивачем не конкретизовано з якої саме підстави звільнено ОСОБА_4; позивачем порушено порядок зняття ОСОБА_4 з обліку; не доведено, що виплачене забезпечення та вартість соціальних послуг тотожні допомозі по безробіттю. На момент звернення позивача з претензією, ОСОБА_4 було звільнено з займаної посади за згодою сторін, у зв'язку з чим відповідач вже не був роботодавцем останнього. Крім того, представники відповідача зазначили, що позивачем не надано належних доказів на обґрунтування того, яка саме сума коштів та за який період була виплачена ОСОБА_4 Просять відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що 22.01.2014 року до Запорізького МЦЗ як такий, що шукає роботу, звернувся ОСОБА_4, якого 23.12.2013 року було звільнено з публічного акціонерного товариства «Український науково - дослідний проектно - конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» на підставі п.1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). 22 січня 2014 року наказом директора Запорізького МЦЗ №НТ140122 ОСОБА_4 було надано статус безробітного та наказом №НТ140129 призначено допомогу по безробіттю.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/580/14-ц (провадження №2/334/955/14) від 25.06.2014 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ «Український науково - дослідний проектно - конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування»/ПАТ «ВІТ», третя особа: профспілковий комітет ПАТ «ВІТ» про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Вказаним судовим рішенням визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора ПАТ «ВІТ» №148-кл від 16.12.2013 року про звільнення з роботи начальника сектора ВМІВК ОСОБА_4 з 23.12.2013 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_4 на роботу в ПАТ «ВІТ» начальником сектора ВМІВК. Рішення набрало законної сили 08.07.2014 року.
На виконання вищевказаного судового рішення відповідачем видано наказ №62-кла від 01.07.2014 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_4.», пунктом 2 якого поновлено з 24 грудня 2013 року ОСОБА_4 на роботі начальником сектору інтелектуальної власності у бюро стандартизації та управління якістю.
Наказом директора Запорізького МЦЗ №НТ140731 від 31.07.2014 року припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_4 та знято останнього з реєстрації в центрі зайнятості у зв'язку з набранням законної сили рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/580/14-ц (провадження №2/334/955/14) від 25.06.2014 року
07.08.2014 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію №2915/07-05 з вимогою протягом 15 днів сплатити на користь Запорізького МЦЗ виплачену ОСОБА_4 допомогу по безробіттю в розмірі 10190,15 грн. При цьому, згідно наданих позивачем до матеріалів справи довідок, зазначена сума допомоги по безробіттю нарахована та виплачена ОСОБА_4 за період з 29.01.2014 року по 30.06.2014 року (а.с. 12, 40).
Листом №09-271/3 від 21.08.2014 року відповідачем відмовлено позивачу в задоволенні претензії та поверненні коштів.
Позивач, не погодившись з діями відповідача, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1статті 1 Закону України від 05.07.2012 року №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VI) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно статті 43 Закону №5067-VI статусу безробітного може набути, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 44 Закону №5067-VI зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.
Відповідно до часини 1 статті 7 Закону України від 02.03.2000 року №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» (далі - Закон - №1533-III) допомога по безробіттю є видом матеріального забезпечення на випадок безробіття.
На виконання Закону №1533-III був розроблений Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 (далі - Порядок №307), який визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.
Згідно пункту 1.2. розділу 1 Порядку №307 допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 45 Закону №5067-VI реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
У відповідності з пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Пунктом 5.5. Порядку №307 також передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення на роботі).
Відповідно до частини четвертої статті 35 Закону №1533-III із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідно до статті 39 Закону №1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Беручи до уваги те, що суму виплаченої допомоги відповідачем не повернуто, обов'язок повернення виплаченої допомоги підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що сума виплаченого ОСОБА_4 матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 10190,15 грн., підлягає стягненню з публічного акціонерного товариства «Український науково - дослідний проектно - конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування», у відповідності до частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Суд не приймає посилання представника відповідача на те, що на момент отримання претензії він не був роботодавцем ОСОБА_4, оскільки його було звільнено наказом №71-кл від 04.08.2014 року за згодою сторін (пункту 1 статті 36 КЗпП України), а тому відповідач не повинен відшкодовувати виплачену ОСОБА_4 допомогу по безробіттю, та зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 35 Закону України №1533-III достатньою умовою для утримання сум виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих безробітному соціальних послуг є саме наявність судового рішення (яке набрало законної сили), яким співробітника поновлено на роботі.
ОСОБА_4 було поновлено на роботі за рішенням суду у ПАТ «Український науково - дослідний проектно - конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування», тому на момент виникнення спірних правовідносин відповідач був роботодавцем останнього.
Крім того, суд зазначає, що розмір виплат допомоги по безробіттю, належних до відшкодування, підтверджено відповідною довідкою, яка міститься в матеріалах справи. Остання виплата здійснена на червень 2014 року, тобто до поновлення ОСОБА_4 на роботі наказом від 01.07.2014 року.
Також, судом не приймаються посилання представника відповідача на те, що при ухваленні рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/580/14-ц (провадження №2/334/955/14) від 25.06.2014 року, судом не було враховано Постанову Пленуму Верховного Суду України №9 стосовно того, що при винесенні рішення про виплату робітнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом повинен враховуватися факт виплати допомоги по безробіттю, оскільки питання, пов'язані із поновленням ОСОБА_4 на роботі, не є предметом розгляду в даній справі, а розглядались іншим судом, за результатами розгляду якого прийнято судове рішення, яке набрало законної сили, є чинним. Крім того, особи, які брали участь у розгляді справи, у тому числі відповідач, не скористалися правом на апеляційне оскарження, а отже погодилися з висновками викладеними у вказаному рішенні.
Враховуючи викладене та те, що на момент розгляду справи в суді відповідачем в добровільному порядку не сплачено на користь позивача суму виплаченої ОСОБА_4 допомоги по безробіттю в розмірі 10190,15 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до приписів частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов Запорізького міського центру зайнятості до публічного акціонерного товариства «Український науково - дослідний проектно - конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» про стягнення коштів задовольнити повністю.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Український науково - дослідний проектно - конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» на користь Запорізького міського центру зайнятості суму коштів допомоги по безробіттю, що була виплачена ОСОБА_4 в розмірі 10190,15 грн. (десять тисяч сто дев'яносто гривень 15 коп.) на р/р 37172002004384, код ЄДРПОУ 20482573, призначення платежу: повернення допомоги по безробіттю, банк ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилаєтьсяособою,яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.О. Семененко