Справа № 338/1762/13-ц

Провадження № 2722-ц/779/2177/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гутич П.Ф.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Горблянського Я.Д.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю: представника апелянта Ілляшенко О.В.,

відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Богородчанського районного суду від 26 серпня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк Фінанси та Кредит") звернулось в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії, укладеним 05 травня 2008 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно із вищезазначеним договором відповідачка одержала кредит в сумі 12000 грн., який зобов'язалась повернути до 24 лютого 2010 року зі сплатою 22% річних за користування кредитом та пені. ОСОБА_3 умови договору не виконала, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 266470 грн. 82 коп, що складається із простроченої заборгованості за кредитним договором в сумі 11363,90 грн., нарахованих процентів по простроченій заборгованості в сумі 59259,35 грн., пені в сумі 194363,41 грн. Дану суму заборгованості позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь.

Рішенням Богородчанського районного суду від 26 серпня 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

На дане рішення ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм чинного законодавства, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт не погоджується із висновком суду про відмову в позові на тій підставі, що відповідачка не підписувала договору про відкриття кредитної лінії. Вважає такий висновок суду помилковим з таких підстав. Почеркознавчою експертизою, яка була проведена у справі, не спростовано та не доведено, що ОСОБА_3 не підписувала кредитного договору; висновок експертизи не є обов'язковим для суду і оцінюється ним за правилами, встановленими ст.212 ЦПК України. Крім того, на думку апелянта, суд помилково прийняв за доказ письмове пояснення начальника Богородчанського відділення №24 банку "Фінанси та Кредит", яке не є належним та допустимим доказом у справі, так як зазначене пояснення було надано правоохоронним органам зовсім по іншій кримінальній справі, а особа, що дала пояснення, в судове засідання не викликалась. З цих підстав апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник апелянта Ілляшенко О.В. апеляційну скаргу підтримала з наведених у ній мотивів та просила задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, оскільки вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що укладений між банком та відповідачкою договір про відкриття кредитної лінії від 05 травня 2008 року є нікчемним, оскільки не підписаний позичальником - відповідачкою по справі.

З таким висновком погоджується також і колегія суддів.

Судом встановлено, що згідно з висновком посторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 28 травня 2014 року встановити ким, самою ОСОБА_3, чи іншою особою виконано підпис від її імені, який розташований на договорі про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 05 травня 2008 року, у графі «заемщик» та на типовому договорі про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки від цього ж числа у графі «за клієнта», не виявляється можливим (а.с.72-74).

Із повідомлення Богородчанського РВ УМВС України від 26 серпня 2014 року №2478 вбачається, що ОСОБА_3 звернулась в райвідділ із письмовою заявою про вчинення шахрайських дій колишнім начальником Богородчанського відділення №24 банку «Фінанси та Кредит» ОСОБА_6, що виразились у підробленні кредитного договору та одержанні кредитних коштів (а.с.96).

Згідно з поясненням ОСОБА_6, копія якого додана до повідомлення Богородчанського РВ УМВС України, ОСОБА_3 дійсно не укладала з банком кредитного договору. На прохання чоловіка відповідачки - ОСОБА_7 - підпис на договорі про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 05 травня 2008 року від імені ОСОБА_3 вчинив він - ОСОБА_6 Кошти передав ОСОБА_7 Часткове погашення боргу здійснювалось ОСОБА_7 (а.с.97).

Встановивши вищезазначені обставини, суд дійшов вірного висновку, що відповідачка ОСОБА_3 не підписувала договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 05 травня 2008 року.

Згідно із ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч.2 ст.215 ЦК, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням наведених норм закону та встановлених обставин, суд правильно вважав, що договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 05 травня 2008 року є нікчемним, оскільки не підписаний позичальником - відповідачкою по справі, тому ОСОБА_3 не повинна відповідати за зобов'язаннями, передбаченими договором.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду про відмову в задоволенні позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.307, 308, 313-315, 317, ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду від 26 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

Я.Д. Горблянський