Справа № 22 Ц-1019 / 2008 р.

Головуючий у 1-й інстанції  Медвідь Н.О.

Категорія                                            

Доповідач Мережко М.   В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21   березня     2008  p.     колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних  справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого -    Воробйової Н.С.  

Суддів                  -   Мережко М.   В.,    Голуб С.   А.

При секретарі -   Приходько Л.Г.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.   Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання права власності та розподіл спільного майна.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду ,    перевіривши доводи апеляційної скарги,    дослідивши матеріали справи,    колегія суддів ,   -

встановила:

У   жовтні 2004 р. позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про розподіл спільного сумісного   майна подружжя. Свої вимоги обґрунтовувала тим,    що   вони з відповідачем зареєстрували шлюб    20 серпня 1988 року.  Під час спільного перебування у шлюбі вони з відповідачем придбали наступне майно : Автомобіль ВАЗ - 21011НОМЕР_1 -вартістю 7 000 грн;

Садовий будинок в СТ „ Тюльпан" в с Жорнова,    який розташований на земельній ділянці площею 0,   0933 га - вартістю 35 000 грн.,    Гараж в ГБК „ Вишневий „ № 578 - вартістю 57 000 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає розділити спільне майно,    а вона як дружина має право на 1\2 частину майна,    просила визнати за нею право власності на садовий будинок,    земельну ділянку,    відповідачу залишити автомобіль та гараж.

У серпні 2006 року позивачка змінила позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на 1\2 частину садового будинку та 1\2 частину земельної ділянки,    за відповідачем на 1\2 частину садового будинку та 1\2 частину земельної ділянки,    визнати за відповідачем право власності на автомобіль та гараж,    стягнувши на її користь компенсацію за належну їй частину.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2007 р . позов задоволений частково. Визнано за ОСОБА_1. право власності на 1\2 частину садового будинку,    1\2 частину автомобіля,    1\2 частину гаража. Автомобіль та гараж виділені в натурі відповідачу ,    стягнуто з відповідача на користь позивачки 24 331 грн компенсації за належній їй частині в цьому майні. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду,    позивачка подала апеляційну скаргу,    в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови їй в позові про визнання права власності на 1\2 частину земельної ділянки,    посилаючись на незаконність рішення ,    та постановити нове рішення в цій частині про задоволенні її вимог.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено,  що сторони зареєстрували шлюб 20 серпня 1988 року.

В період шлюбу сторони придбали автомобіль,  садовий будинок,  гараж.

Відповідно до ч.1  ст.  70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна,  що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя,  частки майна дружини та чоловіка є рівними,  якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом першої інстанції встановлено,  що домовленості та шлюбного договору сторони при реєстрації шлюбу не мали. Тому суд дійшов правильного висновку про розподіл майна відповідно до  ст. . 60, 70 Сімейного Кодексу України .

У відповідності до  ст. . 116 Земельного Кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм,  визначених цим кодексом ,  провадиться один раз по кожному виду використання. Відповідач скористався цим правом ,  і рішенням Княжицької сільської ради від 29 січня 1999 року йому була передана у приватну власність ,  як члену садівницького товариства земельна ділянка .

За таких обставин рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим,  доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції,  тому колегія судців не вбачає підстав для скасування рішення.

Керуючись  ст.  ст.  303, 307, 308, 313 -315, 317, 319 ЦПК України ,  колегія суддів ,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2007 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.